Білопілля (Козятинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білопілля
Стела селища
Стела селища
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Козятинський
Рада/громада Білопільська сільська рада
Код КОАТУУ 0521480403
Облікова картка Білопілля 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 702
Площа 3,158 км²
Густота населення 222,29 осіб/км²
Поштовий індекс 22120
Телефонний код +380 4342
Катойконіми білопільчани, білопільчанин, білопільчанка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°50′30″ пн. ш. 28°51′57″ сх. д. / 49.84167° пн. ш. 28.86583° сх. д. / 49.84167; 28.86583Координати: 49°50′30″ пн. ш. 28°51′57″ сх. д. / 49.84167° пн. ш. 28.86583° сх. д. / 49.84167; 28.86583
Середня висота
над рівнем моря
250 м
Водойми р. Гуйва
Найближча залізнична станція Білосілля
Місцева влада
Адреса ради 22120, с. Білопілля, вул. Будьонного, 3а; тел. 3-54-45
Карта
Білопілля. Карта розташування: Україна
Білопілля
Білопілля
Білопілля. Карта розташування: Вінницька область
Білопілля
Білопілля

Білопілля у Вікісховищі?

Білопі́лля (МФА[bʲiɫoˈpʲiʎːɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Вінницькій області, Козятинському районі. Населення становить 702 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Білопільської волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 932 особи, налічувалось 141 дворове господарство, існували католицький костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 4 постоялих двори, постоялий будинок, 20 лавок, водяний і вітряний млин, відбувалось 7 ярмарків на рік[2]. За версту — пивоварний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2619 осіб (1271 чоловічої статі та 1348 — жіночої), з яких 1423 — православної віри, 1141 — юдейської[3].

Пам'ятні місця[ред. | ред. код]

  • Комунальний заклад "Музей Хліба с. Білопілля" БІЛОПІЛЛЯ v      Візитівкою району є унікальний музей Хліба під відкритим небом в мальовничому селі Білопілля. Комунальний заклад «Музей Хліба с. Білопілля» Козятинського району, що на Вінниччині – це жива історія українського хліборобського роду, національних сільськогосподарських традицій, це неповторний гімн «його величності» Хлібу, бо в ньому джерела всіх наших досягнень. До музейного комплексу, що був заснований у 1986 році на місці старого вітряка, входять: млин-вітряк, селянська хата, клуня(стодола), криниця, пасіка, садок, огорожа у вигляді тину, подвір’я та виставка сільськогосподарського реманенту. На території музейного комплексу височіє «вітряк»-архітектурний пам'ятник XVIII ст. Дивлячись на його п’ятнадцяти метрову горду «поставу», яку видно далеко за селом, навіть не віриться, що з'явився він ще у 18 столітті. Колись до нього тягнулися селяни, щоб змолоти зерно. А тепер для убілених сивиною людей це згадка про далеке минуле. А для дітей – цікаве знайомство з минулим нашого народу. v            Наступний експозиційний об’єкт: українська хата – це колиска нашого народу. Генетичне коріння якої сягає в глибину віків. В ній знайшли яскравий вияв спадковість традицій, естетичні засади, доцільність і соціальна зумовленість. Хату можна вважати своєрідною карткою України. Музейна хатина відтворює селянський побут ХVШ-ХІХ століття, традиційними елементи її інтер’єру є: піч, красний кут, жердина для одягу, стіл, лави, ліжко, колиска для дитини, мисник. В експозиції представлені: блокадний хліб Ленінграду; хліб 1932-33 років; захоплює хліб, що випечений для космонавтів. Він має незвичний вигляд – у целофановому пакеті десять буханців по 4-5 грамів кожен. Такий хліб зберігається свіжим протягом шести місяців. Тут на власні очі можна побачити, як до революції зовні і зсередини виглядала сільська хатина та клуня, душею відчути, як народжувався хліб. v    Поруч з відремонтованим вітряком та хатою зразка XVIII ст. побудували клуню. На подвір’ї розмістили сільськогосподарський реманент давнини. де розкривається історія кожного із них. Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією хліба, з найдавніших часів до наших днів. В експозиції клуні широко представлені знаряддя праці хлібороба, вони детально розповідають про життя і побут східних селян. Тут багато можна дізнатися про святе із  святих - знаряддя праці хліборобства, землеробства давніх часів, побачити домашній реманент селянина-хлібороба, що є свідченням про те, що східні слов’яни займалися землеробством, ремісництвом. v       Почесне місце в садибі займає криниця, до неї в селі сходились всі стежки, тут можна було почути усі новини, чутки. Без огорожі, хвіртки не можна уявити селянського обійстя. Про них складено багато пісень. За давніми народними повір’ями огорожа оберігає від нечистої сили. v Тисячі людей різного віку їдуть і йдуть до «маленького раю» створеного в селі Білопілля, щоб в котрий раз доторкнутись до історичного минулого нашого народу, познайомитись з представленими там експонатами. Музей Хліба в с. Білопіллі - це неповторний дарунок минулого. Це пам'ять про наших пращурів, це історія рідної землі, це велика любов до України. Тут людина збагачується духовно, отримує задоволення від почутого та побаченого, а своїми спогадами буде знов і знов повертатися сюди у неповторний чарівний куточок на Подільській землі, щоб доторкнутися до святого святих - Хліба. В одному з відгуків є такі слова: "Музей Хліба в Білопіллі – то перша пісня любові до України, де славна історія і сьогодення поєдналися у цьому чудовому музейному комплексі. Поєдналися, щоб продовжитись у майбутньому." Адреса музею: 22120 вул. Бердичівська №37А с. Білопілля Козятинський район Вінницька область Номер телефону музею: +380989743260 – директор музею. E-mаil:bilopilla@ukr.net

Транспорт[ред. | ред. код]

Зупинка називається «Білосілля».

Електропоїзди курсують за напрямком Козятин-Фастів-Київ зворотно.

Від станції до села є лише грунтова дорога. До села приблизно 6 км.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-90)

Посилання[ред. | ред. код]