Станіслав Антоній Щука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Stanislaw Antoni Szczuka (1652 1654-1710).jpg

Станіслав Антоній Щука (1652/1654 — 19 травня 1710, Варшава) — шляхтич Великого князівства Литовського, державний діяч Речі Посполитої. Регент Великої та малої коронних канцелярій. Світський коронний референдар. Підканцлер литовський.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з литовської гілки роду. За Юрієм Вишневецьким, народився 1652; сам вказував 1654 pik. Син Станіслава (помер 1655 чи 1656 року в московській неволі) та його дружини Софії Шпильчевської Нероновичівни, доньки pічицького підчашого Стефана.

Навчався у Вільнюсі, в 1671-72 — разом з синами литовського підскарбія Героніма Кришпіна Кіршенштайна Яном Гіеронімом та Анджеєм Казимиром в Краківському університеті. Вивчав філософію 1672 року, його долею зацікавився родич — хелмінський біскуп Казимир Ян Щука, який надав йому підтримку, протекцію. 1675 р. став королівським секретарем. Брав участь у Віденській битві на чолі королівської корогви гусарів, наприкінці вересня захворів бактеріальною червінкою.

Взимку 1687 року отримав посади старости скальського, любельського (урочистий в'їзд 5 січня 1688 р.). Знаходився серед близького оточення королевича Якуба, з ним був у 1687 р. біля Кам'янця. Сприяв «залагодженню» справи Якуба Бецала — державця королівського, якого оскаржувала опозиція за зловживання, наругу над розп'яттям.

Під час сейму взимку 6 лютого 1695 р. оженився з Констанцією Марією Потоцькою — дамою двору королеви, донькою яблунівського старости Богуслава Потоцького (†1684/1693 рр.). Весіллю сприяла київська воєводина Анна Станіславська, це дало йому посаг 140 000 злотих польських (70 — готівка, решта — клейноти, виправи). Шлюб викликав злослівні коментарі (анонімний вірш). За правління Яна ІІІ найчастіше перебував у власному палаці (Варшава, ріг Длуґої та Мьодової, раніше палац Котовских), рідше — в Радзині. Брав участь в Битва під Підгайцями. В таборі під Бережанами 25 вересня 1698 р. сприяв залагодженню конфлікту між красноставським старостою Міхалом Потоцьким та мальборським воєводою Яном Єжи Пшебендовським.

18 вересня 1703 р. на раді сенату у Варшаві разом з Любомирським, А. М. Сенявським, примасом Радзєйовським виступили проти перемир'я з московитами, висиланню посольства. 1706 р. дружина з дітьми була ув'язнена коронним підкоморієм Є. Д. Любомирським, за дорученням Станіслава Лещиньського утримувались в Щецині. Пізніше казав, що мусів віддати їх «в заставу», його лякали ув'язненням в Стокгольмі, наказали перепросити Карла XII. Цілий рік перебував з С. Лещинським в Саксонії, восени 1707 р. повернувся до Речі Посполитої.

27 лютого 1691 р. отримав королівщину Седнів (Чернігівське воєводство), 1694 року — значні маєтки в Новгород-Сіверському повіті. Отримав маєтки померлого бездітним Вишгородського стольника Станіслава Котовського. Володів багатьма іншими маєтками, мав інші посади, які давали прибуток. Іноді обманював, шоб отримати майно.

Вкладав значні кошти в місто Щучин (тепер Підляське воєводство), де будував пишний замок, костел, монастир піярів. Коло 1698 року тут працював Юзеф Фонтана ІІ, з 1708 року будувався костел імені Пресвятої Діви Марії, який частково сам проектував. Інтер'єр храму робив Юрій Елевтер Семигіновський.

Був власником:

За посередництва Стефана Александра Потоцького відновилися перемовини між ним та А. М. Сенявським після перебування С. А. Щуки у Вишнівці в грудні 1708 року.

Помер від запалення легень. Тіло було поховане в криптах костелу Щучина біля 2-х дітей, на його прохання вдова звільнила підданих від прострочених боргів.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина перейшла з євангелістсько-реформатського обряду на католицтво, померла 1733 року в Радзині. Діти:

  • Август Міхал (29.9.97-1702), хресні батьки — Марія Казимира, королева-вдова; король Август ІІ
  • Марцін Леопольд (13.11.1698−1728) — староста Вонвольницький, зять Александра Яна Потоцького
  • Ян Кантій (1699/1700-1724) — зять Сапіг; сини були спадкоємцями бездітного мінського кастеляна Міхала Яна Щуки.
  • Анна Марія (1703–1705)
  • Вікторія (23.12.1701-1735) — дружина Яна Станіслава Контського (з 1719), з 1731 — кухмістра Яна Цетнера; по смерті братів — дідичка всіх родових маєтків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kinga Blaschke. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I, tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 34-35. ISBN 978-83-89273-71-0 (пол.)
  2. Hornodstajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 130–131. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ониськів М. Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (липень—серпень). — С. 161–178. — ISSN 0130-5247.
  • Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654–1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, zeszyt 194. — S. 469–480; t. XLVII/4, zeszyt 195. — S. 1. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.