Алехо Карпентьєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алехо Карпентьєр
ісп. Alejo Carpentier
Alejocarpentier.jpg
Ім'я при народженні Алехо Карпентьєр-і-Вальмонт
ісп. Alejo Carpentier y Valmont
Народився 16 грудня 1904(1904-12-16)
Лозанна, Швейцарія
Помер 24 квітня 1980(1980-04-24) (75 років)
Париж, Франція[1]
·злоякісна пухлина
Поховання
Громадянство Куба Куба
Національність кубинець
Діяльність письменник, журналіст, музикант і музикознавець
Мова творів іспанська[2] і французька
Роки активності 1924 — тепер. час
Напрямок магічний реалізм
Magnum opus The Kingdom of this World[d] і Explosion in a Cathedral[d]
Нагороди
Премії Премія Сервантеса 1977,
Премія Медічі 1979

CMNS: Алехо Карпентьєр на Вікісховищі

Алехо Карпентьєр (ісп. Alejo Carpentier y Valmont; 16 грудня 1904(19041216), Лозанна — 24 квітня 1980, Париж) — кубинський письменник, журналіст, музикант і музикознавець.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Син французького архітектора та російської викладачки, по материнській лінії — далекий родич Костянтина Бальмонта. Довгий час вважалося, що він народився в Гавані, куди його сім'я переїхала відразу після його народження; проте, після смерті Карпентьєра, його свідоцтво про народження було знайдено в Швейцарії. Виріс на Кубі. У 12-річному віці прибув з сім'єю до Парижа, вивчав там теорію музики. Повернувшись на Кубу, навчався архітектурі, але курсу не закінчив. У 1924 році почав публікуватися в лівій пресі, в 1927 році за виступ проти диктатури Мачадо був на сім місяців ув'язнений, потім за підтримки Робера Десноса, з яким познайомився в Гавані, емігрував до Франції.

У Франції Карпентьєр познайомився з сюрреалістами, публікувався в Бретонівському журналі «Сюрреалістична революція». У 1930 році підписав антибретонівський памфлет «Труп». Зблизився з Мігелем Анхелем Астуріасом, чий інтерес до доколумбової міфології Латинської Америки глибоко вплинув на Карпентьєра. У 1937 році брав участь в антифашистському конгресі письменників у Мадриді.

У 1939 році Карпентьєр знову повернувся на Кубу, займався вивченням кубинської ритуальної і фольклорної музики.

Враження від поїздок на Гаїті лягли в основу історичного роману «Царство від світу цього». Роман воскрешає епізоди правління на Гаїті Анрі Крістофа, колишнього раба, що боровся за визволення країни від французьких колонізаторів і проголосив себе королем. Роман — під безперечним впливом афрокубинської міфології і мистецтва бароко, з одного боку, та сюрреалістів з їхньою філософією чудесного в повсякденному, з іншого, — позначив прихід «магічного реалізму» в латиноамериканську літературу. Упродовж 1950 −1960-х років цей феномен (активним соратником Карпентьєра тут був Астуріас) багато в чому посприяв світовому інтересові до латиноамериканського роману.

1945 року Карпентьер був запрошений в Каракас Карлосом Едуардо Фріасом для викладання історії культури в Школі витончених мистецтв, і наступні чотирнадцять років письменник прожив у Венесуелі. Він багато подорожував по країні, по її лісах і долинах, збирав інформацію, яка дозволила йому написати одну зі своїх найкращих книг: «Los pasos perdidos» («Загублені сліди», 1953 рік). 1948 року в Каракасі він закінчив «El reino de este mundo» («Царство від світу цього»), роман, натхненний його поїздкою на Гаїті 1944 року.

У період з 1951 по 1959 рік Алехо Карпентьєр публікує в розділі «Letra y Solfa» газети «El Nacional de Caracas» близько трьох тисяч статей присвячених літературі, музиці та мистецтву.

1956 року Карпентьєр побував в Буенос-Айресі, де опублікував «El acoso» («Переслідування»). У тому ж році в Парижі він отримав премію за кращу зарубіжну книгу («Загублені сліди»), у наступному році ця книга була адаптована для кінематографа компанією «Tyrone Power Corporation». 1958 року пісьменник відправився до Французької Вест-Індії, а потім опублікував «Війну часів» в Мексиці.

1962 року Карпентьєр опублікував історичний роман «Вік просвітництва», дія якого відбувається в роки Великої Французької революції на Кубі, на Гаїті, у Франції, на Гваделупі, у Французькій Гвіані, в Іспанії. В основі роману лежать справжні факти з життя Віктора Юга — комісара якобінського Конвенту на Гваделупі, агента Директорії у Французькій Гвіані.

Карпентьєр повернувся на Кубу після перемоги революції, взяв діяльну участь у культурному житті країни. З 1966 року обіймав посаду аташе з культури посольства Куби в Парижі.

Роман «Розправа з методом» (1974) — один з портретів латиноамериканського диктатора, поряд з романами «Сеньйор Президент» Астуріаса, «Осінь патріарха» Гарсіа Маркеса, «Я, Верховний» Роа Бастоса.

В останні роки життя Карпентье писав у жанрі фантастики, іноді гумористичної («Концерт бароко» (1974), «Арфа і тінь» (1979)).

Останній роман Карпентьєра «Весна священна» (1978) названий на честь балету Ігоря Стравінського. Роман є широкою епопеєю, що охоплює події XX століття, від громадянської війни в Іспанії до революції на Кубі.

Твори Алехо Карпентьєра значно вплинули на творчість інших латиноамериканських і кубинських письменників, таких як Габріель Гарсіа Маркес, Лісандро Отеро, Леонардо Падура і Фернандо Веласкес Медіна.

Визнання[ред. | ред. код]

Лауреат Премії Чіно дель Дука (1975), Премії «Мігель де Сервантес» (1977), французької Премії Медічі за іноземний роман (1979).

Твори[ред. | ред. код]

  • El reino de este mundo / Царство від світу цього (1949)
  • Los pasos perdidos / Загублені сліди (1953)
  • Guerra del Tiempo / Війна часів (1958)
  • El siglo de las luces / Вік Просвітництва (1962)
  • La ciudad de las columnas / Місто колон (1970, есе)
  • El recurso del método / Розправа з методом (1974)
  • Concierto barroco / Концерт бароко (1974)
  • La consagración de la primavera / Весна священна (1978)
  • El arpa y la sombra / Арфа і тінь (1979)

Багатотомні видання[ред. | ред. код]

  • Obras completas: Т. 1-9 / Ed. al cuidado de М. L. Puga. México: Siglo XXI, 1983—1985
  • Crónicas: En 11 t. La Habana: Arte y Literatura, 1975—1976

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Энциклопедический словарь сюрреализма М.:ИМЛИ РАН, 2007, с.231-232 (рос.)

(ісп.)

  • Mazziotti N. Historia y mito en la obra de Alejo Carpentier Buenos Aires: F. García Cambeiro, 1972
  • González Echevarría R. Alejo Carpentier, the pilgrim at home Ithaca: Cornell UP, 1977
  • Márquez Rodríguez A. Lo barroco y lo real — maravilloso en la obra de Alejo Carpentier México: Siglo Veintiuno Editores, 1982
  • Zamora L.P., Faris W.B. Magical realism: theory, history, community Durham: Duke UP, 1995
  • Padura L. Un camino de medio siglo: Alejo Carpentier y la narrativa de lo real maravilloso México: Fondo de Cultura Económica, 2002
  • Millares S. Alejo Carpentier Madrid: Editorial Síntesis, 2004
  • Birkenmaier A. Alejo Carpentier y la cultura del surrealismo en América Latina Madrid: Iberoamericana; Frankfurt / Main: Vervuert, 2006

Посилання[ред. | ред. код]