Військовий вертоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мі-17 і бійці, Афганістан, 2009.

Військовий вертоліт або військовий гелікоптер — спеціально побудований або перероблений для використання військовими вертоліт. Військове використання залежить від конструкції або переробки. Загальне використання військових вертольотів це транспортування військ, але транспортні вертольоти можно використовувати і для інших завдань, таких як пошуково-рятувальні операції (CSAR), евакуювання поранених (MEDEVAC), командний центр десант або озброєні вертольоти можна використовувати як штурмовики. Спеціалізовані військові вертольоти використовуються для особливих завдань. Прикладом таких вертольотів є ударні вертольоти, розвідувальні і мисливці за субмаринами.

Типи і ролі[ред. | ред. код]

Військові вертольоти грають важливу роль в морських, наземних і повітряних операціях сучасних армій. Загалом виробники випускають планери у різній вазі/розмірах які можна адоптувати для виконання різних завдань шляхом встановлення різного оснащення для операцій. Для зменшення вартості розробки основні планери можуть вкорочувати і подовжувати їх, можуть встановлюватися нові двигуни і електроніка, а також цілі механічні і льотні системи разом з новими фюзеляжами для створення нових машин. Наприклад, на базі UH-1 було створено велику кількість подовжених і перероблених машин, в тому числі AH-1.

Сучасні вертольоти представляють собою модульну систему яка допомагає використовувати машини для різних завдань, наприклад EH-101 Королівських ВПС можно швидко перетворити на мисливця зі субмаринами або на транспорт за кілька годин. Для того щоб зберегти гнучкість і ліміти вартості, є можливість встановлення систем у той же корпус, наприклад варіанти AH-64D усі можуть бути оснащені радарними системами Longbow, але не достатність комплектів не дає змоги оснастити всі вертольоти . Системи можно встановити на ті планери які це потребують або коли фінанси дозволяють придбати достатньо комплектів.

Обладнання[ред. | ред. код]

Більшість вертольотів броньовані до певної міри, проте, усе обладнання обмежене потужністю і вантажопідйомністю, і інколи обладнання встановлюється займаючи корисне навантаження. Найбільше бронювання встановлено навколо місць пілотів, двигунів, трансмісії і паливних баків. Паливопроводи, кабелі керування та силова передача для хвостового гвинта також вкриті кевларовою бронею. Найбільш броньованими вертольотами є ударні, штурмові вертольоти і вертольоти спеціальних сил. У транспортних вертольотів відсік екіпажу може бути броньований повністю або частково, компромісом є встановлення кевларових сидінь, але залишити іншу частину відсіку без бронювання. Живучість покращена завдяки резервуванню і розташуванню компонентів таким чином, щоб вони захищали один одного. Наприклад, родина вертольотів Blackhawk має два двигуна і може продовжити політ на одному двигуні (при певних умовах), двигуни розділені трансмісією і розташовані таким чином, що при атаці з будь-якого борту, двигун захистить трансмісію і двигун на іншому борту.

Авіаційна електроніка або авіоніка, така як системи зв'язку і навігації є загальними для більшості військових вертольотів. Спеціалізована авіоніка, така як радіоелектронна протидія і система радіолокаційного розпізнавання, є специфічними військовими системами яку також можно встановити на військові вертольоти. Інші системи можно встановити постійно або тимчасово, в залежності від специфічних завдань; оптичні і ІЧ камери для розвідувальних вертольотів, спускні гідролокатори та пошукові радари для мисливців за субмаринами, додаткові радіопередавачі і комп'ютери для вертольотів які є повітряними командними постами.

Броня, система пожежогасіння, покращені динамічні та електронні системи зазвичай не помітні, тому для зменшення вартості деякі країни використовували у військових цілях цивільні вертольоти. Наприклад, повідомлялося, що КНР збільшують чисельність своїх штурмових вертолітних полків цивільною версією Мі-17.[1] Ці вертольоти не мають броні і заходів електронної протидії  підходять для тренувань і фотографування, але не підходять на роль ударних в умовах сучасного бою. Китай має намір модернізувати ці вертольоти електронікою і бронею місцевого виробництва, вишукуючи кошти для швидкого створення полків для оснащення своїх армійських груп. Це дозволяє накопичити досвід в експлуатації вертольотів.

Ударні вертольоти[ред. | ред. код]

Ударні вертольоти це вертольоти які використовують для боротьби з танками і авіапідтримки. Першим сучасним ударним вертольотом став AH-1 Cobra, який став першим де було використано тандемне розташування пілотів у вузькому фюзеляжі, з підфюзеляжними гарматами і НАР та ракетами які були встановлені на підкрильових пілонах. Для пошуку і ідентифікації цілей, деякі сучасні ударні вертольоти оснащені дуже складними датчиками[2] такими як міліметрові радарні системи.

Транспортні вертольоти[ред. | ред. код]

Транспортні вертольоти використовують для перевезення військ і вантажів для підтримки військових операцій. У великих арміях для таких операцій використовують спеціально побудовані  вертольоти, але можуть використовувати і комерційні. Перевагою використання вертольотів у таких операціях є те, що для висадки і підбору військ і вантажу не потрібні спеціальні злітні смуги. Вантажі можна перевозити як всередині так і на зовнішній підвісці під фюзеляжем. Зазвичай війська завантажуються і вивантажуються поки вертоліт на землі. Проте, коли поверхня складна висадка військ і посадка може здійснюватися за допомогою спеціальних пристроїв, таких як рятувальні ноші або спеціальні лебідки, поки вертоліт висить над землею.

Десантна операція це військова стратегія яка в значній мірі спирається на використання вертольотів. При десантній операції десант збирається у місці посадці звідки його транспортують до зони висадки. Основною ідеєю є використання вертольотів для транспортування і висадки великої кількості військ і обладнання за невеликий відрізок часу, для того щоб напасти і знищити ціль яка розташована поряд з зоною посадки. Перевагою вертольотів є те, що вони можуть доставляти припаси і обладнання безперервно для підтримки військ під час операції, а також перевезення підкріплення на попереднє місце висадки або на вже зачищені від ворога місця.

Вертольоти спостереження[ред. | ред. код]

Першими розвідувальними апаратами були повітряні кулі, які витіснили легкі літаки, такі як Taylorcraft L-2 та Fieseler Fi 156. Коли з'явилися перші військові вертольоти, їхня маневреність і здатність знаходитися на одному місці були ідеальними для розвідки. Спочатку спостережні можливості вертольотів були були обмежені можливостями екіпажу тому більшість вертольотів були оснащені скляними кабінами для максимальної видимості. З часом людське око було замінено системами з оптичними сенсорами. Зараз, сюди входять телевізійні системи для спостереження при низькому освітленні і ІЧ камери спрямовані вперед. Часто вони встановлюються у стабілізованих установках з багатофункціональними лазерами які виступають як лазерні далекоміри і цільові указники для збройних систем.[3]

Через особливість завдань, основною зброєю вертольотів спостереження є датчики і обладнання зв'язку. Перші вертольоти спостереження використовували для коригування артилерії і нанесення авіаударів. З сучасним обладнання такі вертольоти можуть керувати ПТКР, лазерними керованими бомбами і іншою ракетною зброєю якими стріляють з інших літальних апаратів.[4][5] Вертольоти спостереження можуть також нести різне озброєння: гармати і блоки НАР, інколи ПТКР або ракети повітря-повітря, але у меншій кількості ніж ударні вертольоти.[6] Спочатку, ця зброя була призначена для захисту вертольотів, але вони також можуть бути використані для забезпечення обмеженої підтримки з повітря.

Морські вертольоти[ред. | ред. код]

Першими для посадки і зльоту з палуб лінкорів і крейсерів почали використовувати вертольоти R-4 та R-5 у британському і американському флотах, ці вертольоти витіснили розвідувальні літаки які запускали з катапульти. Іншою можливістю використання вертольотів стало використання їх як патрульних — такі машини використовували для підбору пілотів з літаків які сідали поряд з авіаносцем.

Зі збільшенням вантажопідйомності і витривалості вертольотів до їх завдань додали можливість полювання на субмарини. Спочатку, вертольоти виступали як збройні системи, вони атакували субмарини торпедами і глибинними бомбами отримуючи інформацію від свого корабля і від інших кораблів. У 1960-ті розробка турбовальних двигунів і транзисторів змінили вигляд морських вертольотів. Турбовальні двигуни дозволили малим вертольотам, таким як Westland Wasp, злітати з маленьких кораблів ніж їхні поршневі попередники. Поява транзисторів допомогли вертольотам, таким як SH-3 Sea King, отримати спускні гідролокатори, радари та детектори магнітних аномалій. Результатом  стала можливість швидкого реагування на загрозу субмарин не очікуючи вказівок від кораблів.

Зараз морські вертольоти, такі як SH-60 Seahawk та Westland Lynx, розроблені для зльоту з фрегатів, есмінців і інших схожих кораблів. Бажання розташування двох вертольотів на фрегатах і есмінцях визначили максимальні розміри вертольотів і мінімальні розміри кораблів. Зменшення розміру електроніки, покращення двигунів і сучасного озброєння дозволяє навіть сучасним, багатоцільовим вертольотам які базуються на есмінцях дозволяють виконувати ролі мисливців за субмаринами, протикорабельної оборони, транспорту, рятувально-пошукові і розвідувальні.

Середні і великі вертольоти злітають з авіаносців і наземних баз. У британському, іспанському і італійському флотах великі вертольоти є основною зброєю авіаносних крил для боротьби з субмаринами. При роботі з берегових баз, вертольоти використовуються для пошуку і знешкодження субмарин за межами військових портів і гаваней; їхня витривалість і вантажопідйомність набагато кращі ніж у малих вертольотів.

Радянські морські вертольоти, які базувалися на крейсерах, до того ж мали в обов'язках захищати власні кораблі і тому були оснащені протикорабельними ракетами.

Морські вертольоти призначені для роботи з кораблів, для цього вони мають покращений захист від корозії соленої води, захист від протікань і засоби для можливості посадки у морі.

Багатоцільові та рятувальні вертольоти[ред. | ред. код]

З початку військової служби вертольотів їх почали використовувати як рятувально-пошукові[Вн 2] та для евакуації поранених. Під час Другої світової війни німці використовували Flettner Fl 282 для розвідки, а США використовували Sikorsky R-4, щоб рятувати екіпажі збитих літаків і поранених на віддалених територіях Китайсько-Бірмансько-Індійського ТВД з квітня 1944 до кінця війни. Використання вертольотів для рятування збільшилося під час Корейської і Алжирської воєн. Під час війни у В'єтнамі ВПС США закупили вертольоти Sikorsky S-61R (Jolly Green Giant) та CH-53 Sea Stallion (Super Jolly Green Giant) для пошуково-рятувальних місій.[7]

Тренувальні вертольоти[ред. | ред. код]

Деякі підрозділи використовують тренувальні версії власних вертольотів, зазвичай це вертольоти легкого класу. Наприклад, британці використовують Aérospatiale Gazelle у бойових і тренувальних операціях. Деякі підрозділи для навчання використовують базові вертольоти. Мексиканський флот закупив кілька цивільних вертольотів Robinson R22[8] та R44 для цих цілей.

Тактика і оператори[ред. | ред. код]

Перше покоління протитанкових вертольотів Alouette німецької армії озброєний ракетами SS.10
Вертольоти OH-58 і AH-1 Нацгварді США, така комбінація утворила групу мисливець-вбивця під час Холодної війни.[7]

Поки вертольоти не використовуються у бойових діях, оператори можуть використовувати вертольоти у різних ролях. Для посилення їхньої ударної сили, вертольоти можуть нести різне озброєння.[9]

Бойові дії високої інтенсивності[ред. | ред. код]

Інтенсивні бойові дії характеризуються використанням великої кількості військ, в тому числі танкові підрозділи, з авіаційною підтримкою. Озброєння вертольотів і тактика їх використання може змінюватися від ситуації. Протитанкові ракети, такі як SS.11 та Aérospatiale SS.12/AS.12 було розроблено і встановлено на французькі вертольоти. У США було адаптовано ПТКР BGM-71 TOW для стрільби з вертольотів і яка отримала назву AGM-114 Hellfire. А у Радянському Союзі було адаптовано ракету 3М11 «Фаланга» для стрільби з вертольотів Мі-24.

У повітрі діють групи з ударних вертольотів, які озброєні протитанковими ракетами, і легких неозброєних розвідувальних вертольотів. Розвідувальний вертоліт, який летить на бриючому польоті може не лише виявити колони бойової техніки, а також на нести на мапу шляхи підходу і позиції для засідок для нанесення ударів бойовими вертольотами. Пізніші моделі розвідувальних вертольотів мали лазерні цілеуказники для наведення керованих ракет з ударних вертольотів. Після виявлення цілі, розвідувальний вертоліт спрямовував на неї ракети з ударних вертольотів. Ударний вертоліт повинен був лише піднятися з укриття для пуску ракети і потім міг знову сховатися.[7] Пізніше розроблені ударні вертольоти, такі як Мі-28N, Ка-52 та AH-64D Longbow, були обладнані датчиками і системами командування і контролю для заміни використання розвідувальних вертольотів.

Для збільшення бойової витривалості ці озброєні ударні вертольоти зазвичай супроводжувалися транспортними вертольотами які перевозили технічний персонал, боєзапас і паливо. Ці команди створювали точки заправлення у прифронтовій зоні для швидкої дозаправки і доозброєння вертольотів, зазвичай вертоліт знаходиться на точці з ввімкненим двигуном.[7]

Бойові дії низької інтенсивності[ред. | ред. код]

Іракський підрозділ готується до посадки на борт американського Blackhawk для антипартизанської війни

У протипартизанській війні урядові сили знаходяться на постійних або тимчасових військових базах для патрулювання і конвоювання. Метою урядових сил є зменшення діяльності повстанців, а також захоплення у полон або навіть знищення останніх. Слабкістю операцій зі стаціонарних баз є мережа шляхів. Повстанці, а також ті хто їх підтримує можуть спостерігати такі бази і збирати розвідувальну інформацію про шляхи пересування патрулів і конвоїв. За допомогою цієї інформації повстанці можуть планувати свої операції уникаючи урядові війська або планувати засідки для нападу на конвої.

Вертольоти є заход раптових атак і тактичної гнучкості для командування протиповстанських сил. Патрулі можно починати з різних місць, у разі використання вертольоту як транспорту немає потреби використовувати для конвоїв один і той же шлях. Під час Громадянської війни у Родезії, родезійські військові створили і використали тактику «Fireforce», використовували малі вертольоти які були озброєні як ганшипи, а також використовувалися для спостереження. Коли виявляли партизанів транспортним літаком висаджувалися десантники які гнали партизан до зупиняючих груп які висаджувалися вертольотами.

Під час конфлікту у Північній Ірландії, сили Ірландської Республіканської армії вдало уникали стаціонарних блокпостів і патрулів. Для вирішення цих проблем для патрулювання використовували вертольоти, такі патруля отримали назву Eagle Patrols, що допомогло вчасно виявляти пересування військ і озброєнь ІРА.[7] Під час вторгнення до Іраку вертольоти використовували для повітряної підтримки як транспортні і для перевезення військ, щоб уникнути засідок іракських повстанців.[10]

Через вартість і складність тренувань і підтримки, повстанці рідко використовують вертольоти.

Виробники[ред. | ред. код]

Випуск Helibras HM-1 Pantera у Бразилії.

Основними виробниками вертольотів у Європі є AgustaWestland та Eurocopter Group. У США є три великі компанії які виробляють вертольоти це Boeing (Boeing Vertol та McDonnell Douglas), Bell Helicopter та Sikorsky Aircraft.

У Японії трьома головними виробниками вертольотів є Кейрецу Mitsubishi, Kawasaki та Fuji Heavy Industries. Ці компанії випускають вертольоти, загалом, за ліцензійними угодами з іншими компаніями, частіше американськими, що допомагає їм використовувати технології які були розроблені провідними компаніями.

У радянській планованій економічній системі ДКБ Міля та Камова були відповідальними лише за розробку вертольотів. Після реорганізації у 2006 вертолітної індустрії у Росії було створено Оборонпром, холдингова компанія для об'єднання виробників запчастині і ДКБ Міля.

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Деякі вертольоти родини Мі-8 можуть бути озброєні і використовуватися як ударно-транспортні.
  2. Інколи пошуково-рятувальні операції позначають як SAR. Пошуково-рятувальні операції під час бойових дій за класифікацією НАТО позначаються як CSAR і є спеціалізованою місєю з рятування персоналу.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]