СА
Штурмові загони (нім. Sturm Abteilung, SA — СА) — парамілітарні формування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Були утворені 1921 року як парамілітарна група НСДАП в часи Веймарської республіки. Діяли в 1920-х-1940-х рр.
Зміст |
Початок і становлення [ред.]
Політичне життя в Німеччині того часу не вирізнялося миролюбністю, й НСДАП потребувала людей для захисту своєї справи та протидії супротивникам, тому в серпні 1921 р. відставний лейтенант-цур-зее (лейтенант флоту) Ганс Ульрих Клінцш на Гітлерове доручення сформував з числа найактивніших і фізично найміцніших членів партії «Загін оборони та пропаганди НСДАП».
Задачами цього загону були пропаганда ідей нацизму, збір коштів до фонду партії, розповсюдження нацистської літератури, охорона зборів, мітингів, штаб-квартир партії від нападів політичних супротивників і фізична розправа з ними. В серпні 1921 р. загін отримав назву «Sturmabteilung» (штурмовий загін), скорочено — СА, відоміший як «штурмовики», «штурмові батальйони», «буросорочники».
У листопаді 1926 р. Гітлер узяв на себе загальне керівництво СА й проголосив себе найвищим керівником СА, ввів посаду начальника штабу СА і призначив на цей пост Франца Фелікса Пфефера фон Саломона. Той створив струнку структуру СА з чіткою системою підпорядкування від рядового штурмовика до Гітлера.
СА ніколи не входила до складу збройних сил Німеччини. Більш того, ця організація ніколи не мала зброї[Джерело?], хоча вона й мала структуру армійського типу, була дуже численна, добре організована й мала систему звань, подібну до військових. У серпні 1930 р. з'ясувалося, що Саломон таємно від Гітлера використовує армійські навчальні центри для вишколу загонів СА, намагається змовитися з військовиками про те, щоб озброїти загони СА, що могло потягти за собою проголошення НСДАП антидержавницькою партією та її ліквідацію.
Крім того, під час передвиборної кампанії в серпні 1930 р. командир берлінських загонів СА Вальтер Штеннес, якому не подобалась ідея приходу до влади законним шляхом, влаштував заколот проти партійного керівництва в Мюнхені. Внаслідок цього інциденту роз'ятрені штурмовики захопили штаб-квартиру партії в Берліні. Гітлер поспішив до Берліна, взяв на себе керівництво СА й поставив ситуацію під контроль, але політичні збитки від цієї акції були значними. Саломона було усунено від керівництва СА, і 5 січня 1931 р. його місце зайняв Ернст Рем, який негайно перебудував СА, надав їм чіткішої воєнізованої структури, й до середини 1931 р. під його керівництвом чисельність СА досягла 400 000 осіб, перевищивши чисельністю рейхсвер (100 000).
Занепад [ред.]
З 1931 року командувач СА — Ернст Рем. Керівництво СА робило спроби підпорядкувати собі інші військові сили Німеччини, передусім Вермахт, що стало причиною гострої невдоволеності німецького генералітету, який мав історичні й соціальні корені пруської шляхти та аристократії, а також власні політичні інтереси. Це невдоволення, різні погляди на соціальні перетворення в Рейху (штурмовики вимагали від Гітлера здійснити ІІ-й етап революції — «соціальний»), а може ще й Гітлерів острах утратити абсолютну владу, власне і стали внутрішньою пружиною змови верхівки СС і Гітлера проти Рема й верхівки СА та призвели то так званого Путчу Рема. Після якого СА втратила свою провідну роль у Третьому Рейху на користь СС.
Під час Другої світової війни СА мали свої військові підрозділи. Після капітуляції Третього Рейху у Другій світовій війні СА було розпущено та заборонено, але, на відміну від СС, не було визнано злочинною організацією [Джерело?].
Відомі діячі СА [ред.]
Джерела [ред.]
