Буття (ансамбль)

Буття
Країна мрій-2006, майданчик "Майстерня танців"
Основна інформація
Жанр	фольк, традиційна українська музика
Роки	2000—дотепер
Країна	Україна
Мова	українська
Склад	Олег Бут Василь Бут Оксана Бут Анастасія Бут Ірина Абашина Михайло Качалов Ярослава Чистякова Євгенія Шевченко
buttia.kiev.ua
Буття (ансамбль) у Вікісховищі

Ансамбль традиційної музики «Буття» — український музичний колектив, який продовжує традицію автентичного співу, гри на музичних інструментах та танцю, що нині припинила своє існування у природному середовищі. Учасники колективу намагаються відтворити звучання традиційних сільських ансамблів або якомога точніше реставрувати його. Створений у 2000 р. Основою складу є сім'я Бутів. Колектив виконує інструментальну музику, пісні із супроводом і без нього. Репертуар включає традиційні весільні награвання, супровід до танців, ліричні пісні, жартівливі пісні, балади, чумацькі, солдатські і рекрутські пісні, а також колядки й щедрівки. Метою гурту є досліджувати й зберігати традиційну музику українців. Учасники з 1997 року їздять по теренам України, збираючи репертуар у фольклорних експедиціях. Твори виконуються в тому звучанні, що записані. «Мислити як народні музики» — провідне гасло учасників гурту. «Буття» учасник фестивалів «Світовид» (2000), «Київська Русь» (2004), «Країна Мрій» (2004, 2005, 2006), «Шешори» (2005, 2007), «Skamba skamba canklai» (2005), «Wiliandi» (2005). Гурт грає на вечорницях, весіллях, святкових забавах, бере участь у теле- та радіопередачах, влаштовує майстер-класи по навчанню народних танців.

Склад ансамблю

Олег

Олег Бут (спів, перша скрипка)

Незмінний лідер та перший скрипаль гурту від початку його створення. Більшість учасників тою чи іншою мірою навчалася традиційній манері співу та гри на музичних інструментах саме у нього. На це є певні підстави, оскільки у свій час, з 1997 по 2005 рр., Олег побував у чисельних фольклорних експедиціях, ним особисто обстежено близько 250 сіл з різних теренів України: Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини, Полісся, Волині, Гуцульщини, Закарпаття, Тернопільщини, Київщини. З 1998 р. й по цей день Олег працює у Київській Музичній Національній Академії ім. П.Чайковського (Консерваторії), де займається музичним експедиційним архівом Музичної Лабораторії Етнографії (близько 1500 касет та бобін), що накопичився внаслідок тривалої експедиційної роботи Лабораторії у 70х, 80х та 90х рр. XX ст. Експедиційні здобутки ретельно вивчалися й одразу включалися у репертуар ансамблів, у яких Олег брав участь. Це гурти «Володар» (1998—2000 рр.), «Надобридень» (1999—2002 рр.), «Гуртоправці» (2002—2005 рр.). Поступово назріла потреба власної творчої реалізації, і в 2000 р. був утворений ансамбль «Буття».

Василь

Василь Бут (спів, барабан)

Є одним із засновників ансамблю «Буття». Незмінно співає верхній голос у чоловічому складі ансамблю. Любов до співу та музики перейняв від свого батька Дениса Бута, який грав на скрипці, мандоліні, гітарі, гармошці, керував сільським ансамблем музик у селі Переселення у 1930-40 рр. Хоча музичної освіти Василь Денисович не мав, він співав все життя, а грати почав в ансамблі «Буття» на барабанчику із тарілочкою власної конструкції, який зробив сам. Це бажання зробити все своїми руками — є надважливим правилом для ансамблю. Отже, Василь Денисович, як провідний ідеолог подібної самостійності, по праву вважається незамінною людиною в ансамблі «Буття». А ще — це надзвичайно енергійна і позитивно настроєна людина, яка постійно вимагає вивчення нового репертуару, готова репетирувати або займатися вуличним музикуванням увесь свій вільний час, майструє та ремонтує при потребі інструменти ансамблю.

Оксана

Оксана Бут (спів, цимбали, бубон)

Грає і співає від початку створення гурту. Оскільки Оксана — професійний звукорежисер (КДІТМ ім. І.К.Карпенка-Карого), саме вона записала й відмайстерила майже всі аудіоальбоми «Буття». Крім першого «Да й розкопаю я гору» (2001), який записував особисто керівник гурту Олег Бут. Оксана є найсуворішим критиком і духовним цензором гурту. Дуже консервативна і наполеглива, не переносить будь-якого роду неякісну роботу, чи то в музичному виконанні, чи то у написанні текстів, чи то у аудіозапису тощо. Контролерські якості Оксани є безперечним надбанням для ансамблю. Самостійно освоїла гру на бубні та планомірно освоює такий переважно «чоловічий» інструмент як цимбали. Причому робить це від традиційних сільських музик у с. Космач (Гуцульщина) у рамках «Школи традиційного мистецтва» ім. В. Могура, що проводиться кожної осені у с. Космач Всеукраїнською асоціацією молодих дослідників фольклору (ВАМДФ).

Анастасія Бут (басоля)

Ася

До «Буття» Асю привів ряд захоплень: участь у рольовому русі (клуби «Росічі», «Фалькон»); ірландські танці, організація концертів гуртів «Рун» (2003, 2005), «Йо-гурт» (2004), «Бурдон» (2004, 2005); участь у «Школі традиційного танцю» та знайомство з родиною Бутів. Під керівництвом Олега Ася опанувала гру на басолі. На думку Асі, особливість автентичної музики полягає в тому, що вона є не музикою до слухання, як-от академічна або рок-музика, а натомість є складовою частиною ритуалу чи забави. Ситуація сценічного виконання є для фольклору неприродньою й тому програшною, хоча саме такою є модель сприйняття сучасної людини. З метою виправлення цієї ситуації, усунення опозиції виконавець-слухач потрібно організовувати фольклорні концерти, на якому глядачі будуть танцювати. Такі концерти безперечно матимуть успіх. Намагаючись унаочнити зв'язок сільської інструментальної музики з танцем чи обрядом, ми діємо не тільки як реконструктори, але також як популяризатори українського музичного фольклору.

Ірина Абашина (2 скрипка)

Іра

Закінчила в 1993 р. київську ДМШ № 15 із класу скрипки. Після закінчення музичної школи, бажання грати на скрипці не було жодного. Аж до того часу, коли тихим та спокійним вечором по радіо Іра почула інтерв'ю молдовського гурту «Ann'sannat», який виконував власні композиції, утворені з ірландських інструментальних награвань та пісень. Ірину зачарувала народна манера скрипкової гри. Як виявилось, окрім етюдів та гам існує ще цілий, невідомий до того світ танцювальної народної музики: веселої, жвавої, невимушеної. З'явилось бажання грати, яке привело її у гурт «Foreign Folk» (1999—2002), що був створений ірландцями, які працювали в Києві. Разом із «Foreign Folk» Іра взяла участь у записові аудіоальбомів «Схід зустрічається з заходом» й «Друзі зі сходу та заходу». Гурт перестав існувати одночасно із закінченням контрактів його учасників. В той же час, у 2000 р. Іра брала сесійну участь у київському гурті «Баскери». Потім грала з київським гуртом «Run» (2001—2003). Все наче б то чудово, але музика чужа. Хотілося грати щось своє, рідне, українське. Спробувала свої сили у рок-гуртах «Чорна рада» (2004—2006) й «Оркестр Янки Козир» (2005—2006). І, нарешті, доля спрямувала Іру до Школи традиційних танців, де Олег й Оксана Бут вчили молодь українським народним танцям і грали. Це було саме те, що вона так довго шукала. Іра попросилася грати в гурті «Буття». Почалися репетиційні будні, результат яких було одразу апробовано на концертах й зрештою записано в аудіоальбомі «Танці Буття» (2006). Врешті, Ірина ствердила себе в гурті як талановитий і грамотний музикант, як людина надзвичайно обов'язкова й послідовна.

Михайло Качалов (скрипка-втора)

Міша

Михайло народився в Росії (Ростовська область). Вчився грати на скрипці в музичній школі. Досить давно цікавиться народною музикою різних країн, зокрема шведською, ірландською, угорською, молдавською, румунською, українською. Брав участь в фольк-гурті «Welladay» (Санкт-Петербург), час від часу виступає з гуртом «Бурдон» (Львів), є постійним учасником ансамблів «Фанфаре Оркестра» та «Хо» (Київ). Подорожував по Європі та Скандинавії, де відвідував фольклорні фестивалі та майстер-класи. Цікавиться також і старовинною музикою, грає на фіделі — ренесансному попереднику скрипки (ансамблі «Laterna magica» та «Vita Nova»). До «Буття» Михайла привів інтерес до українських народних танців, на майстер-класі з яких він і познайомився з сім'єю Бутів. Згодом Михайло почав вчитися традиційному виконанню української музики у Олега Бута, ставши невдовзі постійним учасником «Буття» як скрипаль-вторист. Відомий як надзвичайно пунктуальна і старанна людина. При тому, що він одночасно бере участь у 2-3 гуртах і постійно їздить по фестивалях та сейшенах, у нього завжди знаходилося достатньо часу й для гурту «Буття».

Дискографія

Записи здійснені на приватній студії Бутів. Обладнання студії здійснено на кошти ансамблю. Дизайн обкладинок створено Олегом Бутом у співробітництві із художником Жоржем Шаною. У оформленні обкладинок застосовується ручне розмальовування акварельними фарбами. До запису кожного з дисків був причетний різний склад виконавців, незмінними залишалися Бути: Олег, Оксана, Василь.

«Да й розкопаю я гору» (2001, ліричні пісні)

Файл:2001.jpg

2001

У цьому аудіоальбомі представлені три багаті на пісенний фольклор регіони України: Полісся (Рівненське, Чернігівське, Житомирське), Поділля (Хмельниччина), Подніпров'я (Черкащина та Полтавщина). Двох (Полісся та Поділля) та трьохголосні (Полтавщина) пісні записані переважно чоловічим складом. Вражає багатоголосна поліфонія полтавських пісень, наприклад , кожна із яких безперечно є міні-шедеврами пісенної творчості українців. Такі пісні досить часто співалися за столом, де не зле було інколи й чарку перехилити . На дискові записано короткометражний фільм у форматі mpeg-1 Оксани Бут про батька Василя Бута, де, зокрема, показано процес плетіння дідуха.

«Поклонімося» (2002, колядки й щедрівки)

Файл:B 2002.jpg

2002

Цей диск присвячений архаїчним язичницьким колядкам й щедрівкам. Зима. Сніг. Мороз. Колядники стукають у двері, тричі питають: «Чи дозволите заколядувати?», й після третьої ствердної відповіді хазяїна починають співати… Хазяїн запрошує до хати, шукає коляду, а тим часом колядники побачили незнайомого їм дядька, та й співають: . А от і вже й хазяйка вийшла разом з хазяїном та колядою — треба заколядувати їм щось одразу на двох.  — «Вечір добрий — виносьте пиріг довгий!», — «Не кусайте, не ламайте, а ціленького давайте!», — «Без рук, без ніг, та й упав у сніг!» — кричать колядники, беруть коляду та йдуть до наступної хати, бо багацько ще сьогодні обійти треба…

«Ой весілля, весіллячко» (2003, весільна троїста музика)

Файл:B 2003.jpg

2003

Диск представляє «троїсту музику» Бойківщини, Буковини, Тернопільщини, Волині, Рівненщини, Вінниччини й Черкащини. Бурхливого розвитку музика весільних сільських гуртів набула завдяки використанню скрипки, що відома в Україні з кінця XVI ст. Без неї не обходиться жодне свято, весілля чи вечорниці. Вона використовується як сольний і акомпануючий інструмент в традиційному польському ансамблі двох скрипок й ударних, як у . В інструментальних капелах Бойківщини обов'язковою є басоля, що зовні нагадує віолончель. Грають на ній смиком (коротким саморобним смичком) по непритисненим струнам. Під такий бурдонний акомпанемент звучить, наприклад . Ніяке весілля не обходилося без обряду дарування молодим. На Черкащині під час цього обряду виконували таке награвання .

«Мелодії душ» (2004, покличні пісні)

Файл:B 2004.jpg

2004

Услухайся — в словах і ритмах цих неначе поклик душ, в Україні сущих. Якщо ти наділений ще й даром уяви, — тобі відкриються: круті яри історії; часом ані на що не схоже минуле життя людей, їх піт і кров, пролиті у двобоях, їх сльози й радість; задуманість мужів і матерів благання, відвага мандрівних, дівчат кохання, хто в любові вірний; і туга нації, що досі прагне волі… скрізь — поклик, поклик, поклик… (В. Г. Данилейко) На цьому дискові знайдемо пісні, що піднімають український дух. Це може бути дух Карпат або весь простір українських земель . Заспівані потужним чоловічим гуртом Бутів та Данилейків, цей спів проймає до кісток і кличе, кличе, кличе…

«Життя Буття» (2005, інструментальна музика та спів з різних регіонів України, весільні награвання, строкові, ліричні та жартівливі пісні, щедрівки)

Файл:B 2005.jpg

2005

Цей диск містить сільську інструментальну музику із різних куточків України. На Полтавщині побутував склад із двох скрипок, баса й бубна. Друга скрипка й бас грали так звану «повторку», тобто ритмічно-мелодичний супровід. Це, і деякі інші награвання відновлено з гри всіх ансамблевих партій Петром Яковичем Плескачем (сільський музика з с. Веселівка Диканського району Полтавської області). На Закарпатті зафіксовано склад із скрипки, цимбал, великого барабану з тарілкою та сопілки й джангори (чотириструнної безладової гітари). Скрипки й сопілка виконували мелодію, а цимбали разом з барабаном і джангорою утворювали ритмічний акомпанемент, скажімо як у . До 1939 р. на гуцульське весілля запрошували скрипаля і цимбаліста. Згодом до них приєднались фрілкар (виконавець на фрілці — безсвистковій сопілці) та бубніст. Скрипка, фрілка і цимбали виконували мелодію, що заповнювала весь звуковий простір, наприклад у .

"Танці Буття" (2006 супровід до танців з Волині, Вінниччини та Центральної України)

Файл:B 2006.jpg

2006

Тисячоліттями український танець є ритуалом і бойовим мистецтвом, спілкуванням і фізичною культурою, своєрідним етикетом, способом знайомства хлопця й дівчини… Ми впевнені, що магічний вплив українського танцю як на його учасників, так і на глядачів вкрай позитивний і необхідний для всіх. Схід і Центральна Україна, танці яких репрезентовано на аудіоальбомі вражають розмаїттям танцювальних фігур та форм. Серед парних танців — швидкі дводольні: , Кокєтка, Орлиця, Козачок; дводольні в помірному темпі: Ойра , Ой не світи місяцю, Коробочка, Картопля, Во саду лі в огороді, Карапет, Краков'як; із активним використанням фігури «розкручування»: Страданія, На річеньку, ; тридольні: , Падеспань, Оберек. Деякі танці складніші, на Гречаники хлопець запрошує двох дівчат, а «крила» Млина утворюють руки чотирьох танцюючих. Одиночні танці: Гопак, Циганочка виконуються по колу, де кожен виявляє свою індивідуальність, фізичну силу і привабливість.

Галерея зображень

• Майстер-клас з народного танцю, організований учасники ансамблів «Буття» та «Школи традиційного танцю» на фестивалі етнічної музики та ленд-арту у с. Шешори, на Гуцульщині (2005) і на фестивалі «Країна мрій» (2006)

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• Файл:Vognyc4e.JPG

Джерела

• Інформація з офіційного сайту гурту

Посилання

• http://www.buttia.kiev.ua/
• http://alatyr.org.ua/music/buttia.htm