Бабак степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабак степовий
Бабак степовий
Бабак степовий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciurognathi)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Бабак (Marmota)
Вид: Бабак степовий
Біноміальна назва
Marmota bobak
(Muller, 1776)[2][3]
Bobak Marmot Marmota bobak distribution map.png
Синоніми
Mus bobak Muller, 1776[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Marmota bobak
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Marmota bobak
EOL logo.svg EOL: 312104
ITIS logo.svg ITIS: 632379
IUCN logo.svg МСОП: 12830
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 93158

Бабак степовий, або байба́к, або степовий сурок (Marmota bobak) — вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae). Великий гризун з групи мисливських видів — довжина тіла досягає 61 см, вага — 9,3 кг.

Вид вперше систематизував німецький зоолог Філіп Людвіг Статіус Мюллер[3].

Поширення та особливості біології[ред. | ред. код]

Бабаки в окол. Герасимівки (Луганщина), поч. літа 2009 року. Фото Михайла Колеснікова

Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 столітях був поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до Північного Казахстану. В Україні бабаки збереглися у Великобурлуцькому, Валківському та Шевченківському районах на Харківщині, Біловодському та Міловському районах на Луганщині, де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ». У межах Регіонального ландшафтного парку «Диканський» на території загальнозоологічного заказника місцевого значення Фесенкові Горби успішно проводиться акліматизація байбаків.

Від інших бабаків байбака легко відрізнити за коротким хвостом (не більше 15 см) і однотонному піщано-жовтому забарвленню. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина вкрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітно темніше і руде з боків; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються байбаки-альбіноси. Линяння у байбаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих байбаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність популяцій цього гризуна за останні 50 років зросла з 4 тис. у 1955 р. до 22 тис. у 2005 р.[4] Пік чисельності (91 тис.) відмічений у 1991 році. Зараз чисельність стабільна і вид активно промишляють[5].

Бабак як мисливський звір[ред. | ред. код]

Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане з цілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.

Бабак як символ[ред. | ред. код]

У Луганській області бабак зажив слави тварини-символу краю. Він зображений на гербах Луганської області і самого Міловського району, а також Луганського природного заповідника НАН України.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Marmota bobak. The IUCN Red List of Threatened Species http://www.iucnredlist.org. 
  2. а б Marmota bobak (Muller 1776). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. 
  3. а б О латинском названии степного сурка. БАЙБАК.РУ. Процитовано 8 липня 2015. (рос.)
  4. [1]
  5. Охота на байбака. ОХОТНИЧЬИ ПРОСТОРЫ. Всё об охоте и рыбалке. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]