Францішек Міхал Пражмовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Францішек Міхал Пражмовський
Єпископ Луцький
1696 — 1701
Народився 17 століття або 1646
Пражмув, Ґміна Пражмув, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер 1701 або 3 вересня 1701(1701-09-03)
Янів Підляський, Республіка Польща
Відомий як католицький священник, католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Країна Річ Посполита
Професія священник
Релігія католицтво

Францішек Міхал Пражмовський (герб Беліна; нар. в Пражмуві — 3 вересня 1701, Янів Підляський) — єпископ РКЦ, абат Бенедиктинського монастиря в Сецехуві, Секретар великий коронний (з 1669), королівський секретар, гнієстський пробст Гнезно, Краківський канонік[1], президент Центрального коронного трибуналу[1] у 1668, 1669, 1676, 1679, 1681, 1685, 1690, 1696[2], дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Анджея, каштеляна Варшави. Брат Примаса Миколая Пражмовського, воєводи Плоцького Самуеля Єжи Пражмовського.

Закінчивши філію Краківської академії в Єдлінську, Пражмовський вивчав теологію у Відні, а потім поїхав на навчання до Риму.

Після повернення, під час «шведського потопу», завдяки підтримці свого брата Миколая, Пражмовський став королівський секретарем у Сілезії.

Служив каноніком Кракова.

У травні 1656 супроводжував свого брата в дипломатичній місії до трансільванського князя Ракоці Дєрдя ІІ. У 1658 — схоластик Плоцький.

28 травня 1662 — висвячений на священника.

У 1667 Пражмовський вирушив у якості посла до імператора Леопольда I Габсбурзького та деяких німецьких князів у зв'язку з турецько-татарською загрозою.

20 березня 1668 брат Пражмовського призначив його абатом в Сецехуві, а потім настоятелем колегіального костелу Св. Міхала у Вавелі.

18 січня 1669 вирушив у складі місії до Відня, Регенсбурга, Баварії та Зальцбурга з проханням про допомогу у війні проти Туреччини та Кримського ханства.

У травні 1669 Пражмовський був призначений курфюрстом Міхала Корибута Вишневецького на Черській землі[3].

У 1674 під час виборів Пражмовський виступав за обрання королем Яна III Собеського. Брав участь у коронаційному сеймі 1676 року.

5 липня 1697 підписав у Варшаві оголошення про підтримку вільних виборів, де закликав шляхту до конгресу на захист порушених прав Речі Посполитої[4].

У 1691, коли Андрій Хризостом Залуський став єпископом Плоцьким, Пражмовський спочатку мав взяти на себе Київську єпархію, але цього не сталося.

У 1691 Пражмовський був призначений єпископом Луцьким; отримав папську комісію до 24 вересня 1696, вступивши на посаду 1697 року.

Пішов у відставку з гнезненського пресвітерію, однак утримував протягом 5 років абатство у Сецехуві і Краків.

Помер у Яневі над Бугом, постійній резиденції Луцьких єпископів, і був похований у тамтешній колегіальній церкві.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku, Kórnik 1992, s. 148.
  2. ↑ Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. t. 1, Gniezno 1883, s. 407.
  3. ↑ Porządek na seymie Walnym Electiey. Między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego tylko aktu Elekcyey należące uchwalony y postanowiony, roku […] 1669 [słow.] dnia wtorego […] maia, [b.n.s].
  4. ↑ Obwieszczenie do poparcia wolney elekcyey roku Pańskiego tysiącznego sześćsetnego dziewięćdziesiątego siodmego. [Inc.:] Actum in castro Ravensi sub interregno feria quinta post festum sanctae Margarethae […] proxima anno Domini millesimo sexcentesimo nonagesimo septimo. [b.n.s]
  5. ↑ Biografia w iPSB
Єпископи Володимирські
1375-1425
Петро (1358 — перед 1371) • Гинко (1371—1388) • Ізидор (1375—1380) • Миколай (після 1388 (бл. 1390) — 1400) • Григорій з Бучкова (1400 — бл. 1424)
Єпископи Луцькі
1358-1946 i від 1998
Руґан (1380—1400) • Святослав (1404 — до 1409) • Збіґнєв з Лапанова (бл.1409 — 1414) • Ярослав з Любліна (1414 -) • Анджей з Плонська (1425-перед 1459) • Вацлав Рачкович (1459—1460/1462) • Ян Лосович (1463—1468) • Мартин Кречович (1468—1470? (перед 1483)) • Станіслав Ставський (1483 — бл. 1488) • Ян Пуделко-Андрушевич (1493—1499) • Войцех Радзивілл (1502—1507) • Павло-Алґімунт Гольшанський (1507—1535) • Єжи Хвальчевський (1535—1547) • Валер'ян Протасевич (1547—1555) • Ян Андрушевич (1555—1567) • Вікторин Вербицький (1567—1588) • Бернард Мацейовський (1590—1600) • Станіслав Ґомолінський (1600—1604) • Марцін Шишковський (1604—1607) • Павел Воллович (1607—1608) • Павел Волуцький (1608—1616) • Генрик Фірлей (1616—1618) • Анджей Ліпський (1618—1622) • Станіслав Лубенський (1624—1627) • Ахаци Ґроховський (1627—1633) • Богуслав Радошевський (1633—1638) • Андрій Гембицький (1638—1654) • Ян Замойський (1654—1655) • Ян Стефан Виджга (1655—1659) • Миколай Пражмовський (1659—1666) • Зиґмунт Чижовський (1666—1667) • Томаш Леженський (1667—1675) • Станіслав Домбський (1675—1682) • Станіслав Вітвіцький (1682—1688) • Боґуслав Лєщинський (1688—1691) • Францішек Міхал Пражмовський (1691—1701) • Олександр Виговський (1703—1714) • Йоахим Пшебендовський (1716—1721) • Стефан Рупневський (1721—1731) • Ян-Олександр Ліпський (1731—1736) • Анджей Станіслав Залуський (1736—1739) • Францішек Кобельський (1739—1755) • Антоній-Еразм Воллович (1755—1769) • Фелікс Турський (1769—1790) • Адам Нарушевич (1790—1796) • Каспер Цецішовський (1798—1827) • Михайло Пивницький (1827—1845) • Каспер Боровський (1848—1883) • Шимон Козловський (1883—1891) • Кирило Любовидзький (1897—1898) • Болеслав Клопотовський (1899—1901) • Кароль Недзялковський (1901—1911) • Ігнацій Дубовський (1916—1925) • Адольф Шельонжек (1925—1950) • Маркіян Трофим'як (1998—2012) • Станіслав Широкорадюк (2012—2014 апост. адм.) • Віталій Скомаровський (від 2014)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Францішек_Міхал_Пражмовський&oldid=36482298