Хрещення Господнє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хрещення Господнє
Хрещення Господнє

Хрещення Христа (Гвідо Рені, 1623)
Офіційна назва Навечір'я Богоявлення та Хрещення Господнього, Святий Вечір
Інші назви Йордан, Водохреще
Місце Віфавара
Дата західні християни: 1-а неділя після Богоявлення
східні християни: 6 (19) січня
Традиції строгий піст 18 січня, правиться Літургія Івана Золотоустого, богослужіння «Навечір'я Богоявлення», освячується вода, після чого - споживання куті, пиття святої води та ін.; ритуальне омовіння (триразове занурення з молитвою та накладанням хресного знамення)
Пов'язаний з святом 19 січня «Святе Богоявлення Господнє та Хрещення Господа нашого Ісуса Христа»; правиться Літургія Василія Великого, освячується вода

Хре́щення Госпо́днє (лат. Baptismus Domini) — хрещення Іваном Хрестителем Господа Нашого Ісуса Христа на річці Йордан, на паломницькій переправі Віфавара. Одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд із Преображенням, Розп'яттям, Воскресінням і Вознесінням[1][2]. Опис хрещення поданий у Євангеліях від Матвія (3:13–17), Марка (1:9–11), Луки (3:21–23) та Івана (1:32-34). Вважається дослідниками доконаним історичним фактом, так само як і його розп'яття Ісуса[3][4][5][6]. Для християн Хрещення Господнє — одна з основ християнського обряду хрещення, що зазначено в Діяннях апостолів (19:1-7). На згадку про Хрещення християни щорічно відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу. У західному християнстві (Римо-Католицькій Церкві та в протестантів) воно святкується першої неділі після Богоявлення (6 січня); у східнохристиянських церквах (греко-католицьких і православних) його відмічають 6 січня за григоріанським календарем, або 19 січня за юліанським календарем. В католицькій традиції Хрещення є однією з світлих таємниць розарію[7]. У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят. Також — Хрещення Христове (лат. Baptismus Christi). Простонародні назви свята — Йордана, Ордана, Водохреща.

Опис події у Біблії[ред.ред. код]

Із Хрещенням Господнім за розповіддю у Євангеліях, пов'язують хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на Йордані там, де знаходиться давня місцевість «Віфавара». Слухаючи Предтечу народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з'явився Чоловік з Назарету. Ісус опинився між грішниками. Він разом з всіма готувався прийняти хрещення від Івана. Ніхто не знав його навіть сам Іван, але мав якесь передчуття. Голос Святого Духа дав йому пізнати хто був Месія. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова звернені до Галилеянина : «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса :«Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. (Мт. 3:15)» нічого не пояснила оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити й тоді його передчуття перемінилось у певність. Він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, знак розпізнавання. Ісус сходить, як і інші у воду, але не виявляє жодного гріха, а коли виходить з висоти Дух у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11). Ця небесна поява пригадує появу над печерою у Вифлеємі. Там звіщається про нього пастушкам, тут - невинному предтечі й розкаяним грішникам. Проте звіщення над берегами Йордану коротке у часі й мало з тих до котрих було звернене, його пізнало. Про це свідчення пізніше Іван Богослов скаже -

І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто хреститиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син! (Ів. 1:32-34)

Свято Хрещення Господнього[ред.ред. код]

Отже коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вірування та обряди[ред.ред. код]

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується[джерело?].

Традиції[ред.ред. код]

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.[8]

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.

За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.

Народні прикмети[ред.ред. код]

  • На Водохреща день ясний — хліба будуть чисті, а якщо похмурий — буде у хлібі повно «сажки»;
  • Іде лапатий сніг — на врожай.
  • Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.
  • Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.
  • Коли на Водохреща випав повний місяць — бути великій воді.
  • Удень іде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
  • Якщо вдень осідає іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
  • Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Essays in New Testament interpretation by Charles Francis Digby Moule 1982 (ISBN 0-521-23783-1) page 63
  2. The Melody of Faith: Theology in an Orthodox Key by Vigen Guroian 2010 (ISBN 0-8028-6496-1) page 28
  3. The Gospel of Matthew by Daniel J. Harrington 1991 (ISBN 0-8146-5803-2) p. 63.
  4. Christianity: A Biblical, Historical, and Theological Guide by Glenn Jonas, Kathryn Muller Lopez 2010, pp. 95–96.
  5. Studying the historical Jesus: evaluations of the state of current research by Bruce Chilton, Craig A. Evans 1998 (ISBN 90-04-11142-5) pp. 187–198.
  6. Who Is Jesus? by John Dominic Crossan, Richard G. Watts 1999 (ISBN 0-664-25842-5) рр. 31–32.
  7. Розарій. Світла частина // Credo.
  8. День ясний – хліба чисті (19 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хрещення Господнє