Аджарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Аджарська АР)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аджарська Автономна Республіка
груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა
Ach'aris Avtonomiuri Respublika

Прапор Герб
Розташування Аджарії
Розташування Аджарії
Столиця
(та найбільше місто)
Батумі
41°39′ пн. ш. 41°39′ сх. д.country H G O
Офіційні мови грузинська
Форма правління автономія
Площа
 - Загалом 2 900 км² (163)
Населення
 - перепис 2014  333 953 (96,04 % — грузини)
 - Густота 115,2/км²
Часовий пояс  (UTC+4)
Домен GE-AJ
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аджарія
Історичний регіон Аджарія в Грузії

Аджа́рська автоно́мна респу́бліка, Аджарія, Аджара (груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა) — автономний регіон у складі Грузії, розташований на південному заході Грузії, на узбережжі Чорного моря.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Батумі в 1900 р.

Традиційні свята

[ред. | ред. код]

Селімоба

[ред. | ред. код]

Селімоба проходить у селі Бако Хулойського муніципалітету 3 липня та присвячена пам'яті Селіма Хімшіашвілі. У рамках фестивалю відбувається концерт за участю місцевих самодіяльних колективів та виставки виробів народних промислів. Його підтримує Міністерство освіти, культури та спорту Аджарії.

Шуамтоба

[ред. | ред. код]

Шуамтоба («міжгірське свято») — традиційний фестиваль, який проводиться на літніх гірських пасовищах двох муніципалітетів (Хуло та Шуахеві) у перші вихідні кожного серпня. Проводяться кінні стрибки, виставка народних промислів та концерт за участю фольклорних ансамблів.

Мачахлоба

[ред. | ред. код]

Мачахлоба – свято ущелини Мачахела, що проводиться у другій половині вересня. Це традиційне свято, яке відзначається в ущелині Мачахела Хелвачаурського муніципалітету. Фестиваль розпочинається біля пам'ятника гвинтівці Мачахела (у місці злиття річок Мачахела та Чорохи), триває у селі Мачахіспірі та закінчується у селі Зеда Чхутунеті.

Колхоба

[ред. | ред. код]

Колхоба — стародавнє лазське свято. Воно проводиться наприкінці серпня або на початку вересня у селі Сарпі Хелвачаурського району. Історія аргонавтів виконується на сцені під час фестивалю.

Демографія

[ред. | ред. код]

За переписом 2014 року населення Аджарії складає 333 953 особи. Аджарці (аджари) — етнографічна група грузинського народу, що говорить на групі місцевих діалектів, відомих під загальною назвою аджарського діалекту. Письмова мова — грузинська.

Грузинське населення Аджарії було широко відоме як «грузини-мусульмани» до радянського перепису 1926 року, який вважав їх «аджарцями» і налічував 71 000 осіб. Пізніше їх просто віднесли до ширшої категорії грузинів, оскільки жодний офіційний радянський перепис не питав про релігію. Сьогодні називати їх «грузинами-мусульманами» було б у будь-якому разі неправильно, оскільки 55% аджарців є християнами та майже 40% мусульманами.

До етнічних меншин відносяться лази, росіяни, вірмени, понтійські греки, абхази та інші.

Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії прискорили зростання християнства у регіоні, особливо серед молоді. Проте в Аджарії все ще залишаються мусульманські громади сунітів, в основному в Хулойському районі. Згідно з переписом населення Грузії 2014 року, 54,5% були православними християнами та 39,8% мусульманами. Інші були вірменами-християнами (0,3%) та іншими (5,3%).

Економіка

[ред. | ред. код]

В Аджарії є хороші землі для вирощування чаю, цитрусових і тютюну. Гірсько-лісиста місцевість має субтропічний клімат, тут багато курортів. Тютюн, чай, цитрусові, авокадо — провідні культури; Важливе значення має і тваринництво. Галузі промисловості включають пакування чаю, переробку тютюну, консервування фруктів і риби, нафтопереробку та суднобудування.

Столиця регіону, Батумі, є важливими воротами для відправки товарів до Грузії, Азербайджану та Вірменії, що не має виходу до моря. Порт Батумі використовується для відвантаження нафти з Казахстану та Туркменістану. Його нафтопереробний завод переробляє каспійську нафту з Азербайджану, яка надходить трубопроводом до порту Супса і звідти транспортується до Батумі залізницею. Аджарська столиця є центром суднобудування та виробництва.

Аджарія є головним центром індустрії прибережного туризму в Грузії, замінивши північно-західну провінцію Абхазія після фактичного відділення цього регіону від Грузії в 1993 році.

Чорноморський берег у Грузії

Закон та влада

[ред. | ред. код]

Статус Аджарської автономної республіки визначається законом Грузії про Аджарію та новою конституцією регіону, прийнятою після усунення Аслана Абашидзе. Місцевим законодавчим органом є парламент. Глава уряду регіону — Рада міністрів Аджарії — призначається президентом Грузії, який також має повноваження розпускати збори та уряд і скасовувати місцеві органи влади з питань, що суперечать конституції Грузії. Торніке Ріжвадзе є чинним головою уряду Аджарії.

Будівля уряду в Батумі

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Аджарія ділиться всього на 6 адмінистративних одиниць.

Назва Площа (км²) Населення
(17 січня 2002) (2014)
Місто Батумі 65 121,806 152,839
Кедський Муніципалітет 452 20,024 16,760
Кобулетський Муніципалітет 720 88,063 74,794
Хелвачаурський Муніципалітет 410 90,843 51,189
Шуахевський Муніципалітет 588 21,850 15,044
Хулойський Муніципалітет 710 33,430 23,327

Географія

[ред. | ред. код]

Аджарія розташована на південно-східному узбережжі Чорного моря і простягається в лісисті передгір'я та гори Малого Кавказу. Межує з регіоном Гурія на півночі, Самцхе-Джавахеті на сході та Туреччиною на півдні.

Клімат

[ред. | ред. код]

Територія Аджарії за особливостями природних умов ділиться на дві частини — приморську і нагірну.

Приморська Аджарія відрізняється характерною для субтропічної зони високою середньорічною температурою (+14,5 °C, при цьому температура найхолоднішого місяця зими — січня — становить +6,5 °C), великою кількістю опадів (у середньому 2500 мм на рік) і сонячних днів.

У нагірній Аджарії вплив Чорного моря через гірські перешкоди послаблено, тому повітря тут відрізняється більшою сухістю. Середня висота гір — 2000—2500 м. Через Годердзський перевал (2025 м) проходить автомобільна дорога державного значення Батумі — Ахалцихе. У Хуло, на висоті 920 м над рівнем моря, середня температура в січні становить +1 °C, у липні +19 °C.

Історія

[ред. | ред. код]

У грузинських та візантійських джерелах Аджарія згадується з X століття, ще раніше про неї згадується у вірменських (Мовсес Хоренаці та інші).

У VI—IV століттях до н. е. була частиною західногрузинського царства Колхіда.

У IV столітті н. е. входила до складу грузинської держави Лазіки.

У VI столітті як і вся Західна Грузія була місцем боротьби між Римом та Іраном.

У VII столітті її спустошили своїми набігами араби.

У IX столітті увійшла до складу Тао-Кларджеті.

З кінця X століття була частиною об'єднаної грузинської держави. На чолі її стояли правителі провінцій — ерістави. Пізніше приморські землі сучасної Аджарії входили до складу Гурійського мтаварства.

У XI—XIII століттях сильно постраждала від набігів сельджуків та монголів.

У другій половині XVI століття більша частина Аджарії була захоплена турками.

У результаті російсько-турецької війни за Берлінським трактатом 1878 року Батумі, Карс і Ардаган перейшли до Російської імперії. З кінця 80-х років XIX століття в Батумі почала розвиватися промисловість, це був один з центрів торгівлі та промисловості російського Закавказзя. В 1898 році в місті нараховувалося більше десятка великих підприємств і близько 11 тисяч робітників, переважно в порту та на нафтових заводах. У 1897—1907 роках був збудований перший нафтопровід від Каспійського до Чорного морів — Баку-Батумі.

У квітні 1918 року турки захопили Батум, частину Гурії, Ахалцихе, Ардаган. Від грудня 1918 року по липень 1920 Аджарія окупована англійськими військами. 16 червня 1921 року була створена Аджарська АРСР в складі Грузинської РСР. У грудні 1922 року Аджарська АРСР у складі Грузинської РСР увійшла до Закавказької РФСР.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Дахно, Іван Іванович. Країни світу: енциклопедичний довідник / Іван Дахно, С. М. Тимофієв. - К. : МАПА, 2011. - 606 с. ISBN 978-966-8804-23-6
Чорне море Гурія Гурія
Чорне море Самцхе-Джавахеті
Туреччина Туреччина Туреччина Туреччина Туреччина Туреччина