Бабак степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бабак степовий
Бабак степовий
Бабак степовий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciurognathi)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Бабак (Marmota)
Вид: Бабак степовий
Біноміальна назва
Marmota bobak
(Muller, 1776)[2][3]
Bobak Marmot Marmota bobak distribution map.png
Синоніми
Mus bobak Muller, 1776[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Marmota bobak
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Marmota bobak
EOL logo.svg EOL: 312104
ITIS logo.svg ITIS: 632379
IUCN logo.svg МСОП: 12830
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 93158

Бабак степовий, або байба́к, або степовий сурок (Marmota bobak) — вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae). Великий гризун з групи мисливських видів — довжина тіла досягає 61 см, вага — 9,3 кг.

Вид вперше систематизував німецький зоолог Філіп Людвіг Статіус Мюллер[3].

Поширення та особливості біології[ред.ред. код]

Бабаки в окол. Герасимівки (Луганщина), поч. літа 2009 року. Фото Михайла Колеснікова
Байбак біля річки Кратова Говтва. Диканщина

Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 столітях був поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до Північного Казахстану. В Україні бабаки збереглися у Великобурлуцькому, Валківському та Шевченківському районах на Харківщині, Біловодському та Міловському районах на Луганщині, де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ».

Від інших бабаків байбака легко відрізнити за коротким хвостом (не більше 15 см) і однотонному піщано-жовтому забарвленню. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина вкрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітне темніше і руде бокам; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються байбаки-альбіноси. Линяння у байбаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих байбаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність популяцій цього гризуна за останні 50 років зросла з 4 тис. у 1955 р. до 22 тис. у 2005 р.[4] Пік чисельності (91 тис.) відмічений у 1991 році. Зараз чисельність стабільна і вид активно промишляють[5].

Бабак як мисливський звір[ред.ред. код]

Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане з цілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.

Бабак як символ[ред.ред. код]

У Луганській області бабак зажив слави тварини-символу краю. Він зображений на гербах Луганської області і самого Міловського району, а також Луганського природного заповідника НАН України.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Marmota bobak. The IUCN Red List of Threatened Species http://www.iucnredlist.org. 
  2. а б Marmota bobak (Muller 1776). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. 
  3. а б О латинском названии степного сурка. БАЙБАК.РУ. Процитовано 8 липня 2015. (рос.)
  4. [1]
  5. Охота на байбака. ОХОТНИЧЬИ ПРОСТОРЫ. Всё об охоте и рыбалке. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.