Кінах Анатолій Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кирилович Кінах

Час на посаді:
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Президент   Леонід Данилович Кучма
Попередник Ющенко Віктор Андрійович
Наступник Янукович Віктор Федорович

Час на посаді:
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Попередник Порошенко Петро Олексійович
Наступник Горбулін Володимир Павлович (в.о.)

Час на посаді:
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Попередник Макуха Володимир Олексійович
Наступник Данилишин Богдан Михайлович

Народився 4 серпня 1954(1954-08-04) (60 років)
Братушани, МРСР) 
Політична партія НДП, ПППУ, Партія регіонів
Дружина Марина Володимирівна (1960)
Діти Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Підпис 128px
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 18 червня 1992
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 4 жовтня 2001
5-го скликання
ПППУ 25 травня 2006 5 квітня 2007
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (*4 серпня 1954 року в Братушанах, МРСР) — український політик, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ради МКПП.

Біографія[ред.ред. код]

Анатолій Кінах народився 4 серпня 1954 року в селі Братушани Єдинецького району (Молдова).

Закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978–1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981–1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990–1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990-червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992–1994 — представник Президента України в Миколаївській області.

1994–1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995–1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики.

Із 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996–2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997–2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998–2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000). Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001.

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України.

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001–2002 роках — Прем'єр-міністр України.

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру.

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-04.2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. }] причиною став перехід депутатів із фракції "Наша Україна" в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України[1].

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з 02.2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів[2][3]

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[4]

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ.[5]

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом №127 (Миколаївська область) як самовисуванець.

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність»[6].

Родина[ред.ред. код]

  • Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст, прес-секретар УСПП.
  • Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).

Звання[ред.ред. код]

Державні нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.facenews.ua/file/2011/47761/
  2. Портал «Велика політика»
  3. «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)
  4. [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів – антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
  5. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№3879) - за основу і в цілому
  6. [1]
  7. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України № 866/2004 від 4 серпня 2004 року «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»
  9. Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 - 21 листопада 2002
Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович
Янукович Віктор Федорович
Попередник: 5-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Наступник:
Порошенко Петро Олексійович
Горбулін Володимир Павлович (в.о.)
Попередник: 18-й міністр економіки України
21 березня 200718 грудня 2007
Наступник:
Макуха Володимир Олексійович
4 серпня 200621 березня 2007
Данилишин Богдан Михайлович
18 грудня 2007

Шаблон:148 зрадників