Дунс Скот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Дунс Скот
Johannes Duns Scotus
Західна філософія
John Duns Scotus - geograph.org.uk - 1178460.jpg
Джон Дунс Скот
Народження 1265[1]
Duns[d], Шотландські кордони, Шотландія, Велика Британія
Смерть 8 листопада 1308(1308-11-08)
Кельн
Поховання Church of the Immaculate Conception of the Blessed Virgin Mary in Cologne[d][2]
Громадянство (підданство) Flag of Scotland (traditional).svg Королівство Шотландія
Знання мов

принаймні:

Ім'я при народженні John Duns
Псевдонім Doctor Subtilis[2]
Діяльність
Викладав Паризький університет[3]
Школа / Традиція схоластика
Основні інтереси метафізика, теологія, логіка, епістемологія, етика
Вплинув Олександр VI, Сикст IV, Вільям Оккам, Мартін Лютер, Декарт, Ляйбніц, Мартін Гайдеггер, Чарлз Пірс, Жиль Делез
Alma mater Мертон коледж[d]
Зазнав впливу
Вчителі William of Ware[d][2]
Відомі студенти Вільям Оккам[2]
Історичний період Філософія Середньовіччя
Конфесія католицтво[3][2]

Дунс Скот у Вікісховищі?

Блаженний Дунс Скот, O.F.M. (лат. Duns Scotus, пр. 1266 — 8 листопада 1308) — шотландський філософ і теолог Високого Середньовіччя, який значно вплинув на католицькі й світські ідеї свого часу. Найбільше він відомий доктриною «одноголосності» буття, поняттям формальної різниці та ідеєю цьогості, атрибуту, що робить будь-що тим, чим воно є. Він розвинув складну систему доказів існування Бога, пропагував ідею непорочного зачаття.

Життя[ред.ред. код]

Про життя Дунса Скота збереглося мало свідчень. Сучасники звали його Йоганнесом Дунсом, що за звичаями того часу вказувало на його походження з міста Дунс у Шотландії. Сучасною англійською мовою його власне ім'я звучить Джон, а перекладають його за традицією Йоан (Іоан). Дунс Скот був францисканським ченцем. Навчався в Оксфордському університеті, куди переселилася значна францисканська громада після закриття Паризького університету 1230 року.

До 1300—1301 років він залишався в Оксфорді, а з 1302 року почав викладати «Сентенції» Ломбарда в Паризькому університеті. Потім його прогнали з університету через суперечку між Папою Римським Боніфацієм VIII та французьким королем Філіпом Красивим, в якій підтримав Папу. З 1304 він знову викладав в Паризькому університеті, доки 1307 року його з невідомої причини направили до Кельна. У Кельні він помер 8 листопада 1308 року. Похований у францисканській церкві. 20 березня 1993 року за Івана Павла II Дунса Скота було беатифіковано.

Твори[ред.ред. код]

Найголовнішим твором Дунса Скота були коментарі до «Сентенцій» Петра Ломбарда, в яких він виклав свої основні ідеї. Коментарі існують у кількох варіантах. Класичним вважається варіант на основі лекцій, які він читав в Окфорді, хоча цей варіант не завершений. Два інші варіанти містять конспекти лекцій, прочитаних у Парижі. Твір Ломбарда був основою для дискусій щодо широкого кола філософських та теологічних питань.

У коментарях до Аристотелевого «Органону» Скот розмірковував на суто філософські та логічні теми. Він також написав коментарі до «Метафізики» Аристотеля. Ці коментарі було втрачено впродовж століть і віднайдено тільки нещодавно.

Метафізика[ред.ред. код]

Дунс Скот вважається реалістом, на противагу номіналістам в дискусії про універсалії. Себто, він визнавав реальне існування абстракцій, а не вважав їх тільки назвами.

Питання індивідуального[ред.ред. код]

Дунс Скот запропонував поняття цьогості (лат. haecceitas), критикуючи тих, хто надавав надто великого значення загальному і не міг пояснити суті індивідуального. Мішенню його критики був гілеморфізм, себто теорія, що пояснює буття як сукупність матерії та форми, де матерія забезпечує завдяки своїй невизначеності індивідуальність, а форма надає матерії визначеності. Такі ідеї були продовженням метафізики Аристотеля, і їх відстоював, зокрема, домініканець Тома Аквінський. Скот заперечував те, що невизначена матерія може надати чомусь індивідуальності — Сократа робить Сократом його «Сократність». Не потрібно шукати іншої причини індивідуального, крім самої індивідуальності, ніщо інше не може пояснити існування окремого. Для пояснення своєї думки Скот говорить про ангелів, які є нематеріальними, а, отже, чистою формою, однак кожен із них відрізняється від інших.

Поняття цьогості критикував Ляйбніц, який дав індивідуальному епістемологічне, а не онтологічне, як у Скота, пояснення.

Питання буття[ред.ред. код]

Дунс Скот відстоював думку, що буття єдине, і те, яким чином Бог є, нічим не відрізняється від того, яким чином є будь-що інше.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q20666306d:Track:Q54837
  • а б в г д е ж Польська Вікіпедія — 2001.
d:Track:Q1551807
  • а б в французька Вікіпедія — 2001.
d:Track:Q8447