Спітцер (космічний телескоп)
 Космічний телескоп «Спітцер» перед запуском |
|
| Загальна інформація | |
|---|---|
| Інші назви | Space InfraRed Telescope Facility (SIRTF) |
| NSSDC код | 2003-038A |
| Організація | NASA / JPL / Caltech |
| Виготовлено з участю | Lockheed Martin Ball Aerospace |
| Дата запуску | 25 серпня 2003 |
| Тривалість місії | заплановано від 2.5 до 5 років, на сьогоднішній день 3055 діб |
| Маса | 950 кг |
| Тип орбіти | Геліоцентрична |
| Орбітальний період | 1 рік |
| Розташування | обертається навколо Сонця |
| Тип телескопа | Річі-Крітьєн |
| Довжина хвилі | від 3 до 180 мікрометрів |
| Фокальна відстань | 10.2 м |
| Інструменти | |
| IRAC | інфрачервона камера |
| IRS | інфрачервоний спектрометер |
| MIPS | детектор далекого інфрачервоного випромінювання |
| Зовнішні посилання | |
| Інтернет сторінка | http://www.spitzer.caltech.edu/ |
Космічний телескоп «Спітцер» (перша назва Space Infrared Telescope Facility, SIRTF), (англ. Spitzer; код обсерваторії «245») — космічний апарат наукового призначення, запущений НАСА 25 серпня 2003 року (за допомогою ракети «Дельта») і призначений для спостереження космосу в інфрачервоному діапазоні. Став четвертим і останнім апаратом із серії «Великі обсерваторії» (англ. Great Observatories).
Саме в інфрачервоній (тепловій) області знаходиться максимум випромінювання слабосвітної речовини Всесвіту — тьмяних остиглих зірок, позасонячних планет і гігантських молекулярних хмар. Інфрачервоні промені поглинаються земною атмосферою і практично не потрапляють з космосу на поверхню, що робить неможливою їхню реєстрацію наземними телескопами. І навпаки, для інфрачервоних променів прозорі космічні пилові хмари, які приховують від нас багато цікавого, наприклад, галактичний центр.
За існуючою в НАСА традицією, телескоп було перейменовано після вдалого випробування 18 грудня 2003 року. На відміну від попередніх випадків, ім'я для SIRTF було обране не науковцями, а внаслідок обговорення широкою громадськістю. В результаті телескоп було названо на честь Лаймана Спітцера (Lyman Spitzer), одного з найславетніших астрофізиків 20-го сторіччя.
Зміст |
Дослідження [ред.]
Космічний телескоп «Спітцер» вперше зафіксував достатньо світла від планет поза нашою сонячною системою, відомих як екзопланети, аби ідентифікувати молекули в їхніх атмосферах.[1] «Спітцер» зміг виділити спектри із слабкого світіння двох планет за допомогою прийому, відомого під назвою «вторинне затемнення». За цим методом — вперше використаному «Спітцером» в 2005 році, щоб безпосередньо виявити світло від екзопланети — за так званою прохідною планетою ведеться спостереження під час її проходження за своєю зіркою, коли вона тимчасово зникає з нашого земного поля зору. Вимірюючи перепад в інфрачервоному світлі, яке виникає, коли планета зникає, «Спітцер» може зафіксувати випромінювання, що йде саме від планети. Цей прийом працюватиме лише в інфрачервоному діапазони, в якому планета яскравіша, ніж у видимих хвилях, і чітко помітна поряд зі сліпучим сяйвом своєї зірки.
Оскільки телескоп працює в інфрачервоному діапазоні, його температура має бути близька до абсолютного нуля, бо, якщо телескоп нагріється, його детектори вже не будуть працювати. Тому телескоп було обладнано контейнерами з рідким гелієм, який охолоджував телескоп майже до абсолютного нуля — 5,5°К. Запланований номінальний термін роботи дорівнював 2,5 рокам з можливим подовженням до п'яти чи трохи більше років, аж поки не вичерпається весь бортовий запас гелію. 8 травня 2009 року з'явилася інформація, що запаси рідкого гелію буде вичерпано 12 травня[2]. Попри те, що 15 травня гелій таки скінчився і більшість приладів перестала працювати, два мікрохвильові модулі продовжують працювати з тією ж чутливістю, що й у кріогенному режимі.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
Посилання [ред.]
- Сторінка телескопа(англ.)
- Космічний телескоп «Спітцер» зафіксував наслідки зіткнення двох планет
- Телескоп Spitzer поглибив наші знання про структуру галактики Туманність Андромеди
