Юзефович Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Юзефович

Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (рос. Михаи́л Влади́мирович Юзефо́вич; 17 червня 1802(18020617)21 травня 1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (18571889). Один із ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Голова комісії для збудування пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888). Дійсний таємний радник11 липня 1888). Член Імператорського російського географічного товариства, Копенгагенського товариства північних атникваріїв. Русофіл, прибічник русифікації, монархіст. Противник українофілів й українського національного руху.

Біографія[ред.ред. код]

Памятник Хмельницькому в Києві

Народився 1802 року в селі Сотниківка Пирятинского повіту Полтавській губернії Російської імперії. Належав до дворянської родини Юзефовичів, що походила з нобілітованих реєстрових козаків Речі Посполитої. Випускник Московського університету (1819).

Служив у Чугуєвському уланському полку, корнет1822), поручник1828). Брав участь у російсько-турецькій війні 18281829 років, був ад'ютантом Івана Паскевича й Миколая Раєвського. Нагороджений орденами святих Володимира (IV ступеня) й Анни (ІІ ступеня), штабс-ротмістр1829). Під час служби на Кавказі познайомився із Олександром Пушкіним, Денисом Давидовим, Олександром Грибоєдовим.

Інспектор народних училищ Київської губернії (18401843), надвірний радник і виконувач обов'язків помічника попечителя Київського учбового округу (18431846), помічник попечителя цього округу (18461856). Займався русифікацією освіти, боротьбою з польськими освітньо-культурними впливами та анти-російськими національними рухами та Києвщині. 1843 року заснував Київську археографічну комісію для розгляду давніх актів, очолив її після виходу у відставку з державної служби (1856).

Голова розпорядчого комітету Київської міської публічної бібіліотеки. Друкувався у «Віснику Південно-Західної і Західної Росії» і «Киянин». Був одним з ініціаторів закриття газети «Київський телеграф».

Обстоював ідею «триєдиного російського народу», складовою якого вважав «малоросів» (українців). Боровся проти українського національно-визвольного руху, який вважав сепаратистським. Сприяв виданню Валуєвського циркуляра (1863); член комісії для розробки Емського указу 1876 року, що обмежував використання української мови. Був посередником у справі субсидій царського уряду до галицького москвофільського «Слова» у Львові.

Керував встановленням памятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888), шо містив на постаменті написи: «Хочемо під царя східного, православного» та «Богдану Хмельницькому від єдиної і неподільної Росії».

Помер 1889 року в Києві. Похований на Аскольдовій могилі.

Родина[ред.ред. код]

Праці[ред.ред. код]

  • Чего требует общественное образование? — Киев, 1859.
  • О памятнике тысячелетию России. // «Киевский Телеграф», 1862, № 4.
  • Возможен ли мир с нами польской шляхты? // «Московские Ведомости», 1864, № 203.
  • Несколько мыслей и соображений по поводу покушения 4-го апреля. — Киев, 1866.
  • Еврейский вопрос. — Киев, 1867.
  • Народность и государство. — Киев, 1867.
  • Памяти Василия Васильевича Тарновского, [члена Черниг. губ. земск. управы]. — Киев, 1867.
  • По поводу памятника Богдану Хмельницкому. // «Московские Ведомости», 1869, № 196.
  • Богдан Хмельницкий в русской истории. // «Вестник Западной России», 1870, кн. 7.
  • По поводу распространения у нас воинской повинности на все состояния. — Киев, 1870.
  • Еврейский у нас вопрос. — Киев, 1871.
  • Богдан Хмельницкий: по поводу памятника, сооружаемого ему в г. Киеве. — Киев, 1872.
  • На прощанье: стихотворения: (1876—77 г.) — Киев, 1878.
  • Памяти Пушкина. — Москва, 1880.
  • Юзефович, Михаил Владимирович. Наша либеральная интеллигенция. — Киев: тип. Г.Г. Иванова, 1882. — 125 с.
  • Несколько слов об исторической задаче России. — Киев, 1891.
  • О значении личности у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1906.

Цитати[ред.ред. код]

  • «Малороссы никогда не ставили родину [Україну] выше отечества [Російської імперії]»[1]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]