Біскайська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 45°30′ пн. ш. 04°20′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 4.333° зх. д. / 45.500; -4.333

Біскайська затока.
Узбережжя Біскайської затоки — острів Гастелугаче (Країна Басків, Іспанія)

Біска́йська зато́ка (ісп. Golfo de Vizcaya, фр. Golfe de Gascogne) — частина Атлантичного океану, розташована на північ від Іспанії і на захід від Франції. Тягнеться від Галісії до Бретані. Середня глибина — 1744 м; максимальна глибина — 4735 м.

Назви[ред. | ред. код]

  • Біскайська затока (ісп. Golfo de Vizcaya; баск. Bizkaiko golkoa) — іспанська назва від імені Біскайї.
  • Галлекське море (лат. Mare Gallaecum) — римська назва за іменем галлеків.
  • Гасконська затока (фр. golfe de Gascogne; окситан. golf de Gasconha) — французька назва від імені Гасконі.
  • Кантабрійська затока (лат. Sinus Cantabrorum, Sinus Cantabricus) — римська назва за іменем кантабрів.

Географія[ред. | ред. код]

Частина континентального шельфу простирається далеко в затоку, закінчуючись мілинами в багатьох місцях. Припливи до 6,7 м. Головними річками, що впадають в затоку, є Луара, Адур, а також Дордонь і Гаронна, що разом утворюють естуарій Жиронда.

Рибальство (сардини, камбала), устричний промисел. Основні порти — Бордо, Брест, Сен-Назер, Ла-Рошель, Рошфор (Франція), Сан-Себастьян, Більбао, Сантандер, Хіхон та Авілес (Іспанія).

Курорти та центри морського туризму: Ла-Боль-Ескублак, Сен-Жан-де-Люз та Біарріц (Франція).

Назва затоки походить від баскської провінції Біскайя.

Межі[ред. | ред. код]

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Біскайської затоки наступним чином:[1]

Південна частина зветься Кантабарійське море.

Клімат[ред. | ред. код]

Північна частина акваторії затоки лежить в помірному кліматичному поясі, центральна і південна — в субтропічному[2]. Над переважною частиною затоки увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження достатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми[3]. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку ясна спокійна погода; взимку мінлива й дощова[3]. Біскайська затока відома найгіршою погодою в Атлантиці, великі шторми проходять переважно в зимові місяці.

Біологія[ред. | ред. код]

Акваторія моря лежить в екорегіоні південноєвропейського атлантичного шельфу бореальної атлантичної морської зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до атлантичної області бореальної зони[5].

Фауна[ред. | ред. код]

Біскайська затока є одним з найважливіших місць проживання морських ссавців. У водах затоки можна зустріти такі види китоподібних: смугач фінвал, малий полосатик, кашалот, дельфін білобокий, Stenella coeruleoalba, афаліна звичайна, Grampus griseus, гринда звичайна, справжній дзьоборил, ременезуб атлантичний, пляшконіс високочолий.

Історія[ред. | ред. код]

Південна частина затоки, яка іспанською має назву "Mar Cantábrico" (Кантабарійське море) і простягається від мису Естака-де-Барес до дельти річки Адур, отримала свою назву від давньоримського Sinus Cantabrorum (затока кантабрів) у 1 ст. до н.е., а також, Mare Gallaecum (море галлеків). На деяких середньовічних картах, Біскайська затока позначається як El Mar del los Vascos (море Басків).[6]

Протягом сторіч Біскайська затока була місце багатьох відомих морських битв. 1592 року іспанці перемогли англійський флот у Битві у Біскайській затоці. Біскайська кампанія червня 1795 року складалась з серії маневрів та двох битв між англійським Флотом Каналу і французьким Атлантичним флотом поблизу південного берега Бретані на другому році Французьких революційних війн. Військовий корабель "USS Californian 1900" затонув у затоці, підірвавшись на підводній міні 22 червня 1918 р.[7] У 1920 році корабель "SS Afrique" затонув після втрати руху та дрейфу на риф під час шторму; загинуло 575 людей. У часи Другої світової війни, 28 грудня 1943 року відбулась Битва у Біскайській затоці між англійськими легкими крейсерами "HMS Glasgow (C21)" і "HMS Enterprise (D52)" та групою німецьких есмінців і міноносців, як частина операції Стоунволл. Німецька субмарина U-667 затонула 25 серпня 1944 на позиції 46°00′ пн. ш. 01°30′ зх. д. / 46.000° пн. ш. 1.500° зх. д. / 46.000; -1.500, коли потрапила на міну; всі моряки загинули.

12 квітня 1970 року у затоці затонув радянський підводний човен К-8 в результаті пожежі, яка пошкодила його атомні реактори. Спроба врятувати човен провалилась, загинуло 40 моряків та було втрачено чотири торпеди з ядерним зарядом. З огляду на великі глибини (4572 метри нижче рівня моря), спроби підняти човен не робились.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-02-06. 
  2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  6. El mar de los vascos, II: del Golfo de Vizcaya al Mediterráneo (PDF). Euskomedia.org. Процитовано 2015-07-17. 
  7. USS Californian (1918–1918). History.navy.mil. Архів оригіналу за 2004-12-24. Процитовано 2015-07-17. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біскайська затока