Рибаков Ігор Олександрович
 |
Нейтральність цієї статті є під сумнівом. (лютий 2012) |
 |
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності. (лютий 2012) |
| Рибако́в І́гор Олекса́ндрович | |
 |
|
| Народився | 14 серпня 1976 (36 років) НДР, Веймар |
|---|---|
| Громадянство |  Україна |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | Народний депутат України |
| Конфесія | УПЦ МП |
Рибако́в І́гор Олекса́ндрович — український політичний і державний діяч російського походження. Народний депутат України 5 та 6 скликань, голова депутатської фракції «Реформи заради майбутнього», обидва скликання — член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Зміст |
Родина [ред.]
Народився 14 серпня 1976 року в родині військовослужбовця в східнонімецькому місті Веймар. Згодом родина Рибакових переїхала до м.Одеси.
Батько політика — Олександр Іванович (1952 р.н.), заслужений лікар України, військовий пенсіонер; мама — Лариса Михайлівна (1952 р.н.), медик, за фахом провізор, нині на пенсії.
Ігор Рибаков одружений. Виховує чотирьох дітей.
Освіта [ред.]
В 1995 році Ігор Рибаков закінчив Одеський автодорожній технікум з відзнакою, по спеціальності «технік-механік». Пізніше — Одеський державний політехнічний університет по спеціальності «автомобілі та автомобільне господарство» (2001), Харківський національний університет внутрішніх справ з відзнакою (2009), магістр права.
Політична діяльність [ред.]
У 2004 році Ігор Рибаков став помічником — консультантом народного депутата України, а у 2006 році був обраний народним депутатом України.
У березні 2005 року Ігор Рибаков створив громадську організацію "Народна ініціатива — Проект «Автопробіг». У тому ж році створив Благодійний фонд «Місія Милосердя», ставши його почесним президентом.
Навесні 2007-го склав депутатський мандат заради ініційованого дострокового розпуску Верховної Ради V скликання.
Восени 2007 року, у результаті позачергових парламентських виборів, знову обраний народним депутатом за списком БЮТ. Протягом обох скликань входить до парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.[1]
В парламенті V та VI скликань ініціював створення Міжфракційного депутатського об'єднання «Контрабанді — СТОП». У своїх інтерв'ю вітчизняним ЗМІ Рибаков зазначав[Джерело?], що він, як голова Міжфракційного об'єднання, «оголосив війну митникам-корупціонерам»[Джерело?], а об'єднання «проводить велику роботу по боротьбі з контрабандними проявами, по наповненню держбюджету за рахунок відповідних митних платежів…»[Джерело?]
В червні 2008-го Ігор Рибаков заявив про свій вихід зі складу парламентської коаліції. Свій крок депутат пояснив небажанням миритися з тим, що тодішня парламентська коаліція „створила «дах» над тіньовими, корупційними схемами розкрадання держави“.[2]
У вересні 2010 року Ігор Олександрович створив та очолив нову депутатську групу «Реформи заради майбутнього», яка, по суті[Джерело?], стала шостою фракцією українського парламенту. 16 лютого 2011 року фракцію «Реформи заради майбутнього» офіційно зареєстровано у Верховній Раді України[3]. До складу фракції ввійшли 20 народних депутатів.
Релігія [ред.]
Виступає активним прихильником Української православної церкви Московського патріархату. За допомогу Українській Православній Церкві нагороджений Знаком Ордена «Св. Князь Володимир», орденським знаком «Слава на вірність Батьківщині», Орденом «Різдва Христового» та ін.
Політична корупція [ред.]
8 лютого 2012 народний депутат Забзалюк Роман Омелянович на прес-конференції оприлюднив аудіозапис з підтверження фактів політичної корупції з боку пана Рибакова[4].
