Абдулов Всеволод Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдулов Всеволод Осипович
Народився 29 грудня 1942(1942-12-29)[1]
Москва, РРФСР, СРСР
Помер 27 липня 2002(2002-07-27)[1] (59 років)
Москва, Росія
Поховання Введенське кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, кіноактор
Alma mater Школа-студія МХАТ
Знання мов російська
Заклад
Батько Абдулов Осип Наумович
Мати Абдулова-Метельська Єлизавета Мойсеївна
IMDb nm0008314

Всеволод Осипович Абдулов (нар. 29 грудня 1942, Москва — пом. 27 липня 2002, там же) — радянський і російський актор театру і кіно, майстер дубляжу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 грудня 1942 року в Москві в родині акторів Осипа Наумовича Абдулова та Єлизавети Мойсеївни Метельскої (уродженою Шехтман). Любов до театру своєму синові прищепив його знаменитий батько — соратник Юрія Завадського, Фаїни Раневської, Ростислава Плятта, Віри Марецької.

В 1960 році він подав документи до всіх театральних закладів вищої освіти Москви[2]. Його вже прийняли за конкурсом до ГІТІСа та до Театрального училища імені Бориса Щукіна. Але до Школи-студії МХАТ (куди йому хотілося найбільше) вступити не вдалось. На одній з консультацій він познайомився з Володимиром Висоцьким — той, будучи вже студентом-старшокурсником, помітив молодого абітурієнта і дечому його навчив. Це допомогло Абдулову, і до Школи-студії МХАТ його зарахували.

Після закінчення навчання він грав у Московському театрі на Таганці, на сцені Московського художнього театру. Тут молодому акторові пощастило виходити на сцену разом зі знаменитими мхатівськими «старими» — Ольгою Андровською, Михайлом Яншиним, Олексієм Грибовим, Марком Прудкіним. Він також майстерно читав Пастернака, Ахматову, Цвєтаєву. Його записи зберігаються у фондах радянського радіо. На Всесоюзній фірмі грамзапису «Мелодія» виходили диски, що містять записи радіовистав за його участі та віршів різних поетів у його виконанні. Одним з найбільш відомих дисків є подвійна платівка з записом казки Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес», де він виконав відразу кілька ролей і пісень, написаних спеціально для цієї інсценізації Володимиром Висоцьким.

До приходу в Московський художній академічний театр на посаду головного режисера Олега Єфремова, він активно виступав, але потім пішов у тінь. Після розділу театру він опинився в МХАТі імені М. Горького, але й там працювати не зміг: занадто складні стосунки в колективі.

Як кіноактор, був відомий насамперед за багатосерійним телевізійним фільмом режисера Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна».

В останні роки життя він озвучував зарубіжні фільми та мультфільми. Також відомо виконання ним ролі Понтія Пилата в російській версії рок-опери Ендрю Ллойда Веббера «Ісус Христос — суперзірка».

Восени 1977 року, коли актор повертався зі зйомок в Баку, поблизу міста Єфремов під автомобілем вибухнуло переднє колесо, і машина шість разів перекинулася. В результаті з важкими травмами та струсом мозку актор потрапив до лікарні. Двадцять один день він не приходив до тями. Потім йому покращало, хоча лікарі і говорили, що він «неперспективний». Лише до весни він пішов на поправку.

Його близький друг, Володимир Висоцький, згадує про цей інцидент (використовуючи гру слів) у своїй віршованій присвяті «Олегу Єфремову в день 50-річчя»:

«Тут режисер в акторі вмирає,
Але ось вам парадокс і перегин:
Абдулов Сівби — Севу кожен знає —
У Єфремова мало не загинув».

Однак аварія сильно позначилася на житті актора. Він вже не міг грати в театрі з колишньою інтенсивністю.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

В останні роки життя актора стало зовсім погано з пам'яттю. Абдулов відмовлявся зніматися і майже повністю присвятив себе радіо і озвученню, часто госпіталізувався до лікарень. У 2002 році він впав у стан забуття, його госпіталізували в одну з лікарень.

Помер на 60-му році життя ввечері 27 липня 2002 року в московській лікарні. Похований на 8-ій ділянці Введенського кладовища, поруч з батьком[3]. У день смерті актора у нього народився правнук Володимир Арутюнян.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Наталія Григор'єва.

  • Донька — Юлія Всеволодівна Абдулова (нар.. 10 липня 1961).
    • Онука — Поліна Торчинська.
      • Правнук — Володимир Арутюнян (нар.. 27 липня 2002[4]).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Дубляж[ред. | ред. код]

Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]

  • 1975 — Кішки-мишки — Кошеня
  • 1977 — Незнайко в Сонячному місті — Осел Калігула; Міліціонер Свистулькін (6-та серія)
  • 1977 — Незнайко в Сонячному місті 8-ма серія — Знову разом — Осел
  • 1977 — Незнайко в Сонячному місті 9-та серія — Переполох в зоопарку — Осел
  • 1977 — Шовкова пензлик — Ведмедиця
  • 1978 — Мій приятель світлофор
  • 1981 — Білий метелик — Тушканчик
  • 1982 — Олівер Твіст (мультфільм)
  • 1983 — Балада про формаліста — текст читає
  • 1983 — Атракціон — всі ролі
  • 1983 — Шалтай-Базікай — Кіт
  • 1983 — Слідство ведуть Колобки. Наслідок перший — інспектор Колобок
  • 1983 — Слідство ведуть колобки. Викрадення століття — інспектор Колобок
  • 1984 — Доктор Айболить — папуга Карудо, ансамблеві ролі
  • 1984 — КОАПП — Кашалот (окремі серії); Чорний Заєць; Павич; Слон; Восьминіг; Чайка-тато; Бесідочник; Ему; Скат; Мормірус; Помилковий Вампір; Калан та інші
  • 1985 — На зорі у дворі — Півень
  • 1986 — Тихо! Йде операція — Чоловік
  • 1986 — Фокусник — всі ролі
  • 1986 — Бережіть тепло — текст читає
  • 1988 — Каскадер — всі ролі
  • 1989 — Кримінал — Кухар
  • 198? — Бій під водою — всі ролі
  • 199? — Лялечки-малятка — всі ролі
  • 1990 — Чому кури грошей не клюють
  • 1990 — Цього не може бути — всі ролі
  • 1990 — Нове плаття короля — Перший міністр
  • 1991 — Вампіри Гєони
  • 1991 — Синиця, гай і вогонь
  • 1991 — Як мишеня летючим стало
  • 1991 — Микола Угодник і мисливці — Мисливець Спиридон
  • 1992 — У країні Бобберів — професор Бобберман
  • 1992 — Бабина робота — Чоловік
  • 1992 — Господарі Гєони
  • 1992 — Простий мужик — Мужик
  • 1992 — Капітан Пронін — онук майора Проніна — Майор Пронін; Джеймс Бонд; Свистунов
  • 1992 — Сапожнікова дружина — вокал
  • 1992 — Непереможні тойстери: Загублені в Тойберії — усі чоловічі ролі
  • 1993 — Кілька сторінок із життя примари — Хайрам Отіс (батько Вірджинії і близнюків)
  • 1993 — Повернення кота Леопольда — Кіт Леопольд та інші чоловічі ролі
  • 1993 — Капітан Пронін в Америці — Свистунов, Дон Корлеоне, бандити, митник
  • 1993—1995 — Бояка мухи не образить — Удав (1, 2, 3, 5, 6 серія)
  • 1993 — Капітан Пронін у космосі — член екзаменаційної комісії, навігатор, зелений космічний пірат, житель Сіріуса
  • 1993 — Війна слонів і носорогів — Генерал-Слон; Генерал-Носоріг
  • 1993 — У країні Бобберів: Обід з паном Гризлі
  • 1993 — Два шахрая — Товстий шахрай; Генерал
  • 1993 — Великий наліт — Страус Лева
  • 1993 — Повітроплавці — Страус Лева
  • 1994 — АМБА — Фільм перший
  • 1995 — АМБА — Фільм другий
  • 1996 — Королі і капуста — Діккі
  • 1996 — З особистого життя братів Пілотів — Карбофос
  • 1996 — Брати Пілоти показують один одному новорічні фокуси — Карбофос
  • 1996 — Брати Пілоти вечорами п'ють чай — Карбофос
  • 1996 — Брати Пілоти іноді ловлять рибу — Карбофос

Аудіоспектаклі[ред. | ред. код]

Озвучування комп'ютерних ігор[ред. | ред. код]

  • 1995 — Full Throttle — Ротвейлери (чоловіки)
  • 1996 — Bermuda Syndrome — Джек Томпсон, Телкуард
  • 1999 — Алоди II: Повелитель душ
  • 1999 — Atlantis II — зберігач кристала
  • 1999 — Faust: The Seven Games of the Soul — Ганнібал, Тод, Генрі Портер
  • 2000 — Диявол-Шоу — Вервольф
  • 2000 — Odyssey: The Search For Ulysses
  • 2000 — Земля 2150: Війна світів
  • 2000 — Суперперець — Мітрій, Калин
  • 2000 — Прокляті землі — Хадор-Забіяка, Гоблінський вождь Го-Го, Вождь Шай-Вар
  • 2000 — In Cold Blood — Техніки-чоловіки
  • 2000 — Шерлок Холмс: Повернення Моріарті — Беггармен, аптекар Пілс, бармен Баррел, відвідувач у пабі, Бродяга, бармен на Дикому Заході
  • 2001 — Wizardry 8 — Мадрас
  • 2001 — Некрономикон — доктор Оуенс, дух
  • 2001 — Тупі прибульці — Пузан, другорядні персонажі
  • 2002 — S. W. I. N. E. — Свині
  • 2002 — AquaNox — Бармен Джо
  • 2002 — Age of Wonders II: The wizard's Throne (локалізація від Логруса) — Габріель

Озвучування телепередач[ред. | ред. код]

  • Ширше коло (1976—1995) — закадровий голос (Перша програма ЦТ, 1-й канал Останкіно)
  • Великий театр. Дні і вечори (1993—1994) — закадровий голос (1-й канал Останкіно)
  • Арт-кур'єр (1994) — закадровий голос (1-й канал Останкіно)
  • Кварьєте «Весела КВАмпанія» (1995—1998) — Квалентин Квалентинович, вокал (телеканал «ОРТ»)
  • Шість новин (1996—1997) — один із закадрових голосів (телеканал «ТВ-6»)
  • Класна компанія (1997—2000) — Михайло Михайлович Шпаргалкін, Михайло Михайлович Останкінський (телеканал «ОРТ»)
  • На добраніч, малята! (1990-ті роки) — Киндерино (телеканал «ОРТ»)

Документальне кіно[ред. | ред. код]

  • Товариш КамАЗ (Центральне телебачення СРСР, 1972)
  • Операція Гелій. Фільми 4 і 5: «Нам не дано передбачити» і «Чому світить Сонце» (Центрнавчфільм, 1992—1993) — текст оповідача
  • Єгор Гайдар. Історичний рахунок (РЦСДФ, 1995)
  • Документальний детектив (ОРТ, 1997—2002)
  • 100 чудес світу (ТБ-6, 2001—2002) (переклад студії «Фортуна-Фільм»)
  • Ігор Ільїнський. Життя артиста (Культура, 2001)

Фільми про Всеволода Абдулова[ред. | ред. код]

  • «Як йшли кумири. Всеволод Абдулов» (2006; телеканал «ДТВ»)
  • «Два життя Всеволода Абдулова» (2012; «Перший канал»)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]