Селевк II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селевк II Каллінік
дав.-гр. Βασιλεύς Σέλευκος Καλλίνικος
Seleucus II Tetradrachm.jpg
Басилевс Держави Селевкідів
Правління 246 до н.е — 225 до н. е.
Попередник Антіох II
Наступник Селевк III
Біографічні дані
Релігія давньогрецька релігія
Народження близько 265 до н. е.
невідомо
Смерть 225 до н. е.
невідомо
падіння з коня[d]
У шлюбі з Лаодіка II[d]
Діти Селевк III, Антіох III Великий[1] і Антіохіда[d]
Династія Селевкіди
Батько Антіох II Теос
Мати Лаодіка I[d]
Медіафайли у Вікісховищі?

Селевк II Каллінік (дав.-гр. Σέλευκος Β' Καλλίνικος; нар. 265 до н. е. — пом. 225 до н. е.), прозваний Погоном (дав.-гр. Πώγων, Бородатим) — басилевс Держави Селевкідів у 246—225 до н. е.

Походження[ред. | ред. код]

Селевк II був старшим сином селевкідського басилевса Антіоха II Теоса та його дружини Лаодіки I, котра походила з малоазійського роду Ахеадів. Цей рід був настільки впливовим, що деякі дослідники вважають його боковою гілкою Селевкідів. Принц усупереч традиції не став співправителем батька. Припускають, що на рішення Антіоха II не призначати приємника вплинули події 266 року до н.е. Тоді було страчено спадкоємця престолу Селевка, старшого брата Антіоха II[2].

Війна Лаодики[ред. | ред. код]

Війна братів[ред. | ред. код]

Східний похід[ред. | ред. код]

Укріпивши свої позиції на заході, Селевк відправляється у східний похід. Він мав на меті повернути східні провінції, котрі відокремилися від Держави Селевкідів під час періоду нестабільності. Ще у середині дев'ятнадцятого сторіччя серед науковців склалася думка, що похід був невдалим для басилевса. Хоча спочатку йому вдалося розбити парфян та змусити Арсака I втекти до апасіаків. Згодом парфяни взяли реванш, а Селевк був змушений повернутись у Сирію щоб придушити нове повстання. Персі Гарднер навіть висловлював думку, що Селевк II потрапив у парфянський полон. Однак у цієї теорії були і противники. Так Й. Вольський вважав, що Селевк досяг успіху і зробив Арсака своїм васалом.

Продовження Війни братів та кінець правління[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Селевк був одружений на своїй двоюродній сестрі Лаодиці II подружжя мало трьох дітей:

Також Селевк II мав зв'язок з гетерами Містою[3] та Нісою[4].

Епітети[ред. | ред. код]

Відомо лише про один культовий епітет котрим користувався Селевк II, це Каллінік (дав.-гр. Καλλίνικος, Той хто одержує славетні перемоги). Невідомо коли і за яких обставин він був запровадженний. Завдяки Полібію до нас дійшло також народне прізвисько басилевса — Погон (дав.-гр. Πώγων, Бородатий)[5].

Монети[ред. | ред. код]

Головною відмінністю монет Селевка II від попередників було зображення Аполлона. Дід та батько басилевса зображували Аполлона сидячим на омфалі. На монетах Селевка II Аполлон стояв обпершись рукою об триногу. Сидячий Аполлон зображувався лише на монетах з Ектабан та невідомого монетного двору розташованого у Сирії або Месопотамії[6]. Вважається, що зміна зображення була пов'язана з Війною братів. Антіох Гіеракс на своїх монетах карбував традиційне зображення бога. Селевк II ввів нове зображення, щоб відрізняти свої монети від грошей повсталого брата.

Тетрадрахма із зображенням бородатого Селевка II.

Селевк II у мистецтві[ред. | ред. код]

  • Історію протистояння Селевка II та Антіоха Гієракса описав Джованні Боккаччо у п'ятій книзі свого твору «Про нещастя знаменитих людей».
  • Англійський поет Джон Ліндгейт взявши за основу твір Боккаччо написав поему «Падіння князів». Протистояння братів було описане у п'ятій книзі поеми.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Афіней. Бенкетуючі софісти.
  • Neilson Carel Debevoise. A Political History of Parthia : [англ.]. — Чікаго, 1938. — 350 с.
  • Бокщанин А.Г. Парфия и Рим: возникновение системы политического дуализма в Передней Азии : [рос.]. — Москва : Видавництво Московського університета, 1960. — Т. 1. — 252 с.
  • Кошеленко Г.А. Греческий полис на эллинистическом Востоке : [рос.]. — Москва : Наука, 1979. — 291 с.
  • John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — ISBN 9004107991.
  • Kaveh Farrokh, Richard Nelson Frye. Shadows in the Desert: Ancient Persia at War : [англ.]. — Bloomsbury USA, 2009. — 320 с. — ISBN 1846034736, 9781846034732.
  • Oliver D. Hoover. Handbook of Syrian Coins : [англ.]. — Ланкастер/Лондон : Classical Numismatic Group, 2009. — 334 с. — ISBN 0980238749, 9780980238747.
  • Paola Ceccarelli. Kings, Philosophers and Drunkards: Athenaeus' Information on the Seleucids // Seleucid Dissolution. The Sinking of the Anchor : [англ.]. — 2011. — ISSN 1613-5628.
  • Абакумов А.А. Восточный поход Селевка II: был ли царь в плену у парфян? // Проблемы эллинизма и образования Боспорского царства : [рос.] / О.Л.Габелко, А.В.Подосинов. — Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2012. — С. 331-342. — (Древнейшие государства Восточной Европы). — ISBN 978-5-91244-118-9.
  • Балахванцев А.С. Селевк 2-й Каллиник и Парфия // Межгосударственные отношения и дипломатия в античности : [рос.]. — Казань, 2000. — Т. 1. — С. 201-217. — ISBN 5-93139-066-9.
  • Балахванцев А.С. Великое противостояние Селевк II Каллиник и Аршак I : [рос.] // Вестник ВГУ. Серия: История. Политология. Социология.. — 2015. — № 1. — С. 5-12.
  • Берзон Е.М. К вопросу о титулатуре соправителя в царстве Селевкидов : [рос.] // Antiquitas aeterna. — 2014. — № 4. — С. 105-118. — ISSN 1994-9472.
  • Виноградов А.Ю. Монархические титулы в истории Древней Греции // Проблемы культурогенеза и культурного наследия. Сборник статей к 80-летию Вадима Михайловича Массона : [рос.]. — Санкт-Петербург, 2009. — С. 117-128.

Посилання[ред. | ред. код]