Антоній Тадеуш Пшездзецький
| Антоній Тадеуш Пшездзецький | |
|---|---|
 Родовий герб Пшездзецьких Рох III | |
| Писар великий литовський | |
| 22 серпня 1739 — 1 вересня 1750 | |
| Монарх | Август III |
| Попередник | Людвік Якуб Хомінський[pl] |
| Наступник | Антоній Міхал Пац[be] |
| Підчаший великий литовський | |
| 1 вересня 1750 — 7 червня 1752 | |
| Попередник | Єронім Флоріан Радзивілл |
| Наступник | Кароль Станіслав Радзивілл |
| Референдар великий литовський | |
| 7 червня 1752 — 1764 | |
| Попередник | Домінік Марцін Волович[pl] |
| Наступник | Ґервазій Людвік Оскєрко[be] |
| Підканцлер литовський | |
| 1764 — 28 березня 1772 | |
| Попередник | Міхал Антоній Сапіга |
| Наступник | Йоахим Хрептович |
| Народився | 5 вересня 1718[1][2]  Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер | 28 березня 1772[1][3] (53 роки) Варшава, Річ Посполита |
| Країна | Річ Посполита |
| Батько | Александр Пшездзецькийd |
| Мати | Констанція Александра Камінськаd |
| У шлюбі з | Катажина з Оґінськихd[4][5] |
| Діти | Міхал Пшездзецькийd, Авґуст Домінік Пшездзецькийd, Гелена Радзивіллова, Констанція Пшездзецькаd і Маріанна Пшездзецькаd |
| Нагороди |  |
Антоній Тадеуш Пшездзецький гербу Рох III (нар. 5 вересня 1718, Троки — пом. 28 березня 1772, Варшава) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, писар великий литовський (1739—1750), підчаший великий литовський (1750—1752), референдар великий литовський (1752—1764), підканцлер литовський (1764—1772), полковник білоруської дивізії литовського війська (1764).
Народився Антоній Тадеуш 5 вересня 1718 року в Троках, у сім'ї каштеляна інфлянтського Александра Пшездзецького та Констанції Александри з Камінських.
Освіту здобув у Віленській Академії. 1733 року взяв участь в елекції Станіслава Лещинського[6]. 1739 року став депутатом від Стародубського повіту та маршалком Головного трибуналу Великого князівства Литовського[7]. 22 серпня 1739 року був призначений писарем великим литовським[8]. Був послом на сейми 1740 i 1744 років від Стародубського повіту, депутатом Головного литовського трибуналу 1746, 1747 і 1749 років, послом інфлянтським на сейми 1748, 1750, 1752 та 1754 років. Він був одним із найзавзятіших прихильників Фамілії Чорторийських у Литві[6].
1 вересня 1750 року був призначений на посаду підчашого великого литовського[9]. 7 червня 1752 року став світським референдарем великим литовським[10]. Був директором віленського елекційного сеймику 1747 року, 1752 року став мінським війтом[11]. 3 серпня 1757 року став кавалером Ордену Білого Орла[6].
Антоній Тадеуш був одним з організаторів і дійсним лідером генеральної конфедерації Великого князівства Литовського 1764 року. Був членом конфедерації Чорторийських 1764 року та послом на конвокаційний сейм від Мінського воєводства[12]. Брав участь в елекції Станіслава-Августа Понятовського як провідник Мінського воєводства[6]. У грудні 1764 року отримав посаду підканцлера литовського[13].
1766 року був комісаром Комісії монетного двору[14]. 1768 року протестував проти відправлення коронного війська проти відділів Барської конфедерації. У серпні 1770 року його маєтки були конфісковані росіянами[6].
Значні маєтки Пшездзецький успадкував від матері. Справжнє багатство принесла йому дружина, спадкоємиця роду Вишневецьких. Це був графство Чорно-Острівське та Дзюньківський ключ. Він також володів Константиновом на Підляшші та Велесницею у Пінському повіті. 1760 року отримав у власність Заславльські маєтки. Мав палац у Мінську, будинки у Вільні та Гродно, садибу на Празі у Варшаві. Заснував костел у Заславлі[6]. Обіймав посади старости пінського (1764—1772)[15], мінського, блуденського та дембського. У всіх актах першим почав підписуватися титулом «граф на Заславлі та Чорному Острові»[7].
Помер 28 березня 1772 року у Варшаві[6].
Був одружений із Катажиною Огінською, донькою троцького воєводи Юзефа Тадеуша Огінського[be]. Мали з нею 5 дітей:
- Міхал[pl] (1747—1799) — писар великий литовський, староста пінський і блуденський;
- Констанція (пом. 1787) — дружина Йоахима Літавора Хрептовича, секретаря, підканцлера та канцлера великого литовського.
- Гелена (1753—1821) — дружина віленського воєводи Міхала Ієроніма Радзивіла.
- Авґуст Домінік[be] (1760—1782) — староста мінський і дембський.
- Маріанна (1763—1843) — дружина генерала-майора литовського війська Іґнація Тизенгауза[pl].
- 1 2 Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2020. — С. 307. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 165.
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 440. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 314.
- 1 2 3 4 5 6 7 Jerzy Dygdała, Antoni Tadeusz Przezdziecki. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
- 1 2 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 7, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1841, s. 550.
- ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 279.
- ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 294.
- ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 313.
- ↑ Robertas Jurgaitis, Vilniaus seimelio veikla 1717—1795 m., Kaunas 2007, s. 226.
- ↑ Volumina Legum, t. VII, Petersburg 1860, s. 93.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 149.
- ↑ Komissya Rzeczypospolitey Skarbu Koronnego. Ogłasza nowe zasady dla monet krajowych. Warszawa 11 Stycznia 1766 (podp. G. H. Harnack Leg. Cancell. Comm. Monetariae), b.n.s.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 232.
- Jerzy Dygdała, Antoni Tadeusz Przezdziecki, [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XXIX, 1986, s. 51-54.
- Вяроўкін-Шэлюта У. Пшаздзецкія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 478. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GKG: /g/120nf9_3 · MAK: 9810540451305606 · NUKAT: n2019212829 · RISM: people/50054071 · VIAF: 2309150325524110090000 |
- Народились 5 вересня
- Народились 1718
- Уродженці Тракаю
- Померли 28 березня
- Померли 1772
- Померли у Варшаві
- Кавалери ордена Білого Орла
- Підканцлери литовські
- Блуденські старости
- Випускники Вільнюського університету
- Депутати світські Головного трибуналу Великого князівства Литовського (Стародубський повіт)
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Інфлянтське воєводство)
- Кавалери ордена Білого Орла (Річ Посполита)
- Маршалки Литовського Трибуналу
- Мінські війти
- Мінські старости
- Писарі великі литовські
- Підчаші великі литовські
- Пінські старости
- Пшездецькі
- Референдарії великі литовські
- Світські сенатори Речі Посполитої
- Члени королівського двору Августа III
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Мінське воєводство)
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Стародубський повіт)
- Учасники конфедерації Великого князівства Литовського (1764)
- Полковники посполитого рушення (Мінське воєводство)
- Провідники посполитого рушення (Мінське воєводство)