Волтер Крейн

Волтер Крейн
англ. Walter Crane
Народження	15 серпня 1845(1845-08-15) Ліверпуль, Англія, Велика Британія
Смерть	14 березня 1915(1915-03-14) (69 років)
	Хоршем, Західний Сассекс, Велика Британія
Поховання	Ґолдерс-Ґрін (крематорій)
Країна	[[Файл:Шаблон:Прапор Велика Ббританія|20x13px|Велика Ббританія]]
Жанр	живопис, графіка, дизайн
Діяльність	художник, ілюстратор, рисувальник
Напрямок	прерафаеліти
Роки творчості	1859 — 1915–1915
Твори	Mrs. Walter Craned і The Shepheard's Calenderd
Батько	Thomas Craned
Мати	Marie Kearsleyd
Брати, сестри	Thomas Craned і Lucy Craned
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Design Museum Gentd, Єльський центр британського мистецтваd, Національна галерея, Баварські державні колекції картинd, Клівлендський музей мистецтв, Музей д'Орсе, Ackland Art Museumd, Міський музей (Амстердам), Бруклінський музей, Національна галерея, Нова пінакотека, Державна картинна галерея (Карлсруе), Британський музей, Галерея мистецтв Вокера, Художня галерея і музей Келвінгроув, Whitworth Art Galleryd, Royal West of England Academyd, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, William Morris Galleryd, Grosvenor Museumd, Художня галерея Лідса і Print Collectiond
Нагороди	медаль Альберта (1904)
Автограф
Волтер Крейн у Вікісховищі

Волтер Крейн (англ. Walter Crane; 15 серпня 1845, Ліверпуль — 14 березня 1915, Хоршем, Західний Сассекс) — англійський художник епохи модерну, графік, архітектор-декоратор, художник по тканинах і теоретик мистецтва.

Життєпис

Дитинство і юність

Народився в Ліверпулі у родині живописця і мініатюриста Томаса Крейна (1808—1859). Його сестра, Люсі, була письменницею та істориком мистецтва. Незабаром сім'я Крейнів переїхала в Девоншир, а в 1857 — в Лондон. Першим учителем Крейна був його батько. Після смерті Томаса Крейна в 1859 Волтер став учнем гравера Вільяма Джеймса Лінтона. Той оцінив високу якість робіт юнака і допоміг йому отримати перші замовлення.

Учасник чартистського руху, Лінтон познайомив Крейна з політичним і релігійним діячем Дж. Р. Вайзом, чиї радикальні погляди великою мірою вплинули на світогляд художника і його захоплення соціалістичними ідеями. Вайз познайомив Крейна з поезією Шеллі, яка, за словами самого художника, «зробила його бунтарем», а також з працями Джона Раскіна, активного ідеолога руху прерафаелітів.

Творчість

У 1862 Крейн дебютував на виставці в Королівській академії мистецтв своєю картиною «Леді Шалотт». Незабаром він став одним із лідерів групи молодих художників, що захоплювались творчістю Едварда Берн-Джонса і Сімеона Соломона. Критики презирливо охрестили їх «групою поетів без школи граматики», натякаючи на незрілість їх стилю. Їх роботи регулярно відхиляло журі виставок Королівської Академії, і молоді художники експонували свої полотна в ліберальнішій Галереї Дадлі. Протягом 1870-х Крейн також брав активну участь у виставках Товариства акварелістів, а з 1877 показував свої роботи в Галереї Гросвенор і в Новій Галереї.

Ілюстрація до дитячої пісеньки «Sing A Song Of Sixpence» («Птахи в пирозі»), 1864

У 1871 художник одружився і восени того ж року вирушив у весільну подорож до Італії. Дорогою в Рим він побував у Вероні і Венеції, вивчаючи полотна Мантеньї, Карпаччо і Белліні, а також у Флоренції, де захопився картинами Боттічеллі «Весна» і «Народження Венери», представлених в Галереї Уффіці, тоді ще не на найпочеснішому місці. Згодом він виразив своє захоплення, написавши власну картину «Народження Венери», мабуть, найбільш «італійську» з його картин, показану на першій виставці в Галереї Гросвенор і куплену художником Джорджем Фредеріком Воттсом.

У Римі Крейн розпочав працювати над однією з найскладніших і найсимволічніших своїх робіт — «Смерть Року» (1872). Картина навіяна однойменною поемою Шеллі, написаною в 1821 і виданою посмертно. На картині зображені алегоричні фігури місяців, що супроводжують катафалк з тілом мертвого року. На чолі процесії йдуть дві фігури — Час в образі священика, який читає поминальну молитву, і Любов, крилата фігура з кадилом у руці. «Смерть року» визначила інтерес художника до містичної символіки, що зближує його пошуки з творчістю Едварда Берн-Джонса, перед талантом якого Крейн схилявся.

Ілюстрація до казки «Принцеса Белль-Етуаль»

У 1871 Крейн познайомився з Берн-Джонсом і Вільямом Моррісом. Останній також дотримувався соціалістичних поглядів і став близьким другом художника, а його книга «Мистецтво і соціалізм» мала великий вплив на світогляд Крейна. Разом з Моррісом він взяв активну участь в русі за відродження традиційних мистецтв і забутих ремесел і зробив значний внесок у розвиток декоративного мистецтва.

У 1882 Крейн став членом організованої Артуром Макмердо і Селвіном Іміджем «Гільдії століття». Він розробляв ескізи шпалер, вітражів і керамічної плитки, займався проєктуванням архітектурних інтер'єрів (слово «дизайн» художники модерну не вживали). В оформленні інтер'єру прагнув досягти гармонії цілого, починаючи від основних ліній ансамблю і закінчуючи найпростішими побутовими предметами, спираючись при цьому на дослідження в області лінії і кольору.

У 1883 художник став одним з організаторів і першим президентом «Товариства мистецтв і ремесел», мету якого він бачив у тому, щоб «перетворити художників в ремісників, а ремісників — в художників». До завдань товариства входила організація виставок творів прикладного мистецтва з метою їх популяризації. Серед членів товариства були також Вільям Морріс, Едвард Берн-Джонс, Хейвуд Самнер, Філіп Вебб, Едвард-Онслоу Форд та інші художники.

Крейн-ілюстратор

Ілюстрація до казки «Король-жабеня», 1874

Крейн був вельми різнобічним художником, проте найвідчутніший внесок він зробив в англійську книжкову графіку. На початку 1860-х познайомився з видавцем Едмундом Евансом, піонером дешевого кольорового друку. Разом вони почали масове виробництво дитячих книг на дешевому папері, а тому доступних навіть людям з малим достатком. Вишукане художнє оформлення, чудове знання дитячої психології і невисока ціна продукції тандему Еванс-Крейн незабаром зробили першого багатим, а другого широко відомим. У 1870-х Крейн виконав цілий ряд дитячих книжок-зошитів для лондонського видавництва «Джордж Роутлідж і сини», які ще більше зміцнили його успіх і зробили одним з найпопулярніших художників книги. Крейн ілюстрував понад 50 книг для дітей.

Графічний стиль Крейна є віддзеркаленням його інтересу до мистецтва Ренесансу, що проявилося передусім у зображенні костюмів і інтер'єрів. Він також зазнав значного впливу японської гравюри з її лінеарністю і локальним колористичним рішенням, що, на думку художника, абсолютно відповідало особливостям дитячого сприйняття.

Зрілі роки. Крейн-теоретик

У 1895 Крейн був обраний почесним членом Мюнхенської Академії мистецтв. Впродовж багатьох років він виконував обов'язки директора Манчестерської Школи мистецтв; в 1897—1898 також недовго очолював Королівський художній коледж, викладав у Школі ремесел Південно-Кенсингтонського музею. Однак неможливість поєднувати адміністративну діяльність і художню творчість змусила його залишити цю посаду.

Крейн був літературно обдарованою людиною і теоретиком мистецтва. Він писав публіцистичні і критичні статті. Свої теоретичні погляди виклав в роботах «Завдання декоративного мистецтва» (1892), «Декоративна книжкова ілюстрація» (1896), «Основи малюнка» (1898), «Лінія і форма» (Line and Form, 1900). Остання мала особливо важливе значення для розвитку теорії мистецтва. Крейн одним з перших розмежував поняття графічного і живописного начал образотворчого процесу і теоретично обгрунтував специфіку мистецтва малюнка і графіки.

У 1907 побачила світ книга спогадів художника.

Політичні погляди

У політиці Крейн дотримувався лівих поглядів. Сповідуючи марксизм, художник, разом з тим, відкидав ідею досягнення соціалізму революційним шляхом, вважаючи, що зміна суспільних формацій повинна відбутися через освіту і просвіту робітничих мас. Він був членом Незалежної лейбористської партії, брав активну участь у виданні партійної літератури. Активна життєва позиція дивним чином поєднувалася в ньому з лагідністю характеру, делікатним ставленням до близьких людей, що відзначають у своїх спогадах його сучасники.

Смерть Крейна

У грудні 1914 у житті Крейна сталась трагедія: його дружина Мері загинула під колесами поїзда. Художник був глибоко вражений смертю коханої, з якою прожив 44 роки. Не переживши втрати, він помер три місяці по тому, у березні 1915, в Хоршемській лікарні.

Галерея

• 
  «Зима» (1870)
• 
  «Чарівниця Шалот» (1862)
• 
  «Рут і Боаз» (1863)
• 
  «Прекрасна дама, яка не знає милосердя» (1865)
• 
  «Коні Нептуна» (1892)
• 
  «Весна» (1883)
• 
  «Діана» (1881)
• 
  Червоний будинок Вільяма Морріса

Див. також

• Рух мистецтв і ремесел

Література

• Крейн, Уолтер // Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
• Мосин И. Прерафаэлизм: иллюстрированная энциклопедия. — СПб.:ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006.

Посилання

• Книги з ілюстраціями Волтера Крейна
• Walter Crane.Of the Decorative Illustration of Books Old and New