Звягільський Юхим Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Звягільський Юхим Леонідович
Звягільський Юхим Леонідович

Час на посаді:
22 вересня 1993 — 15 липня 1994
Президент   Кравчук Леонід Макарович
Попередник Симоненко Валентин Костянтинович
Наступник Дурдинець Василь Васильович

Час на посаді:
11 червня 1993 — 4 липня 1994
Попередник Юхновський Ігор Рафаїлович
Наступник Марчук Євген Кирилович

Народився 20 лютого 1933(1933-02-20) (81 рік)
Сталіно (тепер Донецьк), Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність Єврей
Політична партія Партія Регіонів
Дружина Людмила Юхимівна (1931)
Діти дочка
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений шахтар України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
позапартійний 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
позапартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Партія Регіонів 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Партія Регіонів 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012

Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (*20 лютого 1933, Сталіно (тепер Донецьк), Українська РСР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, виконувач обов'язків прем'єр-міністра України з вересня 1993 по липень 1994, депутат Верховної Ради України 1-7-го скликань (з 1990), кандидат технічних наук, професор, Герой України, член Партії регіонів.

З листопада 1994 по березень 1997 проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства за підозрою у зловживанні службовим становищем.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 20 лютого 1933 в Сталіно в сім'ї службовця.

У 1956 закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 — директор шахти ім. О. Ф. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

У березні 1990 обраний Народним депутатом України 1-го скликання від Донецької області. Від листопада 1992 — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У червні 1993 призначений першим віце-прем'єр-мі­ні­стром України, а у вересні 1993 на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України у 1994 був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством. З листопада 1994 по березень 1997 проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства. Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта ім. Засядька».

У 1998–2002 — Народний депутат України 3-го скликання. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002.

У 2006 став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). В 2007 ушосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів, і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

На парламентських виборах 2012 висунутий кандидатом у депутати Верховної Ради України (від Партії регіонів) у одномандатному мажоритарному виборчому округу № 45 (Донецька область) (за результатами голосування набрав 72,59% голосів виборців).[1]

Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.[2]

Співголова Єврейської конференції України.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

СРСР та УРСР[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

  • 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність[3]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[4]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[5]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу)[6]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003)[7]
  • Почесний громадянин м. Донецька (03.1998).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 2-й в.о. Прем'єр-міністра України
22 вересня 199315 липня 1994
Наступник:
Кучма Леонід Данилович
Масол Віталій Андрійович
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.