Антіох I Сотер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антіох I Сотер
Antiochos I face.jpg
Зображення Антіоха I на золотому статері з Александрії Оксіанської
Народився 324 до н. е. або 323 до н. е.[1]
Стародавня Македонія
Помер 261 до н. е.
Сирія
Громадянство
(підданство)
Держава Селевкідів
Діяльність суверен
Посада Басилевс держави Селевкідів[d]
Конфесія давньогрецька релігія
Рід Селевкіди
Батько Селевк I Нікатор[1]
Мати Апама[1]
Брати, сестри  • Ахей[d]
У шлюбі з Стратоніка Сирійська
Діти Антіох II Теос[1][2], Стратоніка Македонська, Апама II, Лаодіка[d] і Селевк

Антіох I Сотер (дав.-гр. Αντίοχος Α΄ Σωτήρ), (324 — 261 до н. е.) — цар держави Селевкідів у 281 — 261 до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Командував кіннотою у війську батька, Селевка I, в битві при Іпсі (301 до н. е.).

У 294 до н. е., одружився на власній мачусі Стратоніці, з якою Селевк I розлучився, дізнавшись від Ерасистрата, придворного лікаря, що син закоханий в неї до нестями.

У 292 до н. е. призначений правителем східних областей держави, так званих «верхніх сатрапій».

Після смерті батька і проголошення царем зібрав нову армію для війни з Птолемеєм Керавном. Проте вже в Анатолії зазнав поразки від союзника Македонії — віфінського царя Нікомеда I (279 до н. е.). Флот Антіоха був розбитий Антигоном II Гонатом. Грецькі міста Анатолії проголосили незалежність. Птолемей II Філадельф захопив Кілікію і Дамаск. Проте вторгнення до Анатолії галатів змусило вчорашніх суперників замиритися з Антіохом. У 276 до н. е. цар розгромив галатів біля Магнісії — їхнє військо просто розбіглося, вперше побачивши бойових слонів. За цю перемогу Антіох отримав прізвисько Сотер (дав.-гр. Σωτήρ), тобто «Рятівник».

У 275 до н. е. повернув під свою владу Дамаск і Кілікію.

Запідозривши в зраді старшого сина Селевка, стратив його. У 261 до н. е. зазнав поразки в битві біля Сард від пергамського володаря Евмена I і помер — нібито від розпачу.

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

Його кохання до своєї мачухи Стратоніки надихнуло багатьох митців на створення багатьох творів.

Тома Корнель «Антіох»

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аппіан. Римська історія. Серія «Пам'ятки історичної думки». Москва: Наука. 1998. 726 стр. ISBN 5-02-010146-X
  • Марк Юниан Юстин. Эпитома сочинения Помпея Трога «Historiarum Philippicarum». / Пер. А. А. Деконского и М. И. Рижского. Статья К. К. Зельина. // Вестник древней истории. 1954. № 2-4. 1955. № 1.
  • Павсаний. Описание Эллады. В 2 т. / Пер. С. П. Кондратьева. М.: Искусство. 1938—1940. 3000 экз. Т. 1. 1938. 364 стр. Т. 2. 1940. 592 стр.
  • Жигунин В. Д. Международные отношения эллинистических государств в 280—220 гг. до н. э. / Издательство Казанского университета. 1980.
  • Бокщанин А. Г. Парфия и Рим. Возникновение системы политического дуализма в Передней Азии / Издательство Московского университета. 1960.
  • Берзон Е.М. Был ли заговор? К династической истории первых Селевкидов : [рос.] // Восток. — 2015. — № 5. — С. 19-27.
  • Грушевой А. Г. Два почётных декрета в честь Антиоха 1-го (280-261 гг. до н. э.): OGIS 219, 222 // МНЕМОН: Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 14. - СПб., 2014. - 516 с. - С. 171-184.
  • Bevan E.R. The House of Seleucus. V. 1. - L., 1902. - P. 127-170.
  • Bouché-Leclercq A. Histoire des Séleucides (323-64 avant J.-C.). - P., 1913. - P. 52-75.