Антоній Тадеуш Пшездзецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пшездзецький.
Антоній Тадеуш Пшездзецький
Антоній Тадеуш Пшездзецький
Антоній Тадеуш Пшездзецький
Родовий герб Пшездзецьких Рох III
Писар великий литовський
22 серпня 1739 — 1 вересня 1750
Монарх Август III
Попередник Людвік Якуб Хомінський[pl]
Наступник Антоній Міхал Пац[be]
Підчаший великий литовський
1 вересня 1750 — 7 червня 1752
Попередник Єронім Флоріан Радзивілл
Наступник Кароль Станіслав Радзивілл
Референдар великий литовський
7 червня 1752 — 1764
Попередник Домінік Марцін Волович[pl]
Наступник Ґервазій Людвік Оскєрко[be]
Підканцлер литовський
1764 — 28 березня 1772
Попередник Міхал Антоній Сапіга
Наступник Йоахим Хрептович
Народився 5 вересня 1718(1718-09-05)[1][2]
Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 28 березня 1772(1772-03-28)[1][3] (53 роки)
Варшава, Річ Посполита
Країна Річ Посполита
Батько Александр Пшездзецькийd
Мати Констанція Александра Камінськаd
У шлюбі з Катажина Огінськаd
Діти Міхал Пшездзецькийd, Авґуст Домінік Пшездзецькийd, Гелена Радзивіллова, Констанція Пшездзецькаd і Маріанна Пшездзецькаd
Нагороди
орден Білого Орла

Антоній Тадеуш Пшездзецький гербу Рох III (нар. 5 вересня 1718, Троки — пом. 28 березня 1772, Варшава) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, писар великий литовський (1739—1750), підчаший великий литовський (1750—1752), референдар великий литовський (1752—1764), підканцлер литовський (1764—1772), полковник білоруської дивізії литовського війська (1764).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Антоній Тадеуш 5 вересня 1718 року в Троках, у сім'ї каштеляна інфлянтського Александра Пшездзецького та Констанції Александри з Камінських.

Освіту здобув у Віленській Академії. 1733 року взяв участь в елекції Станіслава Лещинського[4]. 1739 року став депутатом від Стародубського повіту та маршалком Головного трибуналу Великого князівства Литовського[5]. 22 серпня 1739 року був призначений писарем великим литовським[6]. Був послом на сейми 1740 i 1744 років від Стародубського повіту, депутатом Головного литовського трибуналу 1746, 1747 і 1749 років, послом інфлянтським на сейми 1748, 1750, 1752 та 1754 років. Він був одним із найзавзятіших прихильників Фамілії Чорторийських у Литві[4].

1 вересня 1750 року був призначений на посаду підчашого великого литовського[7]. 7 червня 1752 року став світським референдарем великим литовським[8]. Був директором віленського елекційного сеймику 1747 року, 1752 року став мінським війтом[9]. 3 серпня 1757 року став кавалером Ордену Білого Орла[4].

Антоній Тадеуш був одним з організаторів і дійсним лідером генеральної конфедерації Великого князівства Литовського 1764 року. Був членом конфедерації Чорторийських 1764 року та послом на конвокаційний сейм від Мінського воєводства[10]. Брав участь в елекції Станіслава-Августа Понятовського як провідник Мінського воєводства[4]. У грудні 1764 року отримав посаду підканцлера литовського[11].

1766 року був комісаром Комісії монетного двору[12]. 1768 року протестував проти відправлення коронного війська проти відділів Барської конфедерації. У серпні 1770 року його маєтки були конфісковані росіянами[4].

Значні маєтки Пшездзецький успадкував від матері. Справжнє багатство принесла йому дружина, спадкоємиця роду Вишневецьких. Це був графство Чорно-Острівське та Дзюньківський ключ. Він також володів Константиновом на Підляшші та Велесницею у Пінському повіті. 1760 року отримав у власність Заславльські маєтки. Мав палац у Мінську, будинки у Вільні та Гродно, садибу на Празі у Варшаві. Заснував костел у Заславлі[4]. Обіймав посади старости пінського (1764—1772)[13], мінського, блуденського та дембського. У всіх актах першим почав підписуватися титулом «граф на Заславлі та Чорному Острові»[5].

Помер 28 березня 1772 року у Варшаві[4].

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений із Катажиною Огінською, донькою троцького воєводи Юзефа Тадеуша Огінського[be]. Мали з нею 5 дітей:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 307. — ISBN 978-83-65880-89-5
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 165.
  4. ↑ а б в г д е ж Antoni Tadeusz Przezdziecki. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. ↑ а б Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 7, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1841, s. 550.
  6. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 279.
  7. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 294.
  8. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 313.
  9. ↑ Robertas Jurgaitis, Vilniaus seimelio veikla 1717—1795 m., Kaunas 2007, s. 226.
  10. ↑ Volumina Legum, t. VII, Petersburg 1860, s. 93.
  11. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 149.
  12. ↑ Komissya Rzeczypospolitey Skarbu Koronnego. Ogłasza nowe zasady dla monet krajowych. Warszawa 11 Stycznia 1766 (podp. G. H. Harnack Leg. Cancell. Comm. Monetariae), b.n.s.
  13. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 232.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jerzy Dygdała, Antoni Tadeusz Przezdziecki, [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XXIX, 1986, s. 51-54.
  • Вяроўкін-Шэлюта У. Пшаздзецкія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 478. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
Остафій Богданович Волович (1566–1579) • Христофор Перун Радзивілл (1579—1584) • Лев Сапіга (1585—1589) • Ґабріель Война (1589–1615) • Явстах Волович (1615–1618) • Ієронім Волович (1618–1619) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1619–1623) • Павел Стефан Сапіга (1623–1635) • Стефан Пац (1635–1640) • Марціян Тризна (1641–1643) • Казимир Лев Сапіга (1645–1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1656–1658) • Александр Кшиштоф Нарушевич (1658–1668) • Міхал Казимир Радзивілл (1668–1680) • Домінік Миколай Радзивілл (1681–1690) • Кароль Станіслав Радзивілл (1690–1699) • Станіслав Антоній Щука (1699–1710) • Казимир Чорторийський (1712–1724) • Міхал Фридерик Чарторийський (1724–1752) • Міхал Антоній Сапіга (1752–1760) • Антоній Тадеуш Пшездзецький (1764–1772) • Йоахим Хрептович (1773–1793) • Казимир Константин Плятер (1793–1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоній_Тадеуш_Пшездзецький&oldid=39997038