Едвард Віктор Епплтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Віктор Епплтон
англ. Sir Edward Victor Appleton
Appleton.jpg
Народився 6 вересня 1892(1892-09-06)[1][2][…]
Бредфорд, Велика Британія[4]
Помер 21 квітня 1965(1965-04-21)[4][1][…] (72 роки)
Единбург, Шотландія, Велика Британія[4]
Поховання
Країна Велика Британія Велика Британія
Національність англієць
Діяльність фізик, астроном, професор
Alma mater Единбурзький університет, коледж Святого Джонаd і Кембриджський університет
Галузь фізика
Заклад Кінгс-коледж,
Кембриджський університет,
Единбурзький університет,
Кавендіська лабораторія
Науковий керівник Джозеф Джон Томсон,
Ернест Резерфорд
Відомі учні Mary Taylor Slowd[5]
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Папська академія наук[6], Прусська академія наук і Індійська національна академія наукd
Відомий завдяки: Шар F іоносфери
У шлюбі з Helen Lennie Appletond
Діти Rosalind Appleton-Collinsd[7]
Нагороди

CMNS: Едвард Віктор Епплтон у Вікісховищі

Едвард Віктор Епплтон (англ. Sir Edward Victor Appleton; 6 вересня 1892 — 21 квітня 1965) — англійський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1947 року «за дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Епплтона».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1892 в Бредфорді (графство Йоркшир). Поступив в Сент-Джонз-коледж Кембриджського університету, але змушений був перервати навчання у зв'язку з Першою світовою війною. Служив у військах зв'язку; повернувшись після закінчення війни до Кембриджа, став вивчати радіофізику. У 1920 Епплтон — асистент демонстратора фізика Кавендіської лабораторії, в 1922 — молодший лектор в Триніті-коледжі. У 1924–1936 — професор Лондонського, а в 1936–1939 — Кембриджського університету. У 1939–1949 — секретар міністерства наукових досліджень Великої Британії, з 1949 — ректор Единбурзького університету.

Основні роботи присвячені радіофізиці, головним чином розповсюдженню і загасанню радіохвиль. Досліджуючи віддзеркалення радіохвиль в атмосфері, в 1924 спільно з англійським фізиком М. Барнеттом виявив провідний атмосферний шар — іоносферу, існування якої було передбачене раніше А. Кеннеллі і О. Гевісайдом. У 1926 відкрив другий, вищий відбивний шар (F-шар, або шар Епплтона), що забезпечує розповсюдження коротких радіохвиль навколо земної кулі. Показав, що радіохвилі, відбиті цим шаром, еліптично поляризовані. Вивчав ступінь іонізації різних відбивних шарів у верхній атмосфері; встановив, що провідність цих шарів пов'язана з активністю Сонця.

У 1926 Епплтон став членом Лондонського королівського товариства, в 1941 був посвячений у лицарі. Серед нагород і відзнак — премія М. Лібмана (1929), медаль Фарадея (1946). Помер Еплтон в Единбурзі 21 квітня 1965. Був одружений та мав двох доньок.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Эпплтон Эдвард (Appleton Edward Victor) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 311. — 400 с.

Посилання[ред. | ред. код]