Біскайська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біскайська затока

ісп. Golfo de Vizcaya
фр. Golfe de Gascogne
баск. Bizkaiko Golkoa


окситан. Golf de Gasconha

названо на честь Біскайя і Гасконь
Bay of Biscay from Terra (2004-05-17).jpg
Bay of Biscay map.png
45°30′ пн. ш. 04°20′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 4.333° зх. д. / 45.500; -4.333Координати: 45°30′ пн. ш. 04°20′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 4.333° зх. д. / 45.500; -4.333
Частина від Північна Атлантика
Прибережні країни Flag of France.svg Франція і Flag of Spain.svg Іспанія
Довжина 400 км
Площа 200 тис. км²
Максимальна глибина 4735 м
Середня глибина 1,744 м
Вливаються
  • Луара і Гаронна
  • ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 2359
    GeoNames 2960858
    У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
    Біскайська затока. Карта розташування: Франція
    Біскайська затока
    Біскайська затока
    Біскайська затока (Франція)
    Біскайська затока у Вікісховищі?

    Біска́йська зато́ка (ісп. Golfo de Vizcaya, фр. Golfe de Gascogne, баск. Bizkaiko Golkoa, окситан. Golf de Gasconha) — частина Атлантичного океану, розташована на північ від Іспанії і на захід від Франції і що тягнеться від Галісії до Бретані.

    Географія[ред. | ред. код]

    Частина континентального шельфу простирається далеко в затоку, закінчуючись мілинами в багатьох місцях. Припливи до 6,7 м. Головними річками, що впадають в затоку, є Луара, Адур, а також Дордонь і Гаронна, що разом утворюють естуарій Жиронда.

    Рибальство (сардини, камбала), устричний промисел. Основні порти — Бордо, Брест, Сен-Назер, Ла-Рошель, Рошфор (Франція), Сан-Себастьян, Більбао, Сантандер, Хіхон та Авілес (Іспанія).

    Курорти та центри морського туризму: Ла-Боль-Ескублак, Сен-Жан-де-Люз та Біарріц (Франція).

    Назва затоки походить від баскської провінції Біскайя.

    Межі[ред. | ред. код]

    Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Біскайської затоки наступним чином:[1]

    Південна частина зветься Кантабарійське море.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Північна частина акваторії затоки лежить в помірному кліматичному поясі, центральна і південна — в субтропічному[2]. Над переважною частиною затоки увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження достатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми[3]. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку ясна спокійна погода; взимку мінлива й дощова[3]. Біскайська затока відома найгіршою погодою в Атлантиці, великі шторми проходять переважно в зимові місяці.

    Біологія[ред. | ред. код]

    Акваторія моря лежить в екорегіоні південноєвропейського атлантичного шельфу бореальної атлантичної морської зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до атлантичної області бореальної зони[5].

    Історія[ред. | ред. код]

    Південна частина затоки, яка іспанською має назву "Mar Cantábrico" (Кантабарійське море) і простягається від мису Естака-де-Барес до дельти річки Адур, отримала свою назву від давньоримського Sinus Cantabrorum (Затока Кантабрів) у 1 ст. до н.е., а також, Mare Gallaecum (море Галісійців). На деяких середньовічних картах, Біскайська затока позначається як El Mar del los Vascos (море Басків).[6]

    Протягом сторіч Біскайська затока була місце багатьох відомих морських битв. 1592 року іспанці перемогли англійський флот у Битві у Біскайській затоці. Біскайська кампанія червня 1795 року складалась з серії маневрів та двох битв між англійським Флотом Каналу і французьким Атлантичним флотом поблизу південного берега Бретані на другому році Французьких революційних війн. Військовий корабель "USS Californian 1900" затонув у затоці, підірвавшись на підводній міні 22 червня 1918 р.[7] У 1920 році корабель "SS Afrique" затонув після втрати руху та дрейфу на риф під час шторму; загинуло 575 людей. У часи Другої світової війни, 28 грудня 1943 року відбулась Битва у Біскайській затоці між англійськими легкими крейсерами "HMS Glasgow (C21)" і "HMS Enterprise (D52)" та групою німецьких есмінців і міноносців, як частина операції Стоунволл. Німецька субмарина U-667 затонула 25 серпня 1944 на позиції 46°00′ пн. ш. 01°30′ зх. д. / 46.000° пн. ш. 1.500° зх. д. / 46.000; -1.500, коли потрапила на міну; всі моряки загинули.

    12 квітня 1970 року у затоці затонув радянський підводний човен К-8 в результаті пожежі, яка пошкодила його атомні реактори. Спроба врятувати човен провалилась, загинуло 40 моряків та було втрачено чотири торпеди з ядерним зарядом. З огляду на великі глибини (4572 метри нижче рівня моря), спроби підняти човен не робились.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-02-06. 
    2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    3. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
    6. El mar de los vascos, II: del Golfo de Vizcaya al Mediterráneo (PDF). Euskomedia.org. Процитовано 2015-07-17. 
    7. USS Californian (1918–1918). History.navy.mil. Архів оригіналу за 2004-12-24. Процитовано 2015-07-17. 

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]