Дунс Скот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дунс Скот

Johannes Duns Scotus

John Duns Scotus - geograph.org.uk - 1178460.jpg

Джон Дунс Скот

Народився 1265[1]
Duns[d]
Помер 8 листопада 1308(1308-11-08)
Кельн
Громадянство (підданство) Flag of Scotland.svg Королівство Шотландія
Володіє мовами латинська мова[1]
Ім'я при народженні John Duns
Псевдонім Doctor Subtilis
Діяльність філософ, богослов[d], письменник, клерик[d], викладач університету і католицький священик
Викладав Паризький університет
Школа/Традиція схоластика
Основні інтереси метафізика, теологія, логіка, епістемологія, етика
Вплинув Олександр VI, Сикст IV, Вільям Оккам, Мартін Лютер, Декарт, Ляйбніц, Мартін Гайдеггер, Чарлз Пірс, Жиль Делез
Alma mater Оксфордський університет
Мертон коледж[d]
Студент у William of Ware[d]
Відомі студенти Вільям Оккам
Конфесія християнство

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Блаженний Дунс Скот, O.F.M. (лат. Duns Scotus, пр. 1266 — 8 листопада 1308) — шотландський філософ і теолог Високого Середньовіччя, який значно вплинув на католицькі й світські ідеї свого часу. Найбільше він відомий доктриною «одноголосності» буття, поняттям формальної різниці та ідеєю цьогості, атрибуту, що робить будь-що тим, чим воно є. Він розвинув складну систему доказів існування Бога, пропагував ідею непорочного зачаття.

Життя[ред.ред. код]

Про життя Дунса Скота збереглося мало свідчень. Сучасники звали його Йоганнесом Дунсом, що за звичаями того часу вказувало на його походження з міста Дунс у Шотландії. Сучасною англійською мовою його власне ім'я звучить Джон, а перекладають його за традицією Йоан (Іоан). Дунс Скот був францисканським ченцем. Навчався в Оксфордському університеті, куди переселилася значна францисканська громада після закриття Паризького університету 1230 року.

До 1300—1301 років він залишався в Оксфорді, а з 1302 року почав викладати «Сентенції» Ломбарда в Паризькому університеті. Потім його прогнали з університету через суперечку між Папою Римським Боніфацієм VIII та французьким королем Філіпом Красивим, в якій підтримав Папу. З 1304 він знову викладав в Паризькому університеті, доки 1307 року його з невідомої причини направили до Кельна. У Кельні він помер 8 листопада 1308 року. Похований у францисканській церкві. 20 березня 1993 року за Івана Павла II Дунса Скота було беатифіковано.

Твори[ред.ред. код]

Найголовнішим твором Дунса Скота були коментарі до «Сентенцій» Петра Ломбарда, в яких він виклав свої основні ідеї. Коментарі існують у кількох варіантах. Класичним вважається варіант на основі лекцій, які він читав в Окфорді, хоча цей варіант не завершений. Два інші варіанти містять конспекти лекцій, прочитаних у Парижі. Твір Ломбарда був основою для дискусій щодо широкого кола філософських та теологічних питань.

У коментарях до Аристотелевого «Органону» Скот розмірковував на суто філософські та логічні теми. Він також написав коментарі до «Метафізики» Аристотеля. Ці коментарі було втрачено впродовж століть і віднайдено тільки нещодавно.

Метафізика[ред.ред. код]

Дунс Скот вважається реалістом, на противагу номіналістам в дискусії про універсалії. Себто, він визнавав реальне існування абстракцій, а не вважав їх тільки назвами.

Питання індивідуального[ред.ред. код]

Дунс Скот запропонував поняття цьогості (лат. haecceitas), критикуючи тих, хто надавав надто великого значення загальному і не міг пояснити суті індивідуального. Мішенню його критики був гілеморфізм, себто теорія, що пояснює буття як сукупність матерії та форми, де матерія забезпечує завдяки своїй невизначеності індивідуальність, а форма надає матерії визначеності. Такі ідеї були продовженням метафізики Аристотеля, і їх відстоював, зокрема, домініканець Тома Аквінський. Скот заперечував те, що невизначена матерія може надати чомусь індивідуальності — Сократа робить Сократом його «Сократність». Не потрібно шукати іншої причини індивідуального, крім самої індивідуальності, ніщо інше не може пояснити існування окремого. Для пояснення своєї думки Скот говорить про ангелів, які є нематеріальними, а, отже, чистою формою, однак кожен із них відрізняється від інших.

Поняття цьогості критикував Ляйбніц, який дав індивідуальному епістемологічне, а не онтологічне, як у Скота, пояснення.

Питання буття[ред.ред. код]

Дунс Скот відстоював думку, що буття єдине, і те, яким чином Бог є, нічим не відрізняється від того, яким чином є будь-що інше.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q20666306d:Track:Q54837