Клітор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Клітор (застаріле: похітливець[1]) — жіночий зовнішній статевий орган, що знаходиться у верхньому кутку малих статевих губ; з анатомічної точки зору клітор — це рівнозначний чоловічому статевому члену орган, що складається з двох печеристих тіл (ніжки клітора), кожне окремо оточене товстою волокнистою мембраною і закінчується головкою на дистальному кінці; має високу ерогенну чутливість[2]. Сальні залози, на які багатий клітор, виділяють смегму[3].

Частота аномалій в анатомії клітора та пеніса спостерігається у близько 1 випадку на 2000 новонароджених.

Хірургічне зменшення клітора[ред.ред. код]

Жінки в ряді випадків вдаються до хірургічного втручання при гіпертрофії клітора або з естетичних міркувань, попри відсутність будь-якої патології. Побічним ефектом проведеної операції може стати значне зниження або навіть відсутність кліторального оргазму.

Хірургічне оголення клітора[ред.ред. код]

Це хірургічне втручання проводиться у випадках, коли малі статеві губи закривають клітор, Знижуючи його чутливість і оргастичні відчуття при статевому акті (аноргазмія клітора). Операція оголення клітора схожа з обрізанням крайньої плоті статевого члена чоловіка. Різниця лише в тому, що чутливість тут підвищується, тоді як після обрізання вона частіше знижується. Побічний ефект хірургічного оголення клітора — порушення сечовипускання за рахунок близького розташування клітора й отвору сечівника, що проходить з плином кількох днів.

Фізіологія ерекції та методи досягнення[ред.ред. код]

Поверхня клітора чутливіша за статевий член завдяки більшій кількості нервових закінчень й вища аніж у язика. З боків головки на кліторі знаходиться близько 4 тис. нервових закінчень, в центрі 8 тис. На початку збудження доки клітор не зведеться повністю, рекомендується не дотикатись до його голівки, бо це завдає болю.

Під час подразнення ділянки клітора, слід видозмінювати дотикові подразники, бо якщо невпинно й одноманітно повторювати самі рухи, то це зменшує збудження. Перемінні та урізноманітнені подразники спричиняють те, що клітор швидко зводиться і твердне . При повному зведенні клітора стане видно його голівку, що висунулася зі складок крайньої плоті.

Коли виділення з піхви вельми скупе, жінка відчуватиме дискомфорт від стимуляції сухого клітора, це вирішується зволоженням слиною або спеціальною рідиною.

Стимуляцію клітора можна проводити за допомогою спеціальних пристосувань. Їх дія базується на вібрації. Вібратори можуть мати найрізноманітніший вигляд та кріплення. Зокрема, вібраційне кільце — складається з силіконового кільця та вібруючого елементу з виступом, що періодично діє на клітор партнерки[4].

Докладніше у статті Кунілінгус
Докладніше у статті Мастурбація

Наукові дослідження[ред.ред. код]

У 1559 році італійський анатом Ренальдо Коломбо першим розпочинає вивчення анатомії клітора. Робота описана в книзі «De anatomica». Наступні 2 століття клітор не розглядався в дослідженнях.

В 1844 році німецький вчений Георг Кобельц вперше опубліковує низку детальних публікацій анатомії клітора.

В 1900 клітор стає складовою масового медичного підручника «Анатомія Грея». Наступні дослідження проводяться від 1941 року й до сьогодні. Проте поширені підручники по анатомії не вміщують всіх важливих, для повного розуміння роботи клітора, ілюстрацій.

Фактичний початок історії вивчення жіночої сексуальності в США закладений в шістдесятих роках минулого століття сексологами Мастерсом і Джонсоном.

В США дослідження анатомії клітора методами сучасної медицини займається медичний факультет Мельбурського університету під керівництвом Хелен О'Конор.

Релігійні звичаї[ред.ред. код]

У деяких народів побутує звичай обрізати клітор при народжені.

Психологія[ред.ред. код]

Відповідно до теорії Фрейда — жінки повинні заздрити через відсутність статевого члена.

Через релігійні переконання жінки може служити підставою самоосуду за бажання власноручно стимулювати клітор, мастурбувати. Виховання накладає відбиток і на відносинах, жінки можуть соромитись звертати увагу свого партнера до клітора. В результаті постійне сексуальне незадоволення може призвести до психологічних розладів.

Сексуальна освіта[ред.ред. код]

Для жінки важливо отримувати оргазм, як задоволення фізіологічної потреби.[Джерело?] Чим краще жінки освічені в питаннях фізіології збудження, тим ясніше розуміють потреби і в змозі свідомо контролювати сексуальне життя. Часто і в наш час статеве виховання зосереджується лише на функції дітонародження. Задовільний секс є в тому числі фундаментом для довготривалих відносин, що особливо актуально для сім'ї.

Наприклад, в період з 2000 року в Англії проводились дослідження підручників по статевому виховані. Серед 15 найтитулованіших видань в 10-ти не згадувалось слово «клітор» та поняття жіночого оргазму.

Важливим є освіченість чоловіків-партнерів про природу клітора та його роль в фізіології досягнення оргазму жінками. Наприклад, чоловіки, не знаючи про особливо високу чутливість клітора, можуть причинити жінці дискомфорт почуття якщо починатимуть статевий акт з посиленої його стимуляції або взагалі не знати про існування чи його місце положення.

Клітор може бути містком підготовлянням жінок на початку статевого життя, адже жінки зазвичай з острахом відносяться до першого вагінального сексу що пов'язаний з розривом плеври. Тож психологічний комфорт жінки в цілому залежить від досвіду та освіти партнера.

Часто релігійне виховання накладає табу на поширення інформації про ерогенні зони, що негативно впливає на якість життя жінок.

Незважаючи на засудження церкви всього, що пов'язано з тілесними задоволеннями, у середньовіччя представники медицини, задля покращення кровообігу, могли порадити жінці пальцем намазаним ароматним маслом натирати вульву круговими порухами. За спостереженнями письменника того часу Вакасо Чосор — як наслідок, вправи з вульвою, де ключовим органом збудження є клітор, збільшували сексуальний потяг.

Клітор — єдина частина тіла, що призначена для задоволення статевої потреби. Жінки, що бажають пройти операцію по змінювані статті, повинні враховувати наслідки ймовірної втрати функціональності клітора.

Вплив фармакологічних препаратів[ред.ред. код]

На противагу чоловічій сексуальності, у процесі лікування жіночої сексуальної дисфункції часто вирішальну роль у процесі збудження відіграє психологічний аспект, що фармакологія вирішити не може.

Наприклад, «Віагра» сприяє вагінальному притоку крові, та жінка не відчуває більшого сексуального збудження після прийому «Віагри», не зважуючи на приток крові.

«Клітор» — слововживання в українській мові[ред.ред. код]

Пірсинг клітора

В українській мові слово «клітор» є запозиченням. Питомо українська назва цього органу — «линдик». Синонімія також добре розроблена українською мовою. Ось повний синонімічний ряд: семеник, качка, скоботень, пипоть.

Пірсинг клітора[ред.ред. код]

В сучасному мистецтві пірсинга дуже часто згадується про пірсинг клітора. Хоча в даному випадку мова йде не про безпосереднє проколювання клітора, а про тканини, які тісно межують з ним. Під пірсингом клітора розуміється:

  • проколювання капюшона клітора у горизонтальній чи вертикальній площині;
  • проколювання за самим клітором;

Прикрашається пірсинг клітора кільцями, півкільцями, штангами.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лискун Е. Ф. Загальне тваринництво з основами анатомії і фізіології : підручник для вищих с.-г. шкіл : пер. з російської / Е. Ф. Лискун. — Х. ; К. : Держсільгоспвидав, 1934. — с. 111
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005
  3. «Клінічна анатомія жіночих статевих органів». Українська медична сторінка. Проект Ростислава Бубнова. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-10-20. 
  4. «Вібраційне кільце». Contex. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-10-20. 
  5. «Жіночий інтимний пірсинг». Українській портал модифікації тіла. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-02-25. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Російсько-Український Словник С.Іваницький,Ф.Шумлянський. Вінниця 1918 рік.
  • Домінічі Мішель (реж.), док. фільм «Клітор» по сценарію Вераїті Можинскі, Стефен Фірмін. Студія Плейбой
  • Філімонова В. І. Нормальна фізіологія. Київ, 1994
  • Michalina Wislocka «Sztuka kochania», Iskry Warszawa 1978


Див. також[ред.ред. код]