Координати: 50°27′4.7″ пн. ш. 30°30′51.8″ сх. д. / 50.45131° пн. ш. 30.51439° сх. д. / 50.45131; 30.51439

Золотоворітська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вулиця Золотоворітська)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золотоворітська вулиця
Київ
Золотоворітська вулиця
Золотоворітська вулиця
Золотоворітська вулиця
МісцевістьСтарий Київ
РайонШевченківський
Назва на честьЗолоті ворота
Загальні відомості
Протяжність240 м
Координати початку50°27′4.7″ пн. ш. 30°30′51.8″ сх. д. / 50.45131° пн. ш. 30.51439° сх. д. / 50.45131; 30.51439
Координати кінця50°26′56.9″ пн. ш. 30°30′48.5″ сх. д. / 50.44914° пн. ш. 30.51347° сх. д. / 50.44914; 30.51347
поштові індекси01030, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро «Золоті ворота»
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10593
У проєкті OpenStreetMapr414587
Мапа
Мапа
CMNS: Золотоворітська вулиця у Вікісховищі

Золотоворі́тська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Рейтарської вулиці до вулиці Ярославів Вал.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна з давніх київських вулиць, відома з ХІ століття, від часу побудови Золотих воріт — головної в'їзної брами стародавнього Києва — як дорога від них до Софійського монастиря. У кінці XVIII століття до 30-х років XIX століття разом з частиною сучасної Володимирської вулиці (від Софійської площі до Рейтарської вулиці) та Рейтарської вулиці входила до складу Золотої вулиці.

Будинки

[ред. | ред. код]

На вулиці частково збереглася забудова кінця XIX — початку XX ст. За статистичними даними за 1884 р., вулиця була забудована двоповерхівками, де перший поверх був кам'яний, другий — дерев'яний. Лише будинок № 2-а, який належав Якову Тарновському[1], був повністю кам'яним[2].

  • № 2 — Житловий будинок. Побудований за проектом архітекторів Йосипа Каракіса та Анатолія Добровольського. Будівля збереглася зі значними спотвореннями, такими як: добудований п'ятий поверх, засклені ніші, зміна колірної гами і т. д.
  • № 3 — Житловий будинок. 1919 року в ньому діяла Театральна академія.
  • № 6 — Фасадний особняк, який у 1894 р. перебудували на замовлення викладача Києво-Софійського чоловічого духовного училища Євгенія Іваницького за проектом А. Краусса. На фасаді будинку вміщені ініціали власника «ЕИ» та дата «1894». Триповерховий флігель власник обладнав під умебльовані кімнати, їх налічувалось 49[2].
  • № 11 — Колишній прибутковий будинок. Належав Вацлаву Вондраку. Перших два поверхи займала друкарня «Печатня С. П. Яковлева». У цьому ж буднику працювало медичне відділення Вищих жіночих курсів, очолюване професором Сергієм Томашевським[2].
  • Будинок № 3
    Будинок № 3
  • Будинок №4
    Будинок №4
  • Будинок № 6
    Будинок № 6
  • Будинок №8/4
    Будинок №8/4
  • Будинок № 11
    Будинок № 11

Особистості

[ред. | ред. код]

У будинку на Золотоворітській, 2-а, останні роки життя провела рідна сестра Якова Тарновського — Надія Тарновська[3], відома як кума Тараса Шевченка. Будинок № 11 у 1910-х роках належав київському адвокату, чеському громадському діячеві Вацлаву Вондраку[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тарновський Яків Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 46.
  2. ↑ а б в г Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
  3. ↑ Тарновська Надія Василівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 41-42.

Джерела

[ред. | ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золотоворітська_вулиця&oldid=40368574