Бем Адам Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Адам Бем
Особові дані
Повне ім'я Бем Адам Пилипович
Народження 1900(1900)
  Харків, Російська імперія
Смерть до 1986 року
  Харків, СРСР
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Позиція правий інсайд
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1916—192? Українська Народна Республіка / СРСР «Світло шахтаря» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1930—1941 СРСР «Сталінець»
1944—1945 СРСР «Локомотив» Х
1946 СРСР «Стахановець»
1947—1948 СРСР «Дзержинець» Х
1949 СРСР «Локомотив» Х

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ада́м Пили́пович Бе́м (1900, Харків, Російська імперія — до 1986 року, Харків, СРСР) — український та радянський футболіст німецького походження, а згодом футбольний тренер, відомий завдяки роботі з харківськими клубами «Дзержинець» та «Локомотив».

Життєпис[ред. | ред. код]

Адам Бем народився у 1900 році. За національністю — німець. Футболом почав займатися у 16-річному віці. З 1916 року захищав кольори харківського клубу «Уніон», що згодом змінив назву на «Світло шахтаря». З 1921 року залучався до лав збірної Харкова, а у 1924 році став у її складі чемпіоном СРСР, однак під час турніру на поле не виходив. Викликався до збірної УРСР з футболу. У 1925 році отримав запрошення від «Динамо» (Харків), де було зібрано найкращих футболістів міста, однак не зрадив рідний заводський клуб, за який виступав протягом усієї кар'єри. Брав участь у міжнародних зустрічах з командами Франції, Австрії, Німеччини, Туреччини та Уругваю.

На тренерській роботі з 1930 року. Протягом тривалого часу очолював ФК «Сталінець». У 19441945 роках працював тренером у харківському «Локомотиві», однак змушений був залишити посаду через хворобу та проблеми політичного характеру. У 1946 році нетривалий період працював разом з Олексієм Костилєвим та Миколою Наумовим тренером донецького «Стахановця»[1]. Протягом 19471948 років очолював харківський «Дзержинець», а у 1949 році знову повернувся до «Локомотива». До останніх днів життя працював з молоддю.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Шахтеру» — 75! Все тренеры. 1936—2011 (рос.). «Hotsport.ua». Процитовано 21 липня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]