Селевк I Нікатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селевк I Нікатор
дав.-гр. Βασιλεύς Σέλευκος Νικάτωρ
Seleuco I Nicatore.JPG
Римська копія грецького оригіналу із Геркуланума, Національний археологічний музей (Неаполь)
Басилевс Держави Селевкідів
Правління 312 до н.е — 281 до н. е.
Наступник Антіох I
Біографічні дані
Релігія давньогрецька релігія
Народження 358 до н. е.
Европос[d], Стародавня Македонія
Смерть 281 до н. е.
Лісімахія[d]
Поховання
Дружина 1. Апама I
2. Стратоніка Сирійська
Діти від першого шлюбу:
1. Антіох I Сотер
2. Лаодіка
3. Апама
від другого шлюбу:
5. Філа (дружина Антігона II Гоната)
Династія Селевкіди
Батько Антіох з Орестії[d]
Мати Лаодіка[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Селевк І Нікатор (дав.-гр. Σέλευκος Α' Νικάτωρ — Селевк Переможець; близько 358 до н. е. — 281 до н. е.) — діадох, начальник кінноти Александра Македонського. Засновник династії та Держави Селевкідів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки. Походження[ред. | ред. код]

Селевк народився у середині 350-х років до н. е. Юстин писав, що до моменту битви при Корупедії йому було 77 років. У цьому випадку, роком народження Селевка слід вважати 358 до н. е. За відомостями Аппіана Александрійського, Селевку на той час було 73 роки, і отже, він народився в 354 до н. е. За даними Євсевія Кесарійського, Селевк народився в 356 до н. е.[1]. Остання дата збігається з роком народження Александра, і швидше за все, вигадана Селевком з метою пропаганди, щоб збільшити схожість з останнім[2].

Згідно Стефану Візантійському майбутній діадох народився в Европосі, невеликому містечку на півночі Македонії. Інший давній автор, Іван Малала, називав місцем народження Пеллу — столицю Македонії. Сучасні дослідники підтримують версію Стефана. Припускають, що антіохійський хроніст зробив помилку, через те, що Селевк переїхав у Пеллу у віці 10-12 років[3].

Батьком Селевка був македонський військовик Антіох з Орестії. Його рід належав до провінційної аристократії[4] та вів своє походження від сина геракліда Темена[5]. Юстин називає Антіоха «прославленим полководцем»[6] Філіппа II. Відомостей про його життя немає, але вважається, що він брав участь у війні з пеонами. Припущення виникло через факт народження його сина у місті на кордоні з Пеонією під час війни. Згідно македонській традиції, його батька, напевно, звали Селевком. Відомо про соматофілакса Александра на ім'я Птолемей, син Селевка. Він міг бути молодшим братом Антіоха[7].

Матір'ю Селевка була македонська аристократка Лаодіка. Припускають, що її рід вів своє походження від Аполлона[5]. Відома легенда, що справжнім батьком Селевка був бог Аполлон. Начебто, до Лаодіки у сні прийшов бог та розділив з нею ліжко, а вранці вона знайшла у ліжку перстень із зображенням якоря. Жінка завагітніла, а у згодом народженого сина виявилася родима пляма у формі такого ж якоря[8].

Іван Малала писав, що у Селевка була сестра Дідімея, у якої були діти, Ніканор і Нікамед, але можливо, що вони вигадані[9].

Дитиство Селевк провів у рідному Европосі, а у віці 10-12 років був відправлений до столиці. У той час всі сини з аристократичних родин відправлялися до Пелли, щоб служити «царськими пажами». Згодом він став служити у війську. Припускається, що Селевк брав участь у Битві при Херонеї[10].

На службі Александра[ред. | ред. код]

Македонська фаланга проти слонів царя Пора

Навесні 334 до н. е. відправився з Александром в його похід на Азію. У той час Селевк очолював невеликий підрозділ, або входив до складу елітної кінноти македонян — гетайрів. Невідомо про його участь у найбільш визначних битвах перської кампанії Александра. Вперше його згадують у 326 до н. е. у якості одного з «друзів» басилевса та очільника щитоносців, особистої охорони Александра. У битві на Гідаспі Селевк разом з Антигеном та Тавроном очолювали окремі загони піхоти. Саме ним довелося виступити проти головної сили індійського царя Пора — бойових слонів. Завдяки вдалому командуванню, македонянам вдалося перебити ворожих слонів з невеликими втратами для себе. Згідно Арріану з піхотинців загинуло лише 80 чоловік, у Діодора ця цифра більша — 200 чоловік. Ця битва посилила авторитет Селевка у війську. Згодом він брав участь у штурмі міста маллів і перетині пустелі Гедросії[11].

У Сузах Александр Великий влаштував грандіозну весільну церемонію. Басилевс мав на меті поріднити македонську та місцеву аристократію і таким чином створити нову еліту. Селевк був одним з сімдесяти знатних македонян, хто там одружився. Його нареченою стала Апама, дочка согдійського воєначальника Спітамена, керівника повстання місцевого населення проти Александра. Висловлювалася думка, що вона могла бути родичкою іншої бактрійської аристократки — Роксани, дружини Александра. Коли після смерті правителя, більшість старших офіцерів македонської армії позбулася своїх східних дружин, Селевк був одним з небагатьох, хто цього не зробив[12].

Селевк залишався з Александром доки він раптово не захворів у Вавилоні. Арріан згадує його як одного з семи друзів басилевса, котрі лягли спати у храмі Серапіса, щоб отримати пораду від бога. Після смерті правителя, Селевк став одним з діадохів, хто розділив державу Александра[12].

Війни діадохів[ред. | ред. код]

Разділ імперії діадохами після смерті Александра

По смерті Александра Великого найвпливовішою людиною у державі був очільник кінноти гетайрів Пердікка. Саме йому перед смертю басилевс дав перстень з печаткою. Александр не залишив спадкоємця, однак його дружина Роксана була вагітною. Після довгих суперечок полководці погодилися обрати Пердікку регентом при майбутньому сині Александра. Однак прості солдати були невдоволені, вони не хотіли щоб їх басилевс був наполовину персом. для заспокоєння солдат, до них був відправлений полководець Мелеагр. Але замість того щоб заспокоїти невдоволених, він їх очолив та наказав захопити палац. Протилежні сторони вдалося примирити Евмену з Кардії. Було вирішено, що басилевсом стане недоумкуватий брат Александра — Аррідей, а регентами при ньому будуть Пердікка та Мелеагр. Невдовзі Пердікка домігся страти свого конкурента і зостався єдиним регентом. Селевк брав участь у цих подіях на боці Пердікки, як очільник гвардії[13].

Конфлікти регента з іншими діадохами призвели до початку Першої війни діадохів. Пердікка відправився у похід до Єгипту. Він мав намір покарати місцевого сатрапа Птолемея та повернути труп Александра, викрадений останнім. Регенту вдалося дійти до дельти Нілу, однак військо було невдоволене його керівництвом. Після невдалого штурму фортеці Каміла та катастрофи під час переправи через рукав Нілу у наслідок якої загинуло близько двох тисяч, верхівка війська замислила заколот. Його ініціатором був полководець Піфон, котрого підтримали Селевк та Антиген. Після вбивства Пердікки, змовникам вдалося примиритися з Птолемеєм[14].

Влітку 320 до н.е. більшість діадохів зустрілася у сирійському місті Трипарадісі та розділили державу Александра між собою. Селевк отримав вавилонську сатрапію, відмовившись від посади хіліарха на користь Антипатрового сина Кассандра. Незабаром, однак, йому довелося вступити у боротьбу із захисником прав царської династії Євменом, якого Полісперхон призначив намісником Азії. Антигон I Одноокий, союзник Селевка у цій боротьбі, переміг Євмена, завдяки чому йому вдалося зосередити у своїх руках величезні багатства і військові сили. Розраховуючи оволодіти всією Азією, він став вважати Селевка вже не союзником, а підлеглим, і готувався зайняти Вавилон.

Селевк втік з Вавилону, і уклав союз з Птолемеєм Сотером, Лісімахом та Кассандром, які побоювалися, що Антигон вимагатиме у них повернення завойованих земель. Союзники висунули Антигону вимогу, щоб він розділив з ними набрані в Азії скарби і задовольнив їх претензії по розділу областей. Антігон відмовився — так почалася війна. Після битви під Газою (312 до н. е.), в якій син Антигона Деметрій I Поліоркет був розбитий Птолемеєм, Селевк отримав від Птолемея невеликий загін війська і вирушив відвойовувати свою сатрапію. Після заняття їм фортеці Карр гарнізони, що стояли в різних місцях Вавилонської області, визнали його своїм правителем. Він узяв приступом Вавилон, переміг Ніканора, колишнього сатрапа Вавилона, підкорив Сузіану, Мідію, Персію та Східний Іран. Завдяки справедливості і м'якості, якими відрізнявся Селевк як правитель, жителі підкорених провінцій прийняли його з радістю: таким чином, склалося царство Селевкідів, ерою яких був 312 рік до н. е.

Створення Держави Селевкідів[ред. | ред. код]

Володіння діадохів напередодні Третьої війни.
      Володіння Антигона       Володіння Селевка       Володіння Кассандра       Володіння Лісімаха       Володіння Птолемея       Епір

Негайно після відновлення Селевка на вавилонському престолі Деметрій I Поліоркет рушив на Вавилон, щоб відняти у Селевка його завоювання, але був відбитий. Тоді Антигон поспішив примиритися з іншими своїми супротивниками, щоб звернути всі свої сили на Селевка, який прийняв у 306 до н. е., разом з іншими правителями, титул царя. Проти Антигона постала нова коаліція з Лісімаха, Птолемея і Селевка. Уклавши союз з царем Паліботри (Паталіпутри, нині Патна) Сандрокоттом (Чандраґуптою) ціною поступки землями за Індом і отримавши від нього 500 слонів, Селевк пішов на з'єднання із Лісімахом, з яким зустрівся на річці Галісії. Сталася битва при Іпсі, що закінчилася перемогою союзників, головним чином завдяки слонам Селевка.

Зі смертю Антигона відбувся новий розділ Александрової монархії, причому Селевк отримав землі від Тавра до Інда, включаючи Сирію та Фінікію. Одностайність переможців була нетривалою. Лісімах, уклав союз із Птолемеєм, а Селевк зблизився із Деметрієм Поліоркетом, одружившись на дочці його Стратоніці (300). Однак, коли Деметрій задумав відновити царство свого батька (Антигона) і став робити приготування, Селевк відновив союз із Лісімахом і Птолемеєм, до яких примкнув і Пірр. Зазнавши невдачі у Європі, Деметрій переплив в Азію, але завдяки майстерним діям Агафокла, сина Лісімаха, потрапив в скрутне становище, з якого вийшов лише завдяки велікодушності Селевка.

Через деякий час Деметрій оправився і відновив війну із Лісімахом і Селевком. Останній переманив на свій бік значну частину війська Деметрія і нарешті взяв його у полон (286 до н. е.), призначивши полоненому цареві місцем проживання місто Апамею на верхньому Оронті. Після смерті Лісімахового сина Агафокла, кинутого до в'язниці, друзі Агафокла і дружина останнього, з дітьми, були віддані під захист Селевка.

По смерті Лісімаха Селевк був єдиним з полководців Александра, що залишився живим. Він досяг вищої межі могутності, особливо коли під його владою поєдналися два сильних царства — його власне та Лісімаха. Сирію і Малу Азію до Геллеспонту він дав своєму синові Антіоху, і хотів вже розподілити інші свої володіння, але смерть перешкодила йому виконати задумане.

Володіння діадохів після битви при Іпсі

Підсумки правління[ред. | ред. код]

Володіння діадохів після битви при Курупедіоні

Селевк був видатним адміністратором і правителем. Він заснував до 75 міст, в числі яких налічувалося 16 Антіохій, 9 Селевкій, 3 Апамеї, 1 Стратонікея, 5 Лаодікій, інші міста були названі за іменем Александра, македонських чи грецьких міст, або в пам'ять перемог Селевка. Столицею царства була Антіохія, розташована у родючій місцевості, недалеко від моря, на річці Оронт.

Імперія, для зручності управління та попередження заколотів, була розділена на 72 невеликі сатрапії, з яких найзначнішою була так звана Селевкіда, в яку входили південно-східна частина Кілікії, південна частина Коммагени і Верхня Сирія, з 4 великими містами: Антіохією, Селевкією, Апамеєю та Лаодікеєю.

Більшість заснованих Селевком міст лежало між Середземним морем та Індією, Оронтом та Вавилоном. Ці міста користувалися самоврядуванням, подібно до грецьких полісів, але були області, в яких населення платило данину племінним князям. Торгівля була одним з факторів, що сприяли економічному зростанню країни.

Після смерті Селевка було обожнено[15].

Родина[ред. | ред. код]

  1. Антіох I Сотер (бл. 324 до н. е.. — 261 до н. е.), басилевс Держави Селевкідів у 281 — 261 до н. е.
  2. Апама
  3. Лаодіка, за версією дружина Ахея Старшого
  1. Філа, дружина Антигона II Гоната, басилевса Македонії.

Також існує версія, що Ахей Старший був його позашлюбним сином. Згідно інших версій він був зятем або двоюрідним братом Селевка.

Також відомо, що Селевк уклав шлюбну угоду з індійським царем Чандраґуптою Маур'я. Але обставини цієї угоди невідомі. Висувалися різні версії щодо неї. Припускали, що Селевк одружився на дочці Чандраґупти, або ж навпаки індійський цар одружився на дочці басилевса. Також висувалася версія, що йшлося про масове весілля місцевих жителів з греками-колоністами.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Юстин. Епітома твору Помпея Трога «Історія Філіппа».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]