Аресібо (обсерваторія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аресібська обсерваторія
Arecibo Observatory
Назва на честь: Аресібо (Пуерто-Рико)

Вигляд головного радіотелескопа

Країна  Пуерто-Рико і  США[1]
Розташування Аресібо (Пуерто-Рико)[2]
Організація Університет Центральної Флориди[3]
Код 251
Висота 497
Відкрито 1 листопада 1963
Закрито 19 листопада 2020
Сайт: naic.edu

Аресібська обсерваторія. Карта розташування: Пуерто-Рико
Аресібська обсерваторія
Аресібська обсерваторія
Аресібська обсерваторія (Пуерто-Рико)
Аресібська обсерваторія. Карта розташування: США
Аресібська обсерваторія
Аресібська обсерваторія
Аресібська обсерваторія (США)
Мапа

CMNS: Аресібо у Вікісховищі
Вигляд згори

Обсерваторія Аресібо (англ. Arecibo Observatory) — астрономічна обсерваторія, розташована неподалік від міста Аресібо (16 км) в Пуерто-Рико на висоті 497 м над рівнем моря. До обсерваторії Аресібо належить другий за розміром радіотелескоп. Обсерваторія здійснює спостереження за астрофізичними об′єктами й астероїдами.

Телескоп обсерваторії зазнав істотних ушкоджень від урагану Марія у вересні 2017 року, внаслідок яких 1 грудня 2020 року повністю зруйнувався. 30 грудня повідомлено, що губернаторка Пуерто-Рико Ванда Васкес виділила 8 мільйонів доларів на відновлення обсерваторії Аресібо.[4]

Загальний опис[ред. | ред. код]

Аресібська обсерваторія керується Університетом Корнелла під угодою про співпрацю з Національним науковим фондом США. Код обсерваторії — «251». Обсерваторія також є Національним центром астрономії та іоносфери (НЦАІ) (англ. National Astronomy and Ionosphere Center, NAIC). Для позначення офіційно використовується обидві назви (хоча НЦАІ радше належить до організації, яка працює як обсерваторія та має офіс в Університеті Корнелла).

Радіотелескоп обсерваторії (305 м) є другим за розміром у світі серед тих, що використовують одну апертуру й поступається лише телескопу FAST (Five hundred meter Aperture Spherical Telescope). Він використовується для досліджень у галузі радіоастрономії, фізики атмосфери і радіолокаційних спостережень за об'єктами Сонячної системи. Робота телескопа визначається внесенням пропозицій в обсерваторії, які оцінюються незалежною радою суддів.

Пристрій відомий не лише фахівцям, а й широкому загалу, оскільки був зафільмований у помітних кінострічках та телевізійних передачах. Він отримав додаткове міжнародне визнання в 1999 році, коли почав збирати відомості для проекту SETI@home.

2008 року центр було включено до Національного реєстру історичних місць США (NRHP).

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво центру розпочато в 1960 році. Початково радіотелескоп було призначено для вивчення іоносфери Землі. Автор ідеї будівництва: професор Корнелльського університету Вільям Гордон[en].

1992 року за допомогою радіотелескопа було виявлено перші екзопланети навколо пульсара (PSR B1257+12)[5].

19–21 вересня 2017 року телескоп суттєво постраждав від урагану Марія. Було зламано навпіл 29-метрову радарну антену, її уламки пробили головне дзеркало телескопа й пошкодили допоміжне[6][7].

У серпні 2020 року із залізобетонної щогли вирвався один допоміжний трос, який підтримував платформу. При падінні він пошкодив частину тарілки і захисний купол вторинного відбивача.

За два дні до запланованого початку відновлювальних робіт, 12 листопада 2020 року, лопнув основний трос і виникла загроза каскадного руйнування конструкції. Причиною руйнування могло бути те, що запас міцності телескопа був розрахований на 50 років[8]. Тому 19 листопада було прийнято рішення про «контрольоване виведення з експлуатації»[9].

Вночі 1 грудня 2020 року інструментальна платформа радіотелескопа діаметром у 305 метрів в обсерваторії Аресібо впала[10][11].

30 грудня 2020 року губернатор Пуерто-Рико Ванда Васкес виділила 8 мільйонів доларів на відновлення обсерваторії Аресібо. Також уряд острова оголосив «історичною зоною» район на висоті 497 метрів над рівнем моря, де розташована обсерваторія. Розпорядження про початок реконструкції радіотелескопа вже затвердили на федеральному рівні. Процесом відновлення і модернізації обсерваторії Аресібо займатиметься держава спільно з фахівцями університету центральної Флориди й університету Ана Г. Мендес[12].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б National Astronomy and Ionosphere Center — 2008.
  2. https://www.britannica.com/topic/Arecibo-Observatory
  3. https://physicstoday.scitation.org/do/10.1063/PT.6.2.20180309b/full/
  4. Телескоп Аресібо відновлять: на реконструкцію виділили 8 мільйонів доларів. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 30 грудня 2020. 
  5. Arecibo Observatory [Обсерваторія Аресібо]. britannica.com (англ.). Encyclopaedia Britannica. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. 
  6. Ураган "Марія" пошкодив один із найбільших у світі радіотелескопів (укр.). Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017. 
  7. Arecibo-radio-telescope-damaged-puerto-rico-hurricane-maria [Ураган Марія пошкодив гігантський радіотелескоп] (англ.). National Geographic. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. 
  8. Олександр Гайдамашко (12 листопада 2020). Руйнується один з найбільших в світі радіотелескопів. techno.24tv.ua (укр.). Телеканал 24. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020. 
  9. Михайло Года (19 листопада 2020). Обсерваторії Аресібо більше немає: людство втратило найбільший радіотелескоп на планеті. techno.24tv.ua. Телеканал 24. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020. 
  10. У Пуерто-Рико зруйнувався гігантський радіотелескоп Аресібо. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 1 грудня 2020. 
  11. John Timmer (3 грудня 2020). NSF releases footage from the moment Arecibo’s cables failed. Ars Technica. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 4 грудня 2020. 
  12. Телескоп Аресібо відновлять: на реконструкцію виділили 8 мільйонів доларів. 30.12.2020, 23:04. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 30 грудня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аресибская обсерватория // Реферативный журнал: Астрономия. 1992. № 1-3. С. 13

Посилання[ред. | ред. код]