Вілейський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вілейський район
Вілейскі раён
Coat of Arms of Vilejka, Belarus.png
Розташування району
Район на мапі області
Основні дані
Країна: Flag of Belarus.svg Білорусь
Область: Мінська
Утворений: 15 січня 1940 року
Населення: 57 100 (2006)
Площа: 2 400 км²
Густота населення: 23,79 осіб/км²
Телефонний код: 375-1771
Поштові індекси: 2224хх
Населені пункти та ради
Районний центр: місто Вілейка
Районна влада
Голова РДА: Синило Євгеній Васильович


Віле́йський райо́н (біл. Вілейскі раён) — адміністративна одиниця на північному-заході Мінської області, Білорусі. Адміністративний центр — місто Вілейка. Район утворений 15 січня 1940 року. Площа — 2,4 тисячі км². Населення — 57,1 тисяч чоловік (2006).

Район межує з Мядельським, Молодечнєнським, Мінським і Логойським районами Мінської, Докшицьким — Вітебської, Сморгонським — Гродненської областей Білорусі.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В Вілейському районі налічується 404 населені пункти, з них Вілейка - місто. Всі села приналежні до 13-и сільських рад:

Географія[ред.ред. код]

Поверхня переважно плоска, розташована в межах Нарочансько-Вілейської низини, на крайньому південному сході — Мінська піднесеність. Переважають висоти 150—180 м, максимальна — 257,4 м (південніше села Хотенчиці).

Середня температура січня −6,5 °C, липня 17,8 °C. Опадів 611 мм в рік.

Крупна річка Вілія з притоками Нароч, Спорня, Сервеч, Ілія. З Вілейського водосховища починається Вілейско-Мінська водна система.

Ліси (41 % території району) поширені повсюдно, переважають соснові і ялинові. В межах району частина Національного парку «Нарочанський». Мисливські угіддя зосереджені у Вілейських лісомисливському господарстві і мисливському господарстві БООР.

Геологічні пам'ятники природи республіканського значення:

  • Річкинські горби (село Річки);
  • оголення Синюха, Поповці (село Поповці);
  • оголення Вінцентово (село Козли);
  • валуни — Великий камінь Дворецький з ямками (село Палац);
  • Кам'яні воли Стеберякські (село Стеберяки);
  • Кам'яні воли Любковські (село Любки);
  • Кам'яний віл Кузьмичевський (село Кузьмичі);
  • Великий камінь Воротішин хрест (село Камено);
  • Гомсин камінь Куренецький (село Куренець);
  • Великий камінь Мішутський з ямками (село Мішути).

Економіка[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, птахівництві, звірництві. Розвинене рибальство.

Є посіви зернових і кормових культур, льону, цукрового буряка, картоплі. Розвинене овочівництво.

У районі налічується 18 колгоспів, 6 радгоспів, 9 підприємств і організацій, обслуговуючих сільське господарство. Зайнято в сільському господарстві 5,5 тисяч чоловік. Загальна земельна площа колгоспів і радгоспів — 109,2 тисяч га з них 55,3 тисячі га — орних земель, 23,3 тисячі га — сінокосу і пасовищ.

Промисловість[ред.ред. код]

У районі налічується 11 промислових підприємств. Зокрема ВАТ "Склозавод «Залісся», Вілейський деревообробний комбінат, ВАТ «Вілейський гормолзавод», комбінат кооперативної промисловості, ВАТ «Буддеталі», хлібозавод, авторемонтний завод, завод «Зеніт», народне підприємство «Меблева фабрика», лісгосп, ВАТ «Вілейський комбікормовий завод».

Транспорт[ред.ред. код]

По території району проходить залізниця ПолоцькМінськ, автодороги Молодечно—Мядель—Нароч, Молодечно—Докшиці, Сморгонь—Вілейка.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У районі Вілейського водосховища, річок Вілія, Ілія, Сервеч розташована зона відпочинку республіканського значення Вілейка.

Також діють дитячий реабілітаційний-оздоровчий центр «Надія» з літнім туристський-оздоровчим палатковим табором «Джерело» (село Будище), бази відпочинку «Економіст» (село Будище), «Кароліна» (село Камено). Будинок мисливця (за 1 км на південний схід від села Ілля).

ЗМІ[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятники повстанцям 1863—1864 років в селі Владики і на могилі жертв фашизму в селі Долгіново.

Збереглися пам'ятники архітектури:

  • Свято-Іоанно-Хрестительська церква 1789 року в селі Баровці;
  • Свято-Успенська церква (початок 20 століття);
  • Костьол Різдва Пресвятої Діви Марії і садиба (друга половина 19 століття) в селі Вязинь;
  • Долгиновський костьол святого Станіслава, Долгиновська Свято-Троїцька церква, Свято-Йосипівська церква (1922) і водяний млин (початок 20 століття) в селі Іжа;
  • Свято-Ільїнська церква (початок 20 століття) і Костьол Пресвятого Серця Ісуса (кінець 19—початок 20 століття) в селі Ілля;
  • Костеневицький костьол Непорочного Зачаття Діви Марії, церква (1756) в селі Костики;
  • Свято-Петро-Павлівська церква (1868) в селі Косута;
  • Свято-Різдво-Богородицька церква (1870) в селі Куренець;
  • Свято-Миколаївська церква (1771) в селі Латиголь;
  • церква (1866) в селі Мільча;
  • Свято-Ільїнська церква (1882) в селі Нароч;
  • Ольковицькій костьол Благовіщення Пресвятої Діви Марії, дзвіниця (кінець 18—початок 19 століття) в селі. Ольковичі;
  • парк закладений в 1793 році в селі Остюковичі;
  • Рабунська Свято-Успенська церква, Свято-Духовськая церква (19 століття) в селі Річки;
  • Свято-Успенська церква (19 століття) в селі Ручиця;
  • Каплиці (середина 18 століття і 19 століття) в селі. Ручиця;
  • Свято-Успенська церква (1923) в селі Спягло.

Персоналії[ред.ред. код]

В населених пунктах району народились:

Література[ред.ред. код]

  • Туристична енциклопедія Білорусі. Мінськ. «Беларуськая Енциклапедия», 2007

Посилання[ред.ред. код]


Білорусь Це незавершена стаття з географії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.