Nissan Primera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nissan Primera
Nissan Primera
Виробник Nissan
Роки виробництва 1990-2007
Попередник(и) Nissan Bluebird
Клас Клас D
Стиль кузова седан
універсал
ліфтбек
Подібні Ford Mondeo
Honda Accord
Mazda 626/Mazda6
Mitsubishi Galant
Opel Vectra
Toyota Carina E/Toyota Avensis
Volkswagen Passat

Nissan Primera (укр. Ніссан Прімера) — сімейство автомобілів класу D. Випускалася з кузовами седан, ліфтбек та універсал.

Nissan Primera P10 (1990–1996)[ред.ред. код]

Nissan Primera P10

У 1994 році модель Bluebird була замінена на нову, яка називалася Nissan Primera, де до цього збиралася попередня модель Bluebird. Автомобіль мав передній привід і 5-ступінчасту механічну коробку передач (у деяких версіях був доступний 4-ступінчастий «автомат» і 5-ступінчасту механіку з повним приводом). У лінійці двигунів було три силові агрегати: карбюраторний або інжекторний 1.6 л, дизельний 2 л, а також інжекторний 2 л. На вибір пропонувалося три типи кузова: 4-дверний седан, 5-дверні ліфтбек та універсал (останній імпортувався з Японії і в оригіналі називався Avenir).

На відміну від Bluebird нова модель Primera не була поддвержена корозії, так як мала оцинкований кузов. Конкурентами у машини були тодішні Ford Mondeo, Opel Vectra, Peugeot 405, Honda Accord, Subaru Legacy, Mitsubishi Galant.

Автомобіль був доступний в шести версіях: L, LX, SLX, GS, GSX і GT. Двигун 1.6 л встановлювався на версії L, LX і SLX. 2-літровий мотор, потужністю 115 к.с. був доступний у версіях LX, GS і GSX. 2-літровий мотор, потужністю 125 к.с. і 140 к.с. мали моделі SLX, GSX. GT мала 2-літровий мотор потужністю 150 к.с. У 1994 році був проведений рестайлінг і отримала задні фари з білими поворотниками, решітку радіатора з хромованим вставками і бампера з обважуваннями, які були доступні лише на модифікації GT.

Також з'явилася нова версія SRi. Назва комплектації розшифровується як «Super Racing Interier». По суті, вона мала спортивний салон модифікації GT, правда не у чорній, а в білому колірному виконанні. Але особливою відзнакою стало те, що це була єдина модифікація, яку становили покупці на своє замовлення, тому вона могла мати як будь-який двигун і привід, так і будь-яку комплектацію механізмів в салоні, включаючи подушки беопасності, клімат-контроль, телефон, підігрів сидінь і багато іншого. Про велику кількість опцій покупці попередніх років навіть і не знали, тому що більша частина опцій перейшла з японської версії автомобіля.

Nissan Primera P11 (1996–1999)[ред.ред. код]

Nissan Primera P11

Друге покоління з'явилося в кінці 1995 року в Японії восени 1996 в Європі. Як і раніше в Європі машина пропонувалася з бензиновими двигунами 1.6, 2 літри і 2-літровим дизелем. Як і раніше автомобіль випускався в трьох кузовах. У Японії продавалися тільки седани з моторами 1.8 і 2 літри. Хетчбек був доступний тільки з 2-літровим бензиновим двигуном в поєднанні з 4-ступінчастим «автоматом» і почав продаватися в листопаді 1997, а місяцем раніше стартували продажі універсала під назвою Primera Wagon.

На японському ринку також пропонувалися машини з безступінчатими автоматичними трансмісіями (кліноременним варіаторами) CVT і Hyper CVT- M6. Остання мала можливість ручного управління фіксованими передаточними числами трансмісії (віртуальними передачами) і встановлювалася спільно з 2-літровим мотором SR20VE, які мають змінювані фази газорозподілу (Neo VVL) потужністю 190 к.с. Така комбінація варіатора і потужного 2-літрового двигуна була використана вперше в світовій практиці. Надалі, автомобілі Ніссан стали все частіше оснащуватися варіаторами, які в наш час[Коли?] (2010 р.) практично повністю витіснили звичайні «автомати».

Як і для моделі першого покоління існували комплектації з повним приводом, що мали позначення T4.

У США Primera продавалася під ім'ям Infiniti G20. У неї були інші грати радіатора і задні ліхтарі, які були запозичені у японської версії Primera Camino, а також багатше внутрішнє оснащення, що включає шкіряні сидіння з підігрівом, підігрів дзеркал, круїз-контроль, кришталеві фари і багато іншого.

У Новій Зеландії була випущена обмежена партія машини версії SMX. Вона мала пружини фірми Eibach і більш агресивний кузов. Було випущено 24 машини в 4 колірних виконаннях.

У 1998 році команда RML виграла на Nissan Primera британський чемпіонат в класі туринг (BTCC). А в 1999 уже заводська команда перемогла у кубку конструкторів. Гонщики Laurent Aïello і David Leslie зайняли 1-е і 2-е місця. Щоб відсвяткувати дві перемоги в Сполученому Королівстві була випущена спеціальна серія GTSE з 400 машин. Автомобілі були взуті в 16 «литі диски AZEV, мали шкіряні крісла, кермо і ручку КПП Momo. Також в рамках святкування була випущена версія GTLE з 16» литими дисками Enkei, шкіряним салоном і ручкою КПП Momo.

Nissan Primera P11-144

Nissan Primera P11-144 (1999–2002)[ред.ред. код]

Восени 1999 рік а був проведений рейстайлінг моделі P11. Автомобіль отримав більш агресивний дизайн. Кодове ім'я моделі P11-144. Крім змін зовнішності автомобіля в списку опцій з'явився клімат-контроль. Надалі список опцій розширювався, наприклад, стали пропонуватися ксенонові фари.

Nissan Primera P12 (2002–2007)[ред.ред. код]

Nissan Primera P12

У 2001 році Nissan представив третє покоління Primera. У США припинилися продажі Infiniti G20. У Новій Зеландії всі машини комплектувалися варіатором. Варіатор також був доступний в Європі з двигуном 2 літра і в Японії з двигунами 2.0/2.5 літра (останній не був доступний в Європі). в 2004 році був проведений рестайлінг внутрішнього оздоблення салону (з'явилися нові хромовані ручки і новий вид приладів на торпедо, захованих за темним склом), а також з'явився новий колір («кави з молоком»). Автомобіль випускався в кузові седан, поки в 2002 році не з'явився хетчбек. Через падіння продажів в 2007 році у Великобританії автомобіль був знятий з виробництва!

Посилання[ред.ред. код]