Рудка (Смотрицька селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рудка
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Смотрицька селищна громада
Основні дані
Населення 859
Площа 2,54 км²
Густота населення 338,19 осіб/км²
Поштовий індекс 32421
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°58′12″ пн. ш. 26°39′10″ сх. д. / 48.97000° пн. ш. 26.65278° сх. д. / 48.97000; 26.65278Координати: 48°58′12″ пн. ш. 26°39′10″ сх. д. / 48.97000° пн. ш. 26.65278° сх. д. / 48.97000; 26.65278
Середня висота
над рівнем моря 		298 м
Місцева влада
Адреса ради 32421, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Рудка
Карта
Рудка. Карта розташування: Україна
Рудка
Рудка
Рудка. Карта розташування: Хмельницька область
Рудка
Рудка
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Рудка.

Ру́дка — село в Україні, у Смотрицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Подільське село Рудка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 34 кілометра автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Через село проходить автошлях територіального значення Т 2321. Село розташоване на річці Двоятинці.

Клімат[ред. | ред. код]

Рудка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Перші згадки про село[ред. | ред. код]

  • 1592 р. — Hryckow Nowy alias Rudynce — Кам'янецька земська книга — Село під назвою Рудинце (Rudynce) існує від кінця XVI ст. серед шляхетських маєтків Подільського воєводства і вперше згадується в Кам'янецькій земській книзі 1592 р.
  • 1599 р. — Кам'янецька земська книга — вперше зустрічається сучасний варіант назви — Рудка (Rudka)
  • 1615 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka) - Дійшли до нас всі три складені в XVII ст. люстрації Подільського воєводства — описи державних (королівських) маєтків (до останніх з різних причин люстрації відносили й деякі маєтки інших форм власності). Люстрація 1615 р. відома як скорочена копія та у витягах з неї, люстрація 1629 р.— як перелік маєтків і визначених з них доходів та в розгорнутому вигляді, але без кінцевої частини, люстрація 1665 р. — як копія з XVIII ст.
  • 1629 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka)
  • 1650 р. — карта Боплана Поділля — Село під назвою Rutka (Рутка) вперше з'являється на картах Боплана Поділля 1650 року (Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями[недоступне посилання з липня 2019])), складених за результатами топографічної зйомки у 30—40 рр. XVII ст.
  • 1665 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka)[1]
  • 1681 р. — Кам'янецький дефтер — був результатом обстеження території Подільського воєводства турецькою адміністрацією. Він містить відомості про стан залюдненості у ній поселень (а також про доходи з тамтешніх землеволодінь). Перелік поселень у ньому наводиться відповідно до запровадженого Портою адміністративно-територіального поділу: ця територія на 1681 р. ділилася на Кам'янецький, Язловецький, Барський і Меджибізький санджаки, а ці, своєю чергою, — на нахії, яких було 19.[1]
  • 1730 р. — побудована церква Архістратига Михаїла. Побудував греко-католицький священик Іван Корчинський.[2] Згідно метричної книги села священиком церкви був Ієрей Яків. Метрична книга 1739—1794 Файл:МЕТРИЧНА КНИЖКА 1730-1797.jpeg
  • 1859 р. — Записана назва «Рутка» — 898—447 чоловіків, 451 — жінок, 256 дворів. Дерев'яна православна церква.[3]
  • 1893 р. — «Сельские однокласные народные училища в уезде: Рудка — законоучитель священник Григорий Снегурский, учительница Марфа Варфоломеевна Янченко. Церковь относилась к III благочинному округу — священник Савва Шафранский.»[4]
  • 1895 р. — «Рудка, с., Каменецкого уезда, Смотрической волости. 212 дворов. Житилей 966 д. об. пола. Отстоит от уездного города в 32 и 1/2 верстах и местонахождения Волостного правления в 8. Ближайшая почтовая станция (куда адресуется корреспонденция) — м. Тынна (8 в.); ближайшая земская станция — м. Смотрич (8 в.); ближ. железнодорожная станция — „Проскуров“ (57 и 3/4 в.); попутная к губернскому городу — с. Негин (12 и 1/2 в.). С. рудка находится в 4 стане, в 17 урядническом участке, в 6 уч. судебно-мирового округа (миров. судьи), во 2 уч. миров. посредника и в 3 уч. судебн. следователя.»[5]
  • 1895 р. — священник Савва Шафранский[6]
  • 1897 р. — всього 1488—745 чоловіків та 743 жінок, 908 православних та 578 римо-католиків.[7]
  • 1898 р. — «Рудка, с., принадл. двор. Под. губ. Николаю Аристарховичу Доманскому (пр.). Влад. жит. в имении, почт, адр. — м. Смотрич. Всей земли в имении 1050 д., в том числе: усад. — 20 д., пахот., — 895 д., леса — 92 д., выгон. — 25 д. и неудоб. 18 д. Имение находится в аренде.»[8]
  • 1901 р. — «Расположено на низменной местности между отлогостями косогоров и во всю длину разделяется речкой Двоятинкой, впадающей в Смотрич, на две половины, при чем огороды крестьян расположены по обеими сторонами речки. От почтовой станции Тынной в 7 верст. Местность в климатическом отношении в объщем здоровая, но весною, вследствии низменного местоположения села, в нем образуется большая грязь с вредными испарениями способствующих появлению эпедемических болезней. Народонаселение состоит из крестьян православного вереисповедания (м. 358, ж. 368) и католиков (м. 192, ж. 198). Главное занятие — хлебопашество, а безземельные крестьяне частью занимаются отхожими промыслами, частью ремеслами (ткачеством, сапожничеством, плотничеством), а частью покупкою садов и продажею фруктов. Почва- черноземная, а на гористых местах — суглинистая. Некогда село входило в состав Каменецкого старостата. В начале XVII в. оно было отдано Брацлавскому воеводе Якову Потоцкому вместе с м. Смотричем и др. в пятидесятилетнюю безплатную „державу“, а с 1768 г. оно делается собственностью Потоцких. Теперь имение находится во владении гр. Владимира Потоцкаго (151 д.) и Думанскаго Ник. Ар, (1221 д. куплены у Потоцкого в 1892 г.). Около 1730 г. в селе была построена церковь во имя св. Архангела Михаила вместо старого храма в честь Пресвятой Богородицы униатским священником Иваномь Корчинским и освячена Камянецким оффициалом Рымбалою. Эта существовавшая до самого последнего времени (до 1892 г.) церковь была трехкупольная, деревянная. Ныне уществующийв селе Рождество-Богородичный храм начаи постройкою, с благословения еп. Иустина, в 1885 г., а освящен в 1890 г. Этот храм-однокупольный, деревянный, с такою же при нем колокольнею. Иконостас — одноярусный, везантийско-русского стиля. Построена церковь на средства и старания прихожан и местного священника Саввы Шафранскаго: стоимость постройки около 10000 руб. Церк. земли: 1 д. 1506 с., пах. удобной 31 д. 300 с., неуд. 3 д. 192 с7, а всего 35 д. 1998 с. Дом для священника деревянный на церковной земле, построен частью на средства прихожан, а частью на средства священника местного, дом для псаломщика новый, деревянный6 построен в 1898 г. на суммы позем. збора. Церк.-прих. школа в приходе с 1873 г., и с 1890 г. помещается в собствен. здании.»[2]
  • 1911 р. — Законоучитель священник Ник. Як. Сулковский, учитель — Ив. Кир. Полищук[9]
  • 1914 р. — Доманский Николай Аристархович в 1914 помещ.-Каменец-Подольск.у. 1016 дес. с. Рудка Смотричской вол.
  • 1936-1937 рр. — Вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
  • 1991 р. — Рудка в складі незалежної України.
  • 2017 р. — Шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Смотрицької селищної громади.[10] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Свідчення очевидців голодомору 1930—1933 років[ред. | ред. код]

ВОЗНЮК Емілія Францівна, 1927 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район. Записала Бардецька Г. М., директор Рудського СБК, 23.02.2008 р.

«В 1933 році, коли почався голод, мені було всього 6 років. В людей забирали все. В нас тоже забрали: корову, коней, харчі, знайшли клуночок пшона і той забрали. Тато з мамою змушені були піти на роботу в радгосп (на Бевуз). Я із своєю двоюрідною сестрою також ходили на ту роботу з батьками, для того, щоб поїсти. Ми брали із собою порожні горнятка. Там у радгоспі батькам давали обідати, а мама з татом половину надливали нам у горнятка. А ми з сестрою трошки їли, решту залишали, бо в дома ще молодші братик і сестричка теж хотіли їсти. Навесні прожити було краще. Яке було смачне з липи листя. А бруньки з липи варили на окропі, як вермішель. Цвіт подорожника нарізали, їли з цукром, який по чуть давали в радгоспі батькам. Навесні також збирали мерзлу картоплю, перебирали і мама пекла пляцочки (паляниці). А ті, котрі їли лободу, від неї пухли. Багато в селі померло людей від голоду, особливо ті, хто не хотів вступати в колгосп.»

СІРА Любов Григорівна, 1927 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район.

«Тих люди, які не хотіли йти в колгосп, розкуркулювали, забирали все, що було в господарствах. В нас розшили верх в хаті, а сніпки позабирали на підводу і вивезли. В хаті в скрині зберігали одежину, але прийшли активісти села і забрали все із скрині, а я якось встигла непомітно вкрасти дві хустинки і вовняну верету, що і залишилося нам. Кругом витрясли все зерно, а трошки сховали в баночку, то Коваль Федосько таки її знайшов і забрав. Подушки забрала Саверка, яка теж була в бригаді активістів. Ми з братом ходили в поля по лободу, рвали в торбинки, а мама в дома вже варила. Так виживали. Коли дозрівало жито, то якось тихцем його рвали у полі, сушили і їли смажене зерно. Збирали пшеницю, терли і пекли пляцочки (паляниці). Коли в полі підростали бурячки, то ми з братом Іваном ходили в поля і рвали бурячиння, приносили до дому, а мама варила бурячанку. В селі також були люди, які за 20 копійок могли навести бригаду до тих, хто закопував на подвір'ї зерно. В нас таким чином перекопали все подвір'я, бо хтось їм сказав, що тато закопав зерно. А тим, хто пішов до колгоспу, то привозили по 2 безтарки, по безтарці (віз) зерна, так що ті люди жили краще і не так голодували.»

КОВАЛЬ Ольга Василівна, 1918 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район.

«Були страшні роки, дуже хотілося їсти. Мені тоді було 14 років. Люди пухли і вмирали з голоду. Щоб хоч чогось поїсти, рвали лободу, добавляли трошки гречки, а ще якусь полову і мама пекла пляцки (паляниці). Коли ходили в поле сапати кукурудзу, бо мали 6 га поля, то брали такий обід: пляцок, глечик з молоком і великий жмут зеленої цибулі. Вдома ми мали в господарстві корову, вівці, коні. Брат написав заяву, щоб вступити до колгоспу. Але мама плакала, тому брат пішов та й забрав заяву назад. Тоді бригада із Ковалем Федоськом прийшли і забрали все дощенту господарство і все, що було в горшках чи десь в закутках із харчів. За колоски, які були вкрадені у полі судили. Але ж люди старалися хоч скілька колосків сховати за пазуху, коли на полі жали чи в'язали урожай хліба. Лободу треба було шукати, бо люди переважно нею живилися.

Записала Бардецька Г. М., директор Рудського СБК, 23.02.2008 р.[12]

Мешканців села, що постраждали від Голодомору 1932—1933 років[ред. | ред. код]

Андрушкевич Мотря Якимівна 1929

Білюк Лідія Юхимівна 1928

Блаута Станіслава Павлівна 14.10.27

Бомк Віра Захарівна 1922

Бомк Іван Іванович 02.10.25

Бомк Олена Миколаївна 01.11.31

Бугерко Євдокія Опанасівна 1919

Василівська Марія Францівна 1931

Василівська Станіслава Гнатівна 1926

Василівська Тетяна Герасимівна 1916

Вознюк Емілія Каспрівна 08.03.16

Вознюк Емілія Миколаївна 15.01.19

Вознюк Емілія Францівна 05.05.27

Вознюк Олена Федорівна 13.09.30

Вознюк Ольга Данилівна 1930

Вольська Ніна Мифодіївна 1922

Гарбузь Микола Микитович 10.07.26

Гарбузь Ніна Миколаївна 10.09.26

Грач Ольга Денисівна 1925

Грач Станіслав Якубович 22.01.21

Дика Олена Петрівна 15.11.29

Дурицька Любов Степанівна 25.01.29

Загороднюк Калина Юхимівна 02.10.22

Зелінська Яніна Казимирівна 13.02.22

Кіс Ганна Омельянівна 1928

Коваль Ольга Василівна 27.03.18

Краковецька Целія Григорівна 1929

Курій Олексій Юхимович 1926

Міховська Віра Павлівна 07.10.30

Міховська Ольга Константинівна 1931

Міховський Аполлінарій Карпович 1930

Мороз Ніна Павлівна 07.11.27

Мушинська Ядвіга Михайлівна 1922

Осядла Леоніда Карпівна 09.08.27

Осядла Ніна Миколаївна 1918

Перендовська Леоніда Федорівна 1930

Попова Ольга Олексіївна 29.03.23

Райтаровська Ганна Луківна 1928

Райтаровська Люба Денисівна 09.12.29

РайтаровськаМарія Миколаївна 22.02.20

Сіра Віра Василівна 04.12.24

Сіра Ганна Петрівна 12.12.26

Сіра Горпина Климентіївна 05.04.24

Сіра Емілія Павліна 28.10.29

Сіра Любов Григорівна 07.12.27

Сіра Марія Петрівна 14.06.30

Сіра Ніна Кирилівна 1929

Сірий Антон Павлович 15.03.29

Сірий Іван Данилович 06.11.19

Сосула Іван Григорович 1922

Становська Ганна Іванівна 1931

Стельмах Марія Данилівна 1924

Стельмах Ніна Трохимівна 05.12.30

Тамойко Лідія Опанасівна 1929

Тепла Ніна Володимирівна 07.10.29

Цвігун Зінаїда Денисівна 1917

Шендеровська Олександра Пилипівна 12.07.29

Янчішена Віра Андріївна 1924

Янчішена Ганна Петрівна 1927

Уродженці села Рудка полеглі в період II-ї Світової Війни[ред. | ред. код]

9 квітня 1944 року чоловіків і села Рудка мобілізували до війська. Більшість із них загинули на теренах Польщі, при форсуванні річки Вісла, поховані у братських могилах і числяться у списках невідомих солдат або ж зниклими безвісти.

Нагороджені воїни II-ї Світової Війни[ред. | ред. код]

Бомк Микола Васильович (1908-16.09.1944) — загинув. Первинне місце поховання воеводство Кельце, Иваничский у., вост. окр. с. Янчица, мог.N 12.. Перепохований у Тарнобжегское воеводство, Сандомеж, ул. Мицкевича. Нагороджений медаллю «За відвагу».

Бугерко Дмитро Климентійович (1919 р.н.) — Нагороджений медаллю «За відвагу»

Бугерко Василь Трофимович (1906 р.н.) — спочатку числився у списку зниклих безвісти, пізніше знайдений. Нагороджений медаллю «За відвагу»

Кіс Іван Якович (1914-04.1945) — ймовірно 17.04.1945 загинув. Похований на меморіалі — Катовицкое воеводство, Водзислав Спенски, ул. Таргова-ул. Взгуже. Нагороджений Орденом «Слави III ступеню» та медаллю «За відвагу»

Курій Йосип Васильович — Нагороджений орденом «Червоної зірки»

Кинаш Василий Кириллович (1909) — Медаль «За бойові заслуги», медаль «За відвагу»

Кинаш Іван Кирилович (1921-29.03.1945) — загинув. Первинне місце поховання Угорщина, південно-західна околиця села Цірак. Перепохований, ймовірно діло угорського червоного хреста № Beledre 806/ 82

Кинаш Федор Степанович — Медаллю «За відвагу», медаллю " Медаллю «За бойові заслуги»

Сірий Іван Сергійович

Стельмах Анатолій Константинович

Токарчук Нікіфор Іванович (1904-04.1945)

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 851 особа.[13]

Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 663 особи, населення села скоротилось на 22,09 % порівняно зі 2001 роком.

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 99,19 %
російська 0,70 %
молдавська 0,12 %

Релігія[ред. | ред. код]

  • Костел Доброго Пастиря (РКЦ)

Світлини[ред. | ред. код]

Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Топографічні карти[ред. | ред. код]

PODOLIA PALATINUS — Бопланівська карта Поділля.

Amsterdam, Covens & Mortier, 1720-41.Атлас України.

Карта з атласу Речі Посполитої XVI—XVII століть на Землі Руські (Rudka)[1]

Генеральна карта Подільської губернії 1821 р.

Польська карта 1929 р. М 1:300 000 [2]

Карта Подільської Губернії 1898 р.

Архівні фонди[ред. | ред. код]

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України)[ред. | ред. код]

1739—1794 рр.. — Фонд 224 Опис 1 Справа 1101, 257 стр. — Метрична книга церкви Святого Архангела Михаїла с. Рудка Кам'янецького повіту Подільського Воєводства 

1848 р. — Фонд 442 Опись 1 т. 5 Дело 7653 — Дело о покушении на самоубийство однодворца с. Рудки Каменецкого уезда Подольской губ. Витковского после убийства им своей жены. 1848г. 11 листов 

Державний архів Хмельницької області, м. Хмельницький[ред. | ред. код]

Свято-Михайлівська церква 1799—1906 рр. (с. Рудка, Кам'янецького пов., Смотрицької вол., Подільська духовна консисторія)

Народження, Шлюб, Смерть:

  • 1799: ф. 315, оп. 1, спр. 6753;
  • 1806: ф. 315, оп. 1, спр. 6864;
  • 1807: ф. 315, оп. 1, спр. 6883;
  • 1812: ф. 315, оп. 1, спр. 6959;
  • 1827: ф. 315, оп. 1, спр. 7295;
  • 1841: ф. 315, оп. 1, спр. 7570;
  • 1858: ф. 315, оп. 1, спр. 8457;
  • 1859: ф. 315, оп. 1, спр. 8356;
  • 1869: ф. 315, оп. 1, спр. 8829;
  • 1885: ф. 315, оп. 1, спр. 12378;
  • 1905—1906: ф. 18, оп. 1, спр. 295

Сповідальні відомості:

  • 1819: ф. 315, оп. 1, спр. 7059;
  • 1844: ф. 315, оп. 1, спр. 7709;
  • 1866: ф. 315, оп. 1, спр. 8738[14]

Смотрицький костьол 1840—1914 рр. (м-ко Смотрич, Зіньковецький деканат)

(м-ко Чемерівці; села: Юрківці Бережанської вол.; Бережанка, Свіршківці Бережанської вол.; Вишнівчик, Завадівка Купинської вол.; Ріпинці Орининської вол.; Антонівка, Вовкотруби, Грицьків, Гута Нова, Гута Стара, Криничани, Михівка, Рудка, Слобідка Смотрицька, Смотричівка Смотрицької вол.; Цикова, Чорна Циківської вол. Кам'янецького пов)

Народження, Шлюб, Смерть:

  • 1841: ф. 685, оп. 4, спр. 73;
  • 1842: ф. 685, оп. 3, спр. 90;
  • 1845: ф. 685, оп. 4, спр. 37;
  • 1848: ф. 685, оп. 4, спр. 175;
  • 1852: ф. 17, оп. 1, спр. 429;
  • 1853: ф. 685, оп. 3, спр. 133;
  • 1870: ф. 83, оп. 1, спр. 2;
  • 1871: ф. 83, оп. 1, спр. 3;
  • 1872: ф. 83, оп. 1, спр. 4;
  • 1873: ф. 83, оп. 1, спр. 5;
  • 1874: ф. 685, оп. 2, спр. 932;
  • 1875: ф. 685, оп. 6, спр. 13;
  • 1876: ф. 685, оп. 6, спр. 16;
  • 1877: ф. 685, оп. 6, спр. 19;
  • 1878: ф. 685, оп. 6, спр. 23;
  • 1879: ф. 685, оп. 6, спр. 27;
  • 1880: ф. 685, оп. 6, спр. 32;
  • 1881—1890: ф. 17, оп. 1, спр. 430;
  • 1891: ф. 685, оп. 2, спр. 933;
  • 1892—1901: ф. 17, оп. 1, спр. 433;
  • 1914: ф. 685, оп. 2, спр. 934.[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Микола Крикун. Подільське воєводство у XV—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів 2011. — С. 243 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
  2. ↑ а б Сіцінський, Юхим Йосипович (1901). [[[Сіцінський Юхим Йосипович|authorlink1]] = ТРУДЫ ПОДОЛЬСКОГО ЕПАРХИАЛЬНОГО ИСТОРИКО-СТАТИСТИЧЕСКОГО КОМИТЕТА. Выпуск 9]. Кам'янець-Подільський. с. 437—438. {{cite book}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  3. ↑ Лаборатория микрофотокопирования и реставрации документальных материалов ГАУ при СМ СССР в г. Ленинград. Список населяемых местность городов Подольской Губернии 1859 год. Фонд 1290 опись 4 дело 98. Ленинград.
  4. ↑ В.К. Гульдман (1895). Подольский адрес-календарь. Кам'янець-Подільський. с. 452.
  5. ↑ В. Гульдман (1893). Населенные места Подольской губернии. Кам'янець-Подільський. с. 636.
  6. ↑ В.К. Гульдман (1895). Пдольский адре-календарь. Каменец-Подольский.
  7. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / предисл.: Н. Тройницкий. — Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н. Л. Ныркина: 1905. — X, 270, 120 с.; 27 см. — (Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого).
  8. ↑ В.К. Гульдман (1898). Поместное землевладение в Подольской Губернии. Каменец-Подольский: Типография Подольского Губернского Правления. с. 362.
  9. ↑ В.В. Филимонов (1911). Памятная Книжка Подольской Губернии. Каменец-Педольский.
  10. ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 10–11
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ Книга Пам’яті про жертви Голодомору 1932-1933 років в Україні: Хмельницька область Том 1. - С.480 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
  13. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. ↑ Том 8, книга 1: Метричні книги у фондах Державного архіву Хмельницької області / Укрдержархів, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та документознавства ; упоряд. : С. Зворський, В. Патик. – К., 2013. – 857 с. (PDF).
  15. ↑ Том 8, книга 2: Метричні книги у фондах Державного архіву Хмельницької області / Укрдержархів, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та документознавства ; упоряд. : С. Зворський, В. Патик. – К., 2013. – 386 с. (PDF).

 Посилання[ред. | ред. код]

  • Метрична книга с. Рудка, церка св. Архістратига Михайла1730-1797
  • УБД «Меморіал» (рос. ОБД «Мемориал») — узагальнений електронний банк даних, що містить інформацію про радянських воїнів, загиблих, померлих і зниклих безвісти в роки Німецько-радянської війни, а також у післявоєнний період. База даних створена Міністерством оборони Російської Федерації, технічна частина проекту реалізована корпорацією «Електронний Архів».
Селища
Села
Населені пункти колишнього Дунаєвецького району
Міста
Смт
Села
Антонівка · Балин · Балинівка · Блищанівка · Варварівка · Велика Кужелева · Велика Побійна · Великий Жванчик · Вихрівка · Воробіївка · Гамарня · Ганнівка · Гірчична · Голозубинці · Городиська · Гута-Блищанівська · Гута-Морозівська · Гута-Яцьковецька · Дем'янківці · Держанівка · Дубинка · Заголосна · Залісці · Заставля · Зеленче · Іванківці · Катеринівка · Кривчик · Криничани · Ксаверівка · Лисець · Лисогірка · Ліпини · Лошківці · Маків · Мала Кужелівка · Мала Побіянка · Малий Жванчик · Малий Карабчіїв · Маліївці · Миньківці · Михайлівка · Михівка · Міцівці · Млаки · Морозів · Мушкутинці · Нестерівці · Панасівка · Підлісний Мукарів · Пільний Мукарів · Притулівка · Рахнівка · Рачинці · Ріпинці · Руда-Гірчичнянська · Рудка · Сивороги · Синяківці · Січинці · Слобідка-Балинська · Слобідка-Гірчичнянська · Слобідка-Залісецька · Слобідка-Малієвецька · Слобідка-Рахнівська · Сокілець · Соснівка · Сприсівка · Ставище · Стара Гута · Степок · Тернова · Тинна · Томашівка · Трибухівка · Удріївці · Харитонівка · Чаньків · Чечельник · Чимбарівка · Шатава · Ярова Слобідка · Яцьківці
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудка_(Смотрицька_селищна_громада)&oldid=42064177