Смирнов Станіслав Костянтинович
| Станіслав Смирнов | |
 |
|
| Народився | 3 вересня 1970 (42 роки) Ленінград  Росія |
|---|---|
| Громадянство | Росія |
| Галузь наукових інтересів | Математика |
| Заклад | Женевський університет та інші |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет, Каліфорнійський технологічний інститут |
| Нагороди |  |
Смирно́в Станісла́в Костянти́нович (рос. Смирнов Станислав Константинович; нар. 3 вересня 1970) — російський математик, лауреат Філдсівської премії 2010 року. Наразі Смірнов працює в Женевському університеті. Основна робота зосереджена в області комплексного аналізу, динамічних систем та теорії ймовірностей.[1][2]
Зміст |
Кар'єра [ред.]
Смірнов народився 3 вересня 1970 року в Ленінграді, СРСР (зараз Санкт-Петербург, Росія). До 1987 року навчався в спеціалізованому математичному Санкт-Петербурзькому ліцеї № 239. Двічі здобував золоту медаль на Міжнародній математичній олімпіаді (1986, 1987) з абсолютним результатом. 1992 року отримав ступінь бакалавра в Санкт-Петербурзькому державному університеті, де він працював під керівництвом Віктора Хавіна.[3] Ступінь доктора філософії здобув у Каліфорнійському технічному інституті (дисертація мала назву Спектральний аналіз множин Жюліа) у 1996 році.[4] Смірнов займав дослідницькі посади в Єльському університеті, Інституті математики Макса Планка в Бонні, а також в Інституті перспективних досліджень у Принстоні.[3][5] У 1998 році він почав працювати в Королівському технологічному інституті у Стокгольмі, а починаючи з 2003 року має посаду професора математичного аналізу в групі математичної фізики та теорії ймовірностей Женевського університету.[3][6]
Особисте життя [ред.]
Дружина Тетяна Смирнова-Нагнибіда, з якою познайомився ще на математичному гуртку, теж математик, професор у Женевському університеті.[7] Виховує дочку Олександру (2002) та сина Миколу (2006).
Дослідження [ред.]
В першу чергу Смірнов відомий своєю роботою в області теорії протікання, де він довів формулу Карді для перколяції на гексагональній (трикутній) решітці, а також довів конформну інваріантність для різних двовимірних моделей.[5] Теорема Смірнова допомогла в чіткому завершенні теорії перколяції на трикутній решітці.
Нагороди [ред.]
- Премія Санкт-Петербурзького математичного товариства (1997)
- Премія Математичного інституту Клея (2001)
- Премія Салема (англ. Salem Prize) (2001)
- Премія Грана Густафсона (2001)
- Премія Ролло Давідсона (англ. Rollo Davidson Prize) (2002)
- Премія Європейського математичного товариства (2004)
- Премія Філдса (2010)
У 2010 році Смірнов був удостоєний премії Філдса «за доведення конформної інваріантності двовимірної перколяції та моделі Ізинга в статистичній фізиці» .[8] Після отримання премії Смірнов висловив своє бажання продовжувати робити важливі математичні відкриття, сказавши «Я очікую довести ще більше теорем. Я сподіваюся, що важливість цієї премії не загальмує мене.»[9]
Примітки [ред.]
- ↑ «Stanislav Smirnov's publications on Google Scholar».
- ↑ «Stanislav Smirnov's home page».
- ↑ а б в Stanislav Smirnov's home page
- ↑ [1]
- ↑ а б «Clay Mathematics Institute».
- ↑ «Stanislav Smirnov's page at the University of Geneva» (French). University of Geneva. Процитовано 19 August 2010.
- ↑ «Tatiana Smirnova-Nagnibeda. Home page» (англійською). Процитовано 2010-08-19.
- ↑ Rehmeyer, Julie (19 August 2010). «Stanislav Smirnov profile». International Congress of Mathematicians. Процитовано 19 August 2010.
- ↑ Bellos, Alex (19 August 2010). «Mathematics 'Nobel' rewards boundary-busting work». New Scientist (Reed Business Information Ltd). Процитовано 19 August 2010.
|
|||||||||||
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Смирнов Станіслав Костянтинович |
