Шешори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шешори
Sheshory-1.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Рада Шешорівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26100010140082618
Основні дані
Засноване 1445 року
Населення 1984
Площа 13,5 км²
Густота населення 150 осіб/км²
Поштовий індекс 78623
Телефонний код +380 3478
Географічні дані
Географічні координати 48°20′11″ пн. ш. 24°59′28″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 78623, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори
Карта
Шешори. Карта розташування: Україна
Шешори
Шешори
Шешори. Карта розташування: Івано-Франківська область
Шешори
Шешори
Мапа

CMNS: Шешори у Вікісховищі

Ше́шори — село, яке розташоване в Косівському районі Івано-Франківської області.

Назва[ред. | ред. код]

Інують різні версії походження назви села. Здебільшого назву пов'язуть з горою Кінь, яка знаходиться біля Шешор. Характер залягання гірських порід біля підніжжя гори такий, що найміцніші шари, виступаючи над рештою, перетинають заплаву річки Пістинька і тягнуться від Коня (гори) ніби його шори. У кількох випадках саме ця шорна упряж Коня призвела до утворення порогів, перекатів та водоспадів у Шешорах. В оповитому легендами гуцульському краї поява назв природних об'єктів, пов'язаних з образом коня та його шор не дивна. Кінь, як і вівця, є давнім супутником людини цієї місцевості. «Кінь ще й шори» — це у Шешорах. Можливо, що й гору назвали Конем саме через шореподібні геоморфологічні особливості тамтешнього природного середовища.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село розміщене в Покутсько-Буковинських Карпатах. Розкинулось на кілька кілометрів вздовж річки Пістиньки. Відстань до районного центру Косів — 12 км, до залізничної станції Коломия — 30 км.

Кутки: Вуглєрка, Грабівка, Демні, Заворіттє, Заріччє Велике, Заріччє Мале, Межиброди, Осередок, Самбір, Царина, Якобівка.

Навколишні гори: хребти Брусний (960 м), Карматура (916 м), Грунь (790 м), Росохата (791 м), Пасічний (695 м), Радул (690 м), Млаки (687 м), Кінь (тягнеться вздовж села на південному сході). В улоговині урочища Лебедин знаходиться озеро природного походження, яке називають Лебединим, в якому ще не відома глибина дна та в якого є цікава легенда пов'язана з селом Шешори.

Шешорські гори вкриті лісами з бука, смереки, ялиці, граба та інших порід (у тому числі, в невеликих кількостях, модрина). На схилах гір поширеною є чорниця, ожина та малина.

Попри те, що річка Пістинька є гірською і на території села спадає каскадом водоспадів (Сріблясті водоспади), вода в ній доволі тепла. На південному заході від села розміщений хребет Брусний, на заході — хребти Карматура (з горою Скильч) і Кошелівка (з горою Лебедин), на сході — хребет Кам'янистий.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село з'являється в 1427 році (за іншими даними[джерело?] — 1445, село «Гестерув»), хоча поселення існувало й раніше — ще в кам'яну добу. На околицях села знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи.

У 1817 році тут діяв загін опришків під керівництвом Мозорука з Прокурави. У загоні перебували мешканці Шешорів — Ф. Слгокук, М. Мельник та ін. У 1936 році жителі села за власні кошти побудували пам'ятник Т. Г. Шевченкові.

Під час окупації Радянським Союзом жителі села надавали допомогу місцевим партизанам УПА. 20 жовтня 1950 року біля підніжжя гори Корметура неподалік села загинули члени Карпатського крайового проводу ОУН: Василь Савчак-«Сталь»; окружний провідник ОУН Буковини: Григорій Легкий-«Борис», провідник Коломийського окружного проводу ОУН та інші підпільники[2]. Жителі села шанують загиблих героїв і поставили їм пам'ятники[3][4].

Сучасність[ред. | ред. код]

Роп'яник І. О. «Хата в Шешорах», полотно, олія, 2008 рік

У селі розміщений санаторій-профілакторій «Шешори», в якому лікують хвороби серцево-судинної та периферійної нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту та суглобів.

Неповна середня школа заснована 1880 року в присілку Царина — початкова школа-садок «Казка». При середній школі працює музей, де зібрано зразки народної творчості: килими, вишивки, писанки, топірці, трембіти тощо. У 2013 році Шешорській ЗОШ було присвоєно ім'я В'ячеслава Чорновола.

Народний дім, заснований в 1924 році. У селі є 2 бібліотеки, лікарська амбулаторія та аптека.

Є релігійні громади ПЦУ та УГКЦ. Церквою святої Параскеви користується православна громада. Храмові свята 27 жовтня (преподобної Параскевії) та 15 липня — Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці. Тут є один з найстаріших гуцульських храмів — Горішня церква.

Наявний пам'ятник Тарасові Шевченку — третій в історії села.[5]

У Шешорах збереглися гуцульський музичний фольклор, традиції і ремесла: різьбярство, ткацтво та ліжникарство. Популярні самодіяльні колективи: вокальний ансамбль учителів «Чиста криниця» та сільський хор.

У селі активно розвивається зелений туризм.

Фестиваль[ред. | ред. код]

У липні 2003—2006 роках у Шешорах проводився Міжнародний фестиваль етнічної музики та ленд арту «Шешори». Учасники були з Австрії, Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Словаччини, Франції, Чехії та України.

У 2007 році фестиваль «Шешори-2007» відбувся не в селі Шешори, а біля села Воробіївка (Немирівський район, Вінницька область).

Типові прізвища[ред. | ред. код]

Типові прізвища в Шешорах: Атаманюк, Петрів, Боринський, Братівник, Василащук, Грикуляк, Іванишин, Мартищук, Мельничук, Миклащук, Михайлюк, Олексюк, Соколюк, Слижук, Ткачук, Угринюк, Фелещук, Шкром'юк, Якібчук.

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

  • Урочище Лебедин з однойменним озером на висоті 650 м, площа заповідної території 45 га; тут росте багато лікарських рослин;
  • Шешорський Гук з висотою падіння 5 м, площа 0,5 га.
  • Урочище Петричіла;
  • Печера Довбуша — знаменита печера, в якій переховувався Олекса Довбуш з опришками у XVIII столітті.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Олег Габорак (1997—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Пов'язані з селом[ред. | ред. код]

Світлини та відео[ред. | ред. код]


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чирков О. Українознавчий погляд на Міжнародний фестиваль етнічної музики та лендарту «Шешори» // Українознавство. — 2005. — Ч.3. — С. 202—207.
  2. Заходи по ліквідації провідника ОУН Карпатського краю — «Єфрема». Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017. 
  3. На Прикарпатті онук поставив у лісі пам'ятний знак рідним, які прийняли геройську смерть. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 26 квітня 2016. 
  4. На Прикарпатті відбудували та освятили криївку ОУН-УПА. ФОТО. — «Вікна», 2019.09.19. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2019. 
  5. Б. Гаврилів, М. Косило. Пам'ятники Тарасові Шевченкові на Прикарпатті. — «Краєзнавець Прикарпаття», № 23. — с. 10-11.