Андрієвичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Андрієвичі
Andriyivichi gerb.png Andrievychi prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Андрієвицький старостинський округ
Код КОАТУУ 1821780201
Основні дані
Населення 793
Площа 3,92 км²
Густота населення 202,3 осіб/км²
Поштовий індекс 11254
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°44′06″ пн. ш. 27°53′26″ сх. д. / 50.73500° пн. ш. 27.89056° сх. д. / 50.73500; 27.89056Координати: 50°44′06″ пн. ш. 27°53′26″ сх. д. / 50.73500° пн. ш. 27.89056° сх. д. / 50.73500; 27.89056
Середня висота
над рівнем моря
210[1] м
Водойми р. Вершина
Відстань до
обласного центру
123 км
Відстань до
районного центру
37 км
Найближча залізнична станція Уборть
Відстань до
залізничної станції
0,5 км
Місцева влада
Адреса ради 11254, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Андрієвичі, вул. Соборна, 10; тел. 7-32-34[2]
Карта
Андрієвичі. Карта розташування: Україна
Андрієвичі
Андрієвичі
Андрієвичі. Карта розташування: Житомирська область
Андрієвичі
Андрієвичі
Мапа

Андрієвичі у Вікісховищі?

Андріє́вичі — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області.[3] Населення становить 793 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Вершина, права притока Уборті. На південно-східній околиці села є ставок. Площа водного дзеркала 7 га.[4]. Через село проходить залізниця, станція Уборть.

Історія[ред. | ред. код]

Андрієвичі на мапі Шуберта Ф. Ф. (1875)

Село Андрієвичі було засновано 1666 року, за легендою козаком Андрієм. Село постраждало від Голодомору 1932—1933 років. Збереглося свідчення Заїки Ольги Харитонівни (нар.1918) — очевидиці тих подій[5].

Село Андрієвичі з початку належало князям Любомирським-Зв'ягельським, в середині XVIII століття Урбановським, потім Безпалковим-Вєнзовецам, від яких в 1840 році придбав його поміщик Врочинський; з часом село розколонізували на частини, при цьому більша частина села належала Вундервальду.

С. Андрієвичі, волості Сербівської, від Житомира 90 км. … Є церква в імя Різдва Присвятої Богородиці. Побудована в 1794 році на кошти прихожан. Дерев'яна, крита залізом, на кам'яному фундаменті, з дерев'яною дзвіницею… Народне училище діє з 6 березня 1883 року… Села приходу: Непізнаничі − 3 км, Вірівка — 8 км, Верби — 11 км, Мар'янівка — 3 км, і Симони — 3 км. Дворів — 180, прихожан — 1446 душ…

З книги Миколи Теодоровича «Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії». — С. 196.

У 1906 році село Сербівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 15. Дворів 260, мешканців 1789[6].

В радянські часи під час сталінських репресій проти українського народу (1937—1939 років) 38 мешканців села було репресовано, з яких 15 осіб розстріляно. Найбільш постраждали родини Бобровицьких, Вознюків, Голяків, Григорєвих, Майдановичів, Онищенків, Паламарчуків, Рацунів, Скибів.

Символіка[ред. | ред. код]

Символіка села була затверджена 22 червня 2009 року рiшенням № 22 XXVIII сесії Андрієвицької сільської ради V скликання.

Герб[ред. | ред. код]

Щит розтятий і перетятий срібним хрестом. На першому зеленому полі медова сота з бджолою. На другому червоному полі золотий сигль «А». На третьому золотому полі три лазурові квітки льону, дві і одна. На четвертому лазуровому полі золотий сніп. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Вертикальна стрічка хреста символізує річку Уборть, яка поділяє село на дві рівні частини. Горизонтальна стрічка символізує центральну волосну дорогу, яка в давнину проходила із сходу на захід через село. Вважається, що назва річки Уборть пішла від слова «борти», тобто бджолині вулики. Бджола символізує невтомну працю мешканців села. Заняття бджолярством полюбляють багато місцевих жителів з давніх часів до сьогодення. Червоне поле (колір козацтва, гербів Волині й сучасної Житомирщини) символізує, за легендою, першого жителя — козака Андрія Лупана, іменем якого й назване село. Льонарські досягнення трудівників прославили село далеко за межами України.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище поділене на чотири рівні частини. Древкова верхня частина поля зелена, вільна верхня — червона, древкова нижня — жовта, вільна нижня — синя. У центрі полотнища поверх усього повний герб. Висота герба дорівнює 1/3 сторони прапора. Кольорова гама прапора символізує: червоний — мужність, сміливість; синій — мирне небо, багатство краю водою; зелений — Поліський край, достаток і природні особливості розташування села; жовтий — сонце, хлібне і стигле льонарське поле, надію і впевненість на краще майбутнє.[7]

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]