Водяне (Кам'янсько-Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Водяне
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Кам'янсько-Дніпровський район
Рада/громада Водянська сільська рада
Код КОАТУУ 2322482401
Облікова картка Водяне 
Основні дані
Засноване 1780
Населення 5921
Площа 10,31 км²
Густота населення 574,3 осіб/км²
Поштовий індекс 71316
Телефонний код +380 6138
Географічні дані
Географічні координати 47°29′07″ пн. ш. 34°30′23″ сх. д. / 47.48528° пн. ш. 34.50639° сх. д. / 47.48528; 34.50639Координати: 47°29′07″ пн. ш. 34°30′23″ сх. д. / 47.48528° пн. ш. 34.50639° сх. д. / 47.48528; 34.50639
Водойми Каховське водосховище
Відстань до
районного центру
5 км
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 71316, с.Водяне, вул.Миру, 145, тел. 5-10-45
Карта
Водяне. Карта розташування: Україна
Водяне
Водяне
Водяне. Карта розташування: Запорізька область
Водяне
Водяне

Водяне́ — село в Україні, в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області. Орган місцевого самоврядування — Водянська сільська рада. Населення становить 5921 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Водяне знаходиться на лівому березі Каховського водосховища (Дніпро), вище по течії на відстані 2 км розташоване село Мічуріна, нижче за течією примикає місто Кам'янка-Дніпровська. Через село проходить автомобільна дорога Т 0805. Відстань до найближчої залізничної станції Нікополь, що на протилежному березі водоймища,— 12 км

Історичні відомості[ред. | ред. код]

На території сучасного села людина жила з найдавніших часів. Про це свідчать виявлені тут рештки трьох поселень і близько десяти курганів епохи бронзи (III—I тисячоліття до н. е.)1, поселення скіфсько-сарматського періоду (III ст. до н. е.— II ст. н. е.)2, а також пам'ятки середньовіччя — кургани та кам'яні баби кочових племен X—XII ст. ст. нашої ери.

До XVIII століття ця місцевість лишалася майже незаселеною. Понад Дніпром тяглися просторі луки та багаті на рибу плавні й лимани. Часто сюди з Приазов'я заходили ногайські татари-кочівники і робили варварські набіги на українські слободи й села. Запоріжці виставляли тут свої дозори, між козаками та кочівниками відбувалися криваві сутички.

Наприкінці XVIII століття тут пролягав торговий шлях з північних губерній Росії на Перекоп і Крим. З 1780 року в місці, де шлях перетинав Дніпро, почали селитися втікачі-кріпаки з північних губерній, солдати-дезертири, козаки, різного роду «відступники», сектанти-духобори. Вони утворили кілька хуторів, розташованих поблизу один одного на лівому березі Дніпра. Хутори незабаром злилися в слобідку. У 1783 році до слобідки прибула велика група вихідців з села Водяного Єлисаветградського повіту Катеринославського намісництва та інших сіл Катеринославщини. Це були кріпаки, яких царський вельможа Потьомкін продав казні для заселення Таврії. За найменуванням місця попереднього проживання більшості селян слобода дістала назву Водяна. Невдовзі вона перетворилася на чимале село, де 1800 року налічувалося понад 200 дворів. Село інтенсивно зростало. В середині XIX ст. у Водяному вже налічувалось близько 515 дворів, проживало понад 3 тис. чоловік.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Водянської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 4523 особи, налічувалось 789 дворів, існували православна церква, бондарня, школа, 6 лавок, відбувався щорічний ярмарок 1 жовтня[1].

Економіка[ред. | ред. код]

  • Основа економіки села — індивідуальні тепличні господарства.
  • «Водяне», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа № 1 ім Ф.Окатенко.
  • Школа № 2.
  • Дитячий садочок.
  • Клуб.
  • Стадіон.
  • 2 фельдшерсько-акушерських пункти.

Уродженці[ред. | ред. код]

  • Павлів Сергій Мирославович (1971—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Книга пам'яті