Франсуа Буше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
'
фр. François Boucher
Boucher par Gustav Lundberg 1741.jpg
Худ. Густав Лундберг п-т Ф.Буше, 1741, Лувр
Ім'я при народженні François Boucher
Дата народження 29 вересня 1703(1703-09-29)
Місце народження Париж
Дата смерті 30 травня 1770(1770-05-30) (66 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Громадянство Франція
Жанр портрет, пейзаж, декоративна композиція, офорт, мініатюра, театральна декорація
Навчання у художника Ф. Лемуана
Напрямок рококо
Роки творчості 1723–1769
Покровитель Маркіза де Помпадур
Вплив Ватто,Блумарт, Кастільоне, Тьєполо

Франсуа́ Буше́ (29 вересня, 1703, Париж — 30 травня, 1770, Париж) — французький художник і гравер доби рококо.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Молодий художник- ранішній твір Буше. Лувр.

Походить з родини маловідомого і мало обдарованого художника по текстилю Нікола Буше. Ескізи малюнків до мережива і тканин, що робив батько, не приносили родині коштів достатньо. Тому той ще торгував витворами ремісників і картинами маловідомих художників. Родина була незаможною.

Перші художні навички отримав від батька. Пізніше той використав свої зв'язки і пристроїв сина в учні до відомого художника на ім'я Франсуа Лемуан (1688–1737). Навчання тривало у 1720–1723 рр., а вже у 1723 р. молодий Буше отримав гран-прі за картину " Звільнення Якима з полону царя Навуходоносора ". Великий приз давав право на навчальну подорож до Риму за кошти держави.

Звернення до гравюри[ред.ред. код]

Автопортрет художника Ватто зі «Збірки Жюльєна»

Опановуючи живопис, молодий Буше звернувся також до вивчення техніки гравюри. Почав працювати в майстерні відомого графіка Ж. Ф. Кара, де робив офорти. Буше залучили до створення так званої «Збірки Жюльєна», що мала відтворити в гравюрі головні твори Антуана Ватто, в тому числі і автопортрет останнього.

Буше й надалі буде звертатися до гравюр. Він робив естампи з картин відомих художників і переводив в гравюру власні малюнки до нового на той час видання п'єс Мольєра.

Запозичення[ред.ред. код]

Молода особа (як і молодий художник) ніяк не може без авторитетів, без вивчення і захоплення діяльністю своїх попередників. Авторитетами для Буше стають Рубенс, картини деяких фламандців і голландців, Блумарта. До авторитетів Буше належали і деякі майстри Італії — Джованні Бенедетто Кастільоне , Джанбаттіста Тьєполо. Але він потрошку бере від усіх, не стаючи послідовником і адептом нікого.

Чотири роки в Італії[ред.ред. код]

Буше не зміг одразу дістатися Італії. Йому відмовили в наданні стипендії і він декілька років заробляв гроші на подорож туди за власний кошт. В Італії він був 4 роки, вивчав твори П'єтро да Кортона, Джованні Ланфранко.

Його пейзажні твори «Краєвид в Тіволі» і «Сади вілли Фарнезе» належать до картин, створених за мотивами італійських вражень. В Римі Буше захворів на якусь лихоманку і був змущений повернутися в Париж.

Одруження[ред.ред. код]

Він отримує першу хвилю популярності, невеликий фінансовий статок і приймає рішення одружитися. Його нареченою стала Марі-Жанна Бюзо, дочка відомого паризького судді. Родина не дуже схвалювала шлюб дочки з ним, але його популярність і надія на майбутні фінансові успіхи переважили. Вінчання відбулося в родинній каплиці Бюзо. Дружина була на 15 років молодша за чоловіка, але жила з ним по міщанські тихо і довго. Вона стане натурою для деяких картин художника з еротичними сюжетами, до яких так схильні були майстри рококо.

Адміністративна кар'єра.[ред.ред. код]

Пейзаж неподалік від палацу Бельвю.

Буще нешвидко, але робить адміністративну кар'єру в академії.

  • 1731 р. — кандидат в Королівську академію мистецтв.
  • 1734 р. — член академії мистецтв.
  • 1737 р. — професор академії мистецтв. Лише тепер до нього приходить визнання королівського двору і він отримує замову на декор кімнат королеви в палаці Версаль — картини «Полювання на крокодила», «Полювання на тигра», в апартаментах спадкоємця трону (картина «Венера і бог ковальства»), замова на декор Королівської бібліотеки в Парижі.

Меценатка маркіза Помпадур[ред.ред. код]

Парк і палац Бельвю біля Севру для маркізи Помпадур.

На модного майстра звертає увагу могутня маркіза Помпадур, що була реальною володаркою Франції і офіційною фавориткою короля Луї XV. В боротьбі за увагу короля маркіза Помпадур широко використовує здібності Буше в створенні декору власних палаців, де приймає короля, в декорації театрів, де король дивиться вистави, в створенні ескізів до порцеляни на Севрській порцеляновій мануфактурі тощо. Саме Буше створить декор в новопобудованому палаці маркізи — Бельвю під Парижем.

Покровительство маркізи дало змогу Буше отримати посаду декоратора паризької Опери, де він працював у 1742–1748 роках.

Портрети пензля Буше[ред.ред. код]

Хід. Ф.Буше. Маркіза де Помпадур

Портрет — ймовірно, єдиний жанр, де Буше залишався вірним послідовником реалістичних настанов французького мистецтва. Незважаючи на стилістику рококо, художник достатньо правдиво відтворює риси портретованих осіб. Іноді, лише іноді, він наче забуває про безкінечні дрібниці одягу і інтер'єру і зосереджується на характері своїх моделей, але ненадовго і неглибоко. Навпаки, кількість дрібниць і деталей в портретах його покровительки, маркізи де Помпадур, була такою значною, що викликала роздратований відгук Дені Дідро, який обізвав її портрет «лавкою модних товарів».

Недоліки художньої манери[ред.ред. код]

Перелік жанрів і галузей мистецтва, в яких працював Буше, викликає подив. Він малював портрети і пейзажі, робив офорти, творив ескізи до гобеленів, а також побутові сценки, релігійні образи і провокативно еротичні сценки, мініатюри і навіть розписи карет вельмож. Жахи перед бідністю і бажання найдовше утримати при собі успіх спонукали братися за різні сфери — від мініатюр до великих театральних декорацій. Швидко з'являються рецепти, шаблони, стеріотипи композицій і типажу. Картини Буше насичені молодими, пухленькими, часто роздягненими дівчатами і молодичками в оточенні амурчиків, біленьких хмарок, завжди блакитни небес, приємних тваринок(голубів, овець, песиків). А фарби картин Буше пестять гладача до нудоти.

І цілком реалістичні композиції на зразок ранішнього «Молодого художника» чи «Зима», де парубок катає на снях молодичку(збірка Фрік, Нью-Йорк)після безкінечних Венер і Грацій дивляться несподіванками і підтвердженням значних потенцій, які художник мав, але так і не реалізував. А це марнування життя і свого таланту, розмін його на приємні дрібниці.

Сучасні оцінки творчості[ред.ред. код]

Брюнетка одаліска

Аналізувати і досліджувати твори Буше почали вже сучасники. Його твори аналізував сам Дені Дідро, що присвятив творчості модного художника багато сторінок в художньо-критичних збірках «Салони». Вже тоді Буше зазнав ніщивної критики за поверхневість своїх картин, постійне використання виробленого шаблону, перевагу в творах декоративної складової, що витісняла усі інші складові і робила його твори незначними за мистецькими вартостями. Якщо відповідність пануючий моді і покровительство могутньої фаворитки маркізи Помпадур ще рятувала авторитет художника, то з часом все змінилося. Маркіза померла, мода на рококо вщухала і Буше перестав бути провідним майстром вже за життя. Його обійшли яскраво обдаровані сучасники — віртуозний Жан-Оноре Фрагонар, могутній прихильник класицизму Жак-Луї Давід, не кажучи вже про реаліста з унікальною обдарованістю і іншим світоглядом на ім'я Шарден. Не дуже схвальна оцінка творчості Буше з часом виправдала себе і зберігає свої дійсні позиції досі.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • " Франсуа Буше ", каталог выставки "Живопись. Графика. Прикладное искусство ", Л, «Аврора», 1970 (рос)
  • Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1966(рос)
  • История зарубежного искусста, М, «Искусство», 1971 (рос)