Перейти до вмісту

Станіслав Антоній Щука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станіслав Антоній Щука
пол. Stanisław Antoni Szczuka
Нині на посаді
Народився1654[1][2] або 1652
Любоничіd, Річицький повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер19 травня 1710(1710-05-19)
Варшава, Річ Посполита
Відомий якполітик, суддя
КраїнаВелике князівство Литовське і Річ Посполита
БатькоStanisław Szczukad
МатиZofia z Neronowiczów Szpilewskad
У шлюбі зKonstancja Maria Anna Potockad
ДітиJan Kanty Szczukad, Marcin Leopold Szczukad і Q102402100?

Станіслав Антоній Щука (пол. Stanisław Antoni Szczuka; 1652/1654 — 19 травня 1710, Варшава) — шляхтич Великого князівства Литовського, державний діяч Республіки Обох Націй (Речі Посполитої). Регент Великої та малої коронних канцелярій. Світський коронний референдар, підканцлер литовський.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив із литовської гілки роду. За Юрієм Вишневецьким, народився 1652; сам вказував 1654 piк. Син Станіслава Щуки (помер 1655 чи 1656 року в московській неволі) та його дружини Софії з Нероновичів Шпилевської, доньки річицького підчашого Стефана Нероновича.

Навчався у Вільнюсі, в 1671-72 року — разом з синами литовського підскарбія Героніма Кришпіна Кіршенштайна Яном Геронімом та Анджеєм Казимиром в Краківському університеті. Вивчав філософію 1672 року, його долею зацікавився родич — хелмнський єпископ Казимир Ян Щука, який надав йому підтримку, протекцію. У 1675 році став королівським секретарем. Брав участь у Віденській битві на чолі королівської корогви гусарів, наприкінці вересня захворів бактеріальною червінкою.

Взимку 1687 року отримав посади старости скальського, люблінського (урочистий в'їзд 5 січня 1688 року). Перебував серед близького оточення королевича Якуба, з ним був у 1687 році біля Кам'янця. Сприяв «залагодженню» справи Якуба Бецаладержавця королівського, якого оскаржувала опозиція за зловживання, наругу над розп'яттям.

Двічі його обирали маршалком на сеймах 1688-1689 та 1699 років.

Під час сейму взимку 6 лютого 1695 року оженився з Констанцією Марією Потоцькою — дамою двору королеви, донькою яблунівського старости Богуслава Потоцького (†1684/1693 року). Весіллю сприяла київська воєводина Анна Станіславська, це дало йому посаг 140 000 злотих польських (70 - готівка, решта - клейноди, виправи). Шлюб викликав злослівні коментарі (анонімний вірш). За правління Яна ІІІ найчастіше перебував у власному палаці (Варшава, ріг Длуґої та Мьодової, раніше палац Котовских), рідше - в Радзині. Брав участь у битві під Підгайцями. У таборі під Бережанами 25 вересня 1698 року сприяв залагодженню конфлікту між красноставським старостою Міхалом Потоцьким та мальборським воєводою Яном Єжи Пшебендовським.

18 вересня 1703 року на раді сенату у Варшаві разом із Любомирським, А.М.Сенявським, примасом Радзєйовським виступили проти перемир'я з московитами, висиланню посольства. 1706 року дружина з дітьми була ув'язнена коронним підкоморієм Є.Д.Любомирським, за дорученням Станіслава Лещиньського утримувались в Щецині. Пізніше казав, що мусів віддати їх «в заставу», його лякали ув'язненням в Стокгольмі, наказали перепросити Карла XII. Цілий рік перебував з С. Лещинським у Саксонії, восени 1707 року повернувся до Речі Посполитої.

27 лютого 1691 року отримав королівщину Седнів (Чернігівське воєводство), 1694 року - значні маєтності в Новгород-Сіверському повіті. Отримав маєтності померлого бездітним вишогрудського стольника Станіслава Котовського. Володів багатьма іншими маєтностями, мав інші посади, які давали прибуток. Іноді обманював, щоб отримати майно.

Вкладав значні кошти в місто Щучин (нині у складі Підляського воєводства), де збудував пишний замок, костел, монастир піярів. Коло 1698 року тут працював Юзеф Фонтана ІІ, з 1708 року будували костел імені Пресвятої Діви Марії, який частково сам проєктував. Інтер'єр храму робив Юрій Елевтер Семигіновський.

Був власником:

Помер від запалення легень. Тіло було поховане в криптах костелу Щучина біля 2-х дітей, на його прохання вдова звільнила підданих від прострочених боргів.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина перейшла з євангелістсько-реформатського обряду на католицтво, померла 1733 року в Радзині. Діти:

  • Август Міхал (29.9.97-1702), хресні батьки - Марія Казимира, королева-вдова; король Август ІІ
  • Марцін Леопольд (13.11.1698−1728) - староста Вонвольницький, зять Александра Яна Потоцького
  • Ян Кантій (1699/1700-1724) - зять Сапіг; сини були спадкоємцями бездітного мінського кастеляна Міхала Яна Щуки.
  • Анна Марія (1703—1705)
  • Вікторія (23.12.1701-1735) - дружина Яна Станіслава Контського (з 1719), з 1731 — кухмістра Яна Цетнера; по смерті братів - дідичка всіх родових маєтків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  2. NUKAT — 2002.
  3. Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — T. 17. — 806 il. — S. 34—35. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  4. Hornodstajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 130. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ониськів М. Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (липень—серпень). — С. 161—178. — ISSN 0130-5247.
  • Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — T. XLVII/3, zeszyt 194. — S. 469—480; T. XLVII/4, zeszyt 195. — S. 1. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]