Філетизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Філетизм або етнофілетизм (грец. εθνοφυλετισμός, грец. έθνος - «нація», грец. φυλή — «плем'я»; грец. φυλετισμός«расизм, трайбалізм») — теологічний термін прийнятий у православній церкві на означення явища змішування національного із церковним. Засуджений у 1872 році на Великому Помісному Соборі у Константинополі (Стамбулі) як єресь[1].

Загальний принцип негативної оцінки філетизму собор сформулював так:

В християнській церкві, спільнота якої є духовною і покликана її Головою і Засновником вмістити всі нації у одне християнське братерство, філетизм є чужим і цілковито немислимим» [2]

Походження проблеми[ред.ред. код]

Явище філетизму зачіпає одну із найскладніших еклезіологічних проблем розмежування національного та універсального у церковній структурі та практиці.[3] Традиційною основою на яку спирається вчення церкви у цьому питанні є слова апостола Павла про те, що після хрещення християни долають, характерні для цього світу, національні розділення та перетворюються на нову універсальну спільноту поєднану із Христом.[4] Однак в тій чи іншій формі національні та етнічні чинники впливали на організацію церкви вже від найдавніших часів, що засвідчують інші слова апостола Павла про передачу проповідницької місії язичникам йому, а євреям апостолу Петру[5]

У своєму сучасному вигляді етнофілетизм сформувався на основі нового розуміння нації після Великої французької революції та у зв'язку із ростом у другій половині XIX століття національної свідомості балканських слов'ян, в першу чергу болгар. Безпосереднім приводом до скликання собору 1872 року, де було засуджено етнофілетизм, став факт самовільного утворення болгарською общиною Константинополя церков призначених тільки для болгар. Ця подія вважається першим в історії православ'я випадком коли окрема парафія утворилась не за територіальною а за національною ознакою.[6]

Цікаві факти[ред.ред. код]

На Всеправославному соборі на о. Криті 21 червня 2016 р. РПЦ МП була звинувачена в єресі етнофілетизму (див. Вселенські собори); звинувачення проголосив кіпрський архієпископ Хризостом II[ru][7][8][9][10].

Література[ред.ред. код]

Використані джерела[ред.ред. код]

  1. Papathomas, Grigorios (1995). Course of Canon Law — Appendix VI — canonical glossary. Paris.
  2. Територіальна юрисдикція відповідно до православного канонічого права
  3. A History of the Orthodox Church The Orthodox Churches In the 19th Century
  4. послання апостола Павла до Колосян 3:11
  5. послання апостола Павла до Галатів 2:7
  6. Hildo Bos and Jim Forest, ed (1999). For the Peace from Above: an Orthodox Resource Book on War, Peace and Nationalism. Syndesmos.
  7. «Служать кесарю, не Богу: Всеправославний собор на Криті. Грецький патріарх звинуватив РПЦ в зраді віри». "Патріоти України". Архів оригіналу за 23-06-2016. 
  8. «Служать кесарю, не Богу: Всеправославний собор на Криті. Грецький патріарх звинуватив РПЦ в зраді віри». "Life Invest". Архів оригіналу за 23-06-2016. 
  9. «ΠΡΟΣΦΩΝΗΣΗ ΤΟΥ ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΥ ΚΥΠΡΟΥ ΚΥΡΙΟΥ ΚΥΡΙΟΥ ΧΡΥΣΟΣΤΟΜΟΥ ΣΤΗΝ ΑΓΙΑ ΚΑΙ ΜΕΓΑΛΗ ΣΥΝΟΔΟ». "Official Site - The Holy and Great Council of the Orthodox Church". 20.06.2016. Архів оригіналу за 24-06-2016. Процитовано 24 червня 2016. «εθνοφυλετισμού»  (гр.)
  10. «Кипрский архиепископ Хризостом II обвинил руководство РПЦ в ереси этнофилетизма». газета "Вгору" (висока журналістика). 23.06.2016. Архів оригіналу за 24-06-2016.  (рос.)