Азамат Абдураїмов народився в Ташкенті 27 квітня 1966 року в сім'ї відомого нападника місцевого «Пахтакора»Берадора Абдураїмова в день руйнівного ташкентського землетрусу.[1] З дитинства життя Азамата було пов'язане з футболом, і батько часто брав його на матчі ташкентської команди, в яких він виходив на поле з капітанською пов'язкою.[2] У дитинстві Азамат Абдураїмов займався також баскетболом, боксом, хокеєм, проте вибрав для себе як основне заняття футбол.[1][2] Перші серйозні уроки футболу молодший Абдураїмов отримав у московській школі ЕШВСМ, у 1982 році став разом із командою чемпіоном СРСР серед юнацьких команд.[1] На початку 1983 року Азамат Абдураїмов грав у дублюючому складі «Пахтакора», пізніше перейшов до московської команди другої лігиФШМ. Наступного року він потрапив до дублюючого складу московського «Спартака». У 1985 року молодого футболіста призвали на строкову службу до Радянської Армії, яку він спочатку проходив у дублюючому складі ростовськогоСКА, а пізніше у другому складі московського ЦСКА. У 1987 році Азамат Абдураїмов переходить до «Пахтакора»[3], де головним тренером був його батько. Азамат став одним із лідерів команди, отримав запрошення до вищолігового московського «Спартака». Проте коли головним тренером команди став Федір Новиков, а його батько став начальником команди, новий головний тренер не захотів, щоб у команді було двоє Абдураїмових, і Азамат вирішив прийняти запрошення «Спартака». У московському клубі молодший Абдураїмов зіграв, щоправда, лише 3 гри в основі клубу у зв'язку із великою конкуренцією в складі, і сам попросив, щоб його відпустили на сезон 1991 року до іншої вищолігової команди — душанбинського«Паміра».[1] У таджицькій команді Азамат Абдураїмов виступав досить успішно, розділивши друге місце по результативності з Чарияром Мухадовим та Рашидом Рахімовим.[4] Цей чемпіонат став останнім в історії турніром на першість СРСР.
На початку 1992 року керівництво бангладешського клубу «Мохамеддан» запропонувало керівництву московського «Спартака» за великі на той час гроші продати трьох футболістів, у тому числі й Азамата Абдураїмова. Узбецький нападник перейшов до бангладешського клубу разом із Сергієм Новиковим і Борисом Кузнецовим.[1] У результаті цього Абдураїмов став першим узбецьким легіонером у далекому зарубіжжі.[3] У бангладешському чемпіонаті узбецький футболіст грав досить успішно, став срібним призером чемпіонату країни, а також кращим бомбардиром першості, встановивши рекорд результативності за проведеними м'ячами у кількох іграх підряд: у трьох іграх він забив 10 м'ячів, зробивши в двох матчах хет-трик, а в одній із ігор забив 4 м'ячі.[1][3]
У 1992 році Абдураїмов повернувся в Узбекистан, де грав у чемпіонаті країни у 1992 році за клуб «Навбахор» з Намангана, в складі якого став володарем першого Кубку Узбекистану[5], а в 1993 році за армійський клуб з Ташкента МХСК, головним тренером якого був його батько.[6]
У 1996 році Азамат Абдураїмов повернувся до «Пахтакора». Наступного року він разом із ташкентським клубом стає володарем Кубка Узбекистану, а в 1998 році під керівництвом бразильського тренера Вега да Сілва «Пахтакор» виграв першість країни.[3][8] У 1999 році нетривалий час Абдураїмов грає в індійському клубі «Салгаокар».[9] У 2000 році Абдураїмов-молодший повернувся до «Пахтакора», а в 2001 році він грав у складі своєї колишньої команди, яку перейменували в «Дустлік».[8] У 2002 році він провів свій прощальний матч у Ташкенті[3], після чого ще протягом року був граючим тренером нижчолігового клубу «НБУ-Азія».[8]
Азамат Абдураїмов дебютував у національній збірній Узбекистану 28 червня 1992 року в матчі зі збірною Туркменістану.[10]. Але найяскравішим виступом Абдураїмова в національній команді є участь у Азійських іграх 1994 року в Японії. Федерація футболу Узбекистану лише в останній момент знайшла кошти для участі команди в змаганнях, футболістам не виплачували добових на початковому етапі змагань (на відміну від решти узбецької делегації), але, незважаючи на такі умови, збірна Узбекистану виграла турнір, перегравши у фіналі збірну Китаю.[11] На турнірі Азамат Абдураїмов був одним із кращих бомбардирів збірної, відзначившись 5 забитими м'ячами, у тому числі у фіналі у ворота збірної Китаю.[12] А в півфіналі турніру Азамат Абдураїмов забив вирішальний м'яч у ворота збірної Південної Кореї, який пізніше визнали голом століття в Узбекистані.[1] Але надалі збірна Узбекистану виступала не так успішно, не зуміла подолати відбірковий етап Кубка Азії та чемпіонату світу 1998 року.[13] Азамат Абдураїмов грав у збірній до кінця 1997 року. Усього Абдураїмов-молодший зіграв за збірну Узбекистану 21 матч, у яких відзначився 11 забитими м'ячами.
Після закінчення кар'єри футболіста[ред. | ред. код]
Азамат Абдураїмов ще під час виступів на футбольних полях закінчив факультет журналістики Ташкентського університету, і ще під час виступів у клубі вищого узбецького дивізіону «Дустлік» він став директором газети «Наш футбол», а пізніше був ведучим радіо- і телепередач. Пізніше, після завершення виступів на футбольних полях, Азамата Абдураїмова запросили до збірної Узбекистану з футзалу, у складі якої він виступав на чемпіонаті Азії в Індонезії.[2] Надалі він став граючим тренером узбецького футзального клубу «Ардус», який під його керівництвом став найсильнішим клубом в Узбекистані. Паралельно Абдураїмов навчався у вищій школі тренерів у Москві.[2][8] По завершенні навчання колишній футболіст працював у Москві генеральним директором «Вітчизняного футбольного фонду».[2][8] У 2008 році Абдураїмов повертається до Узбекистану, де стає генеральним директором клубу «Буньодкор».[14] У 2009 році Азамата Абдураїмова призначили головним тренером команди «Динамо» з Самарканда, проте вже за рік його звільнили з посади через конфлікт із керівництвом клубу.[2] У 2012 році кілька місяців Абдураїмов-молодший працював у тренерському штабі молодіжної та олімпійської збірної[15], а в серпні цього ж року став головним тренером клубу «Андижан» з однойменного міста. На цій посаді Абдураїмов перебував до липня 2014 року, після чого у зв'язку з поганими результатами команди написав заяву про відставку.[16][17] У 2018 році Азамата Абдураїмова призначено головним тренером збірної Узбекистану у віці до 16 років.[18] Під його керівництвом команда успішно подолала відбірковий турнір до фіналу чемпіонату Азії, та готувалась до фіналу, який мав відбуватися в Бахрейні у вересні-жовтні 2020 року, проте його перенесли на 2021 рік у зв'язку з пандемією коронавірусної хвороби. У січні 2020 року юнацька збірна невдало виступила на турнірі в січні 2020 року в Білорусі, й тренер у зв'язку з цими подіями подав у відставку.[19]
Азамат Абдураїмов також відомий своїми виступами у пресі щодо подальшого розвитку узбецького футболу[20][21] та критики його нинішнього стану.[22][23] Він відомий також як один із підписантів звернення до президента Узбекистану Шавката Мірзійоєв щодо подальшої стратегії розвитку футболу в Узбекистані.[22][24]
Азамат Абдураїмов є сином колишнього футболіста та одного з кращих бомбардирів ташкентського «Пахтакора»Берадора Абдураїмова.[1][25] Два його брати, Жасур[26] і Баходир[27], також є відомими узбецькими футболістами. У Азамата Абдураїмова є дружина і дочка.[28]
У 1994 році після перемоги у складі команди на Азійських іграх Азамат Абдураїмов разом із іншими переможцями ігор та їх тренерами бу нагороджений державною нагородою Республіки Узбекистан — медаллю «Шухрат».[29]
Узбекистан
