Адопціонізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрещення — момент, коли на думку адопціоністів, Ісус був усиновлений Богом і став Сином Божим.

Адопціоні́зм (від лат. adoptio, «усиновлення»; англ. adoptionism) — у христології теорія, згідно з якою Ісус Христос як людина був не справжнім, а усиновленим Сином Божим[1]. В традиційному християнстві (католицизмі і православ'ї), а також більшості протестантських спільнот вважається єрессю[1]. Одна з форм монархіанства. Суперечила постановам Халекдонського собору. Відома з ІІ століття. Набула поширення у VIII столітті в окупованій мусульманами Іспанії, завдяки діяльності толедського єпископа Еліпанда та уржельського єпископа Фелікса[1]. Повторно розвинута в XII столітті у творах П'єра Абеляра, отримавши назву нео-адопціонізму (англ. Neo-Adoptionism)[1]. Розглядалася деякими теологами після XIV століття — Дунсом Скотом (1300), Дюраном де Сен-Пурсеном (1320), Габрієлем Васкесом (1604), Франсіско Суаресом (1617)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Sollier, Joseph. Adoptionism // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адопціонізм