Звягільський Юхим Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Звягільський Юхим Леонідович
Звягільський Юхим Леонідович

Час на посаді:
22 вересня 1993 — 16 червня 1994
Президент   Кравчук Леонід Макарович
Попередник Кучма Леонід Данилович
Наступник Масол Віталій Андрійович

Час на посаді:
11 червня 1993 — 4 липня 1994
Попередник Юхновський Ігор Рафаїлович
Наступник Марчук Євген Кирилович

Народився 20 лютого 1933(1933-02-20) (81 рік)
Сталіне (тепер Донецьк), Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність Єврей
Політична партія Партія Регіонів
Дружина Людмила Юхимівна (1931)
Діти дочка
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений шахтар України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
позафракційний 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
позафракційний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Партія регіонів 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014

Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (нар. 20 лютого 1933, Сталіне (тепер Донецьк), Українська РСР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань (з 1990 року), Герой України, виконувач обов'язків прем'єр-міністра України з вересня 1993 по липень 1994 року, кандидат технічних наук, професор, член Партії регіонів.

З листопада 1994 року по березень 1997 року проживав у Ізраїлі, ховаючись від слідства за підозрою у зловживанні службовим становищем.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному в сім'ї службовця.

У 1956 закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 — директор шахти ім. О. Ф. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

У березні 1990 року обраний Народним депутатом України 1-го скликання від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-мі­ні­стром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.

Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів»[1].

З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства. Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта ім. Засядька».

У 1998–2002 — Народний депутат України 3-го скликання. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року.

У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські» закони[2], і не голосував за їх скасування[3].

На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.

Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.[4]

Співголова Єврейської конференції України.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

СРСР та УРСР[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

  • 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність[5]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[6]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[7]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу)[8]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003)[9]
  • Почесний громадянин м. Донецька (03.1998).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Юхим Звягільський є єдиним депутатом, який був в усіх восьми скликаннях Верховної Ради України.[10]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. АГЕНТЫ-КАЗНОКРАДЫ / Украина криминальная, 09.01.2003 12:35
  2. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому
  3. «Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158)». 
  4. Звягільський Юхим Леонідович (картка депутата)
  5. Указ Президента України № 144/2003 від 20 лютого 2003 року «Про присвоєння Ю. Звягільському звання Герой України»
  6. Указ Президента України № 242/2013 від 27 квітня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  7. Указ Президента України № 620/2009 від 18 серпня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України № 1184/2002 від 17 грудня 2002 року «Про присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року»
  9. Постанова КМ України від 20 лютого 2003 р. № 178 «Про нагородження Звягільського Ю. Л. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  10. Юхим Звягільський - єдиний депутат, який був у парламентах усіх скликань.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 2-й в.о. Прем'єр-міністра України
22 вересня 199315 липня 1994
Наступник:
Кучма Леонід Данилович
Масол Віталій Андрійович
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.