Реологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Реоло́гія (від грец. ρέω — течу і ...логія) (рос. реология, англ. rheology, нім. Rheologie f) — наука про текучість і деформацію суцільних середовищ (напр., звичайних в'язких рідин і рідин аномальної в'язкості, гірських порід, суспензій, гідросумішей тощо).

Зміст

1 Наукові основи реології
2 Прикладне значення
- 2.1 Реологія у гірничій справі
3 Див. також
4 Література

[ред.] Наукові основи реології

[ред.] Прикладне значення

Методи реології використовують у металургійному та полімерному виробництві, гірничій справі, при гідравлічному транспортуванні, ін. галузях.

[ред.] Реологія у гірничій справі

У гірничій справі використовується для дослідження поведінки гірських порід при тривало діючих навантаженнях, у збагаченні корисних копалин – для опису закономірностей процесів, що відбуваються в апаратах для мокрого збагачення сировини та обробки суспензій. Врахування реологічних явищ у гірських породах має особливе значення при розробці вугільних родовищ на великих глибинах, бо вугілля часто залягає у відносно слабких осадових породах, схильних до пластичних деформацій.

Див. також повзучість гірських порід, крип, здимання гірських порід, міцність гірських порід.