Шинтан Яу
| Яу Шинтан | |
| кит. 丘成桐, піньїнь Qiū Chéngtóng, англ. Shing-Tung Yau | |
| Яу Шинтан у Гарварді | |
| Народився | 4 квітня 1949 (64 роки) Шаньтоу, Гуандун, Китай |
|---|---|
| Громадянство | |
| Галузь наукових інтересів | математика |
| Заклад | Гарвардський університет |
| Alma mater | Китайський університет Гонгконгу Університет Каліфорнії (Берклі) |
| Науковий керівник | Шиїнг-Шен Черн |
| Нагороди | Премія Освальда Веблена з геометрії (1981) Премія Крафорда (1994) Національна наукова медаль (1997) Премія Вольфа з математики (2010) |
Яу Шинтан (кит. 丘成桐, піньїнь Qiū Chéngtóng, англ. Shing-Tung Yau; народився 4 квітня 1949, Шаньтоу, Гуандун, Китай) — китайський та американський математик.
Вивчав математику в Китайському університеті в Гонгконзі з 1966 по 1969 рік, потім в Каліфорнійському університеті в Берклі, де його керівником був Шиїнг-Шен Черн (Чень Сіншень). Після захисту дисертації в 1971 році працював в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, потім в Університеті Нью-Йорка в Стоуні-Брук. З 1976 Яу — професор Стенфордського університету, в 1984—1987 — Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, з 1987 — Гарвардського університету (з 2008 очолив математичний факультет)[1].
Головний внесок Яу Шинтан вніс в диференціальну геометрію і топологію, де він використовував методи теорії диференціальних рівнянь в частинних похідних і методи алгебраїчної геометрії. Одним з головних внесків Яу був доказ т.зв. «Гіпотези Калабі» на класі многовидів, які отримали з тих пір назву «многовиди Калабі-Яу». Ця теорема мала велике значення не тільки для чистої математики, але і для математичної фізики ставши основою для теорії струн. Він зробив і ще один важливий внесок у математичну фізику, довівши (разом зі свої учнем Річардом Шеном) «теорему про позитивну енергію» в загальній теорії відносності.
Велике значення має педагогічна діяльність Яу, а також його діяльність у розвитку математичної освіти в Китаї і серед китайців за кордоном.[2]
Лауреат Філдсівської премії 1982.
Примітки [ред.]
|
|||||||||||
