Каган Веніамін Федорович

Каган Веніамін Федорович
Ім'я при народженні	рос. Вениамин Фёдорович Каган
Народився	10 березня 1869(1869-03-10) Шяуляй, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер	8 травня 1953(1953-05-08) (84 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія,  СРСР
Національність	євреї
Діяльність	математик, історик математики, викладач університету
Alma mater	Новоросійський університет (1889) Фізико-математичний факультет Київського університетуd Імператорський університет Святого Володимира
Галузь	диференціальна геометрія, геометрія, тензорний аналіз, Неевклідова геометрія і математика
Заклад	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова МДУ ОНУ ім. І. І. Мечникова
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1934) і магістр
Науковий керівник	Марков Андрій Андрійович і Поссе Костянтин Олександровичd
Аспіранти, докторанти	Viktor Wagnerd Рашевський Петро Костянтиновичd David Pikusd Abram Lopshitsd Aleksandr Nordend Яглом Ісаак Мойсейович Grigorii Borisovich Gurevichd Genrikh Mikhailovich Shapirod Костін Василь Іванович Yakov Semenovich Dubnovd
Нагороди	Заслужений діяч науки та техніки РРФСР
Висловлювання у Вікіцитатах  Каган Веніамін Федорович у Вікісховищі

Веніамін Федорович Каган (25. 02 (9. 03). 1869, м. Шавлі Ковенської губернії, Російська імперія– 8 травня 1953, Москва, СРСР) — математик.

Біографія

Веніамін Федорович (Беніамін Фалькович) Каган народився 9 березня 1869 року м. Шауляй (нині м. Шяуляй, Литва). Від 1871 року жив у Катеринославі.

В 1892 році екстерном закінчив фізико-математичний факультет Київського університету.

У 1897—1920 роках працював у Новоросійському університеті приват-доцентом кафедри чистої математики.

В 1898 році склав магістерський іспит, а 1907 році захистив магістерську дисертацію «Основанія геометрії».

В 1901—1917 роках був головним редактором журналу «Вѣстникъ опытной физики и элементарной математики», при якому діяло також наукове видавництво «Mathesis» (1904—1918 рр.).

Один із засновників приватної європейської чоловічої гімназії (її інспектор у 1903—1918 рр.) та Одеських вищих жіночих курсів (1906 р.), де до 1909 був секретарем, а у 1917—1919 роках — деканом фізико-мат.ематичного факультету.

В 1920 в Одесі очолював наукове бюро Губернського відділу народної освіти і науковий відділ Губернського управління у справах друку. Брав участь у заснуванні Одеського фізико-математичного інституту. В Одеському інституті народної освіти працював професором і завідувачем першої в Одесі кафедри геометрії. Видавав «Журнал чистого и прикладного знания», «Журнал Одесской высшей школы».

Від 1922 року був професором, дійсним членом Науково-дослідного інституту математики та механіки Московського університету, 1932—1952 роках — засновником-завідувачем кафедри диференціальної геометрії. Водночас у 1922—1930 роках був засновником-завідувачем кафедри вищої математики 2-го Москвського університету.

У 1934 році без захисту дисертації присуджений науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.

Був організатором і керівником семінару з векторного й тензорного аналізу (1927—1953 рр.), редактором його «Праць…». Від 1924 року також очолював відділ точних і природничих наук головної редакції Великої Радянської Енциклопедії Держвидаву СРСР (Москва).

В 1934—1939 роках був депутатом Московської міської ради.

Помер 8 травня 1953 року в Москві/ Похований на Новодівочому кладовищі.

Наукова діяльність

Основними напрямами наукової діяльності В. Ф. Кагана є: основи геометрії, неевклідова геометрія, диференціальна геометрія і топологія, тензорний аналіз та його застосування до ріманової геометрії та її узагальненням .

Був популяризатором наукового доробку М. Лобачевського, здійснив перший систематизований виклад його геометрії («Очеркъ геометрической системы Лобачевскаго». — О., 1900), видав повне зібрання праць вченого у 2-х томах (1946—1949 рр.), написав монографію «Лобачевский» (Москва; Ленінград, 1944; 1948)

На грані XIX—XX століть стала актуальною задача побудови логічно бездоганної системи аксіом для евклідової геометрії, яка дозволяла б отримувати твердження евклідової геометрії шляхом суто логічного виведення, яке не апелювало б до геометричної наочності. Майже одночасно були запропоновані три такі системи, засновники яких рухались різними шляхами. Наприклад, в системі Маріо Пієрі (1899) за основу було поняття руху, в системі Давида Гільберта (1899) — поняття Конгруентності; а в основу системи Кагана (1902) було покладено поняття відстані. Основні положення запропонованого ним підходу були викладені в статті «Система посылок, определяющих евклидову геометрию», а ретельний аналіз вибраної системи аксіом (з доведенням логічної незалежності кожної аксіоми від інших і їхньої взаємної сумісності) містився у виданих пізніше двох томах монографії «Основания геометрии». Хоча спершу найбільшу увагу математиків привернула аксіоматика Гільберта, з 1930-тих геометри також звертали увагу на систему Кагана — як і через її методичні достоїнства, так і в зв'язкуз ростом уваги до створеної Морісом Фреше (1906) загальної концепції метричних просторів.

Засновник тензорної диференціально-геометричної школи в СРСР. За допомогою методів тензорного аналізу розвивав ріманову геометрію та її узагальнення. Увів поняття субпроектів простору (1933 р.).

Праці

• Объ обратныхъ фигурахъ // Вѣстник опытной физики и экспериментальной математики. — 1887. — № 13.
• Элементы аналитической геометріи на поверхностяхъ постоянной отрицательной кривизны.- Казань, 1896.
• Каган В. Ф.  Система посылок, определяющих евклидову геометрию // Записки Математического отделения Новороссийского общества естествоиспытателей. — 1902. — Т. XX. — С. 67—105.
• Каган В. Ф. Основания теории определителей. — Одесса, 1922.- 336 с.
• Каган В. Ф. Основания геометрии. Т. 1. Опыт обоснования евклидовой геометрии. — Одесса : Экономическая типография, 1905. — 794 с.
• Каган В. Ф. Основания геометрии. Т. 2. Исторический очерк развития учения об основаниях геометрии. — Одесса : Экономическая типография, 1907. — 556 с.
• Каган В. Ф. Что такое алгебра?. — Одесса : Mathesis, 1910. — 772 с.
• Каган В. Ф. Основания теории определителей. — Одесса : Гос. изд-во Украины, 1922. — 336 с.
• Каган В. Ф. Основы теории поверхностей в тензорном изложении. Ч. 1. Аппарат исследования. Общие основания теории и внутренняя геометрия поверхностей. — М.-Л. : Гостехиздат, 1947. — 512 с.
• Каган В. Ф. Основы теории поверхностей в тензорном изложении. Ч. 2. Поверхности в пространстве. Отображения и изгибания поверхностей. Специальные вопросы. — М.-Л. : Гостехиздат, 1948. — 408 с.
• Каган В. Ф. Лобачевский. 2-е изд. — М.-Л. : АН СССР, 1948. — 506 с.
• Каган В. Ф. Архимед. Краткий очерк о жизни и творчестве. — М.-Л. : Гостехиздат, 1949. — 52 с.
• Каган В. Ф. Основания геометрии. Учение об обосновании геометрии в ходе его исторического развития. Ч. 1. Геометрия Лобачевского и её предыстория. — М.-Л. : Гостехиздат, 1949. — 492 с.
• Каган В. Ф. Основания геометрии. Учение об обосновании геометрии в ходе его исторического развития. Ч. 2. Интерпретация геометрии Лобачевского и развитие её идей. — М.-Л. : Гостехиздат, 1956. — 344 с.
• Каган В. Ф. Субпроективные пространства. — М. : Физматгиз, 1961. — 218 с.
• Каган В. Ф. Очерки по геометрии. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1963. — 570 с.

Нагороди

• Орден Трудового Червоного прапора.
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Сталінська премія в галузі науки і техніки.
• Почесне звання «Заслужений діяч науки РРФСР»

Джерела та література

• Каган Веніамін Федорович (Беніамін Фалькович)/ О. Ю. Ноткіна.//Професори Одеського (Новоросійського) університету: біографічний словник. — Т. 3: К — П. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 4 — 13.// http://liber.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/1196?show=full [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Вениамин Федорович Каган (к восьмидесятилетию со дня рождения) / Н. В. Ефимов, А. М. Лопшиц, П. К. Рашевский // Успехи математических наук. — 1949. — Т. 4, вып. 2 (30). — С. 5—14.
• Математики. Механики. Биографический справочник /А. Н. Боголюбов. — Киев : Наукова думка, 1983. — 639 с.
• Науковці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського/ В. М. Букач. — Вип. 1. — Одеса: ПНПУ, 2019. — С. 40 — 42. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/3475/1/Науковці%20ПНПУ%20-%201.doc.pdf [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]