Рибаков Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рибако́в І́гор Олекса́ндрович
Rybakov main.jpg
Народився 14 серпня 1976(1976-08-14) (38 років)
Громадянство Україна Україна
Діяльність Народний депутат України

Рибако́в І́гор Олекса́ндрович (* 14 серпня 1976, Веймар) — український політичний і державний діяч. Народний депутат України V, VI та VII скликань, голова депутатської фракції «Реформи заради майбутнього», обидва скликання — член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. Цю заяву перший Президент України Леонід Кравчук назвав такою, що може бути прирівняна до національної зради[1].

Родина[ред.ред. код]

Народився 14 серпня 1976 року в родині військовослужбовця в східнонімецькому місті Веймар. Згодом родина Рибакових переїхала до м.Одеси.

Батько політика — Олександр Іванович (1952 р.н.), заслужений лікар України, військовий пенсіонер; мама — Лариса Михайлівна (1952 р.н.), медик, за фахом провізор, нині на пенсії.

Ігор Рибаков одружений. Виховує чотирьох дітей.

Освіта[ред.ред. код]

1995 року закінчив Одеський автодорожній технікум з відзнакою, по спеціальності «технік-механік». Пізніше — Одеський державний політехнічний університет по спеціальності «автомобілі та автомобільне господарство» (2001), Харківський національний університет внутрішніх справ з відзнакою (2009), магістр права.

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 2004 році Ігор Рибаков став помічником-консультантом народного депутата України, а у 2006 році був обраний народним депутатом України.

У березні 2005 року Ігор Рибаков створив громадську організацію "Народна ініціатива — Проект «Автопробіг». У тому ж році створив Благодійний фонд «Місія Милосердя», ставши його почесним президентом.

Навесні 2007-го склав депутатський мандат заради ініційованого дострокового розпуску Верховної Ради V скликання.

Восени 2007 року, у результаті позачергових парламентських виборів, знову обраний народним депутатом за списком БЮТ. Протягом обох скликань входить до парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.[2]

В парламенті V та VI скликань ініціював створення Міжфракційного депутатського об'єднання «Контрабанді — СТОП». У своїх інтерв'ю вітчизняним ЗМІ Рибаков зазначав[Джерело?], що він, як голова Міжфракційного об'єднання, «оголосив війну митникам-корупціонерам»[Джерело?], а об'єднання «проводить велику роботу по боротьбі з контрабандними проявами, по наповненню держбюджету за рахунок відповідних митних платежів…»[Джерело?]

У червні 2008-го Ігор Рибаков заявив про свій вихід зі складу парламентської коаліції. Свій крок депутат пояснив небажанням миритися з тим, що тодішня парламентська коаліція „створила «дах» над тіньовими, корупційними схемами розкрадання держави“.[3]

У вересні 2010 року Ігор Олександрович створив та очолив нову депутатську групу «Реформи заради майбутнього», яка, по суті[Джерело?], стала шостою фракцією українського парламенту. 16 лютого 2011 року фракцію «Реформи заради майбутнього» офіційно зареєстровано у Верховній Раді України[4]. До складу фракції ввійшли 20 народних депутатів.

Релігія[ред.ред. код]

За допомогу Українській Православній Церкві нагороджений Знаком Ордена «Св. Князь Володимир», орденським знаком «Слава на вірність Батьківщині», Орденом «Різдва Христового» та ін.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]