Тигролови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Тигролови»
Жанр Пригодницький роман
Автор Іван Павлович Багряний (Лозов'ягін)
Мова Українська
Написаний 1944
Виданий 1944; 1946

«Тигроло́ви» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний 1944 року як «Звіролови», згодом перероблений і виданий 1946 року під назвою «Тигролови».

Роман окремими виданнями українською мовою виходив за кордоном 1955 р. (Детройт, США), 1970 р. (Нью-Йорк), 1991 р. (Детройт), а також видавався англійською, німецькою, нідерландською[1] і російською[2] мовами.

Історія написання[ред.ред. код]

Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від Гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів[Джерело?]. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:

« Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником...

Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів.[3]

 »

Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».[1]

Про назву твору[ред.ред. код]

Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.

Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вольнолюбивим диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій — брачний товариш гетьмана Дем'яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває «новітнього тигролова», уособлення радянської імперської системи майора Медвина.[1]

Проблематика твору[ред.ред. код]

  1. Виживання людини в умовах жорстокого терору;
  2. Боротьба добра і зла;
  3. Справедливість і кара;
  4. Моральний вибір;
  5. Воля до життя і цілеспрямованості;
  6. Стосунки людини і природи;
  7. Родинні взаємини;
  8. Вічність вікових традицій предків;
  9. Кохання.

Сюжет[ред.ред. код]

Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.

Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.

Оцінка літературознавців[ред.ред. код]

Відгуки й рецензії на твір були схвальними. Американський літературознавець Вільям Ґоґан, прочитавши твір, зауважив:

« Серйозний і хвилюючий талант Багряного проявляється в аналізі таких питань, як кохання, смерть та сміливість. Настільки я можу судити з небагатьох перекладних зразків радянської літератури, які мені довелося бачити, Багряний вигідно відрізняється від фрагментарного, контрольованого радянського красного письменства. Бо тут він є самим собою...[4]  »

Поціновуючи роман Юрій Шерех відзначив, що заслуга Івана Багряного, перш за все в тому, що він «стверджує жанр українського пригодницького роману, українського усім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі».[5]

В. Чорнограй зауважив, що цей твір «є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами… Твір високопатріотичний, високомистецький і по-вселюдському гуманний».[4]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Багряний Іван. Вибрані твори.— Київ: Книга, 2007.— 368 с. ISBN 978-966-8314-28-5.
  2. Багряный И. Тигроловы. Перевод с украинского А. Горошко // Рубеж: Тихоокеанский альманах (Владивосток). 1991. № 1; 1995. № 2.
  3. Багряний Іван. Золотий бумеранг та інші поезії. - К.: Рада, 1999. - С. 6. (Цит. за вид.: Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський»: Навч. посібник. - Кіровоград: Степова Еллада, 1998. - С. 8).
  4. а б Цит. за вид.: Чуб Д. Літературна спадщина Івана Багряного // Чуб Д. Люди Великого Серця (Статті, розвідки, спогади) // Передм. Ю. Бойка. - Мельбурн (Австралія), 1981.
  5. Шерех Ю. Третя сторожа. — К., 1994. — С. 42.

Див. також[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.