Гайворон (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гайворон
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Гайворонська сільська рада
Код КОАТУУ 7420382001
Основні дані
Засноване 1636
Населення 654 (літо 2012) у сільській раді (Гайворон плюс 4 населених пункти)
Площа 4,97 км²
Густота населення 169,82 осіб/км²
Поштовий індекс 16563
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 50°59′18″ пн. ш. 32°55′16″ сх. д. / 50.98833° пн. ш. 32.92111° сх. д. / 50.98833; 32.92111Координати: 50°59′18″ пн. ш. 32°55′16″ сх. д. / 50.98833° пн. ш. 32.92111° сх. д. / 50.98833; 32.92111
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Місцева влада
Адреса ради 16563, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Гаворон, вул.Хітєєва,4 , тел. 46-3-36
Карта
Гайворон is located in Україна
Гайворон
Гайворон
Гайворон is located in Чернігівська область
Гайворон
Гайворон

Га́йворонстанове козацьке село в Україні, Чернігівській області, Бахмацькому районі.

Село постраждало в наслідок геноциду українського народу 1932-1933 та Голодомору 1946-1947, проведених урядом СРСР.

Історія[ред.ред. код]

Часи Речі Посполитої[ред.ред. код]

Засноване восени 1636 на річці Басанка (права притока річки Ромна) у складі Речі Посполитої, на території Чернігівського воєводства. Земля, на якій осаджувалися люди, мала статус польської «королівщини». Під назвою «городище Гайворон» було надане королем Сигізмундом III Городецькому старості Кшиштофу Харлевському. 1640 - анексована осадницькими агентами князя Яреми Вишневецького, включено до складу Вишневеччини.

Козацька доба[ред.ред. код]

Гайворон увійшов до складу Голінської сотні 1649. З 1660-их - у Корибутівській, з часів Гетьмана Івана Самойловича - у Красноколядинській сотні (до 1751), в новій Голінській з 1751 по 1781.

1668 біля Гайворона була військова сутичка армії Кримського ханства із московськими загонами Ромадановського.

1735 «Правління гетьманського уряду» вперше видало незаконний акт на частину Гайворона - члену Генеральної військової канцелярії Гетьманщини, великоруському полковнику Гур'єву. Незаконні рангові володіння «нахабний кацап» мав неповних шість років. 1741 року станова козацька громада відновила свої майнові права. Але Гетьман Кирило Розумовський 1750 знову спробував самовільно передати частину села - Генеральному Підскарбію Михайлу Васильовичу Скоропадському, та ще й у «вічне володіння». Після його смерті крадену у Гайвороні землю отримав син майора Якова Скоропадського. Гайворонська козацька громада ніколи не визнавала законність акту Розумовського, до самої ліквідації Гетьманщини Гайворон був епіцентром численних конфліктів Генеральної Військової Канцелярії із козацькою частиною села. Козацькі отамани Гайворона посилалися на документ Генерального Следствія о маєтностях Прилуцкаго полку 1729-1731 годов, де чітко зазначено:

«Сели Дмитровка, Рабухи, Гайворонъ, Галка і Коренецкая, якъ здавна били войсковие і под жаднимы владільцами не найдовались, такожъ і ни на какие уряды не опредиленни били, такъ і нини под видинемъ сотни Красноколядинской обритаются...»

Після 1861 року[ред.ред. код]

У XIX столітті - частина Голінської волості Конотопського повіту. Стислі історичні відомості про Гайворон упорядковані 1890 Олександром Лазаревським (Лазоренком):

Село Гайворон, при річці Гайворонці (притока Ромна), поселений у першій половині 17 віку, серед степу, яке займало обидва береги річки Гайворонки, а нині вона перетворилася на болото. Оволодіти Гайвороном намагався Генеральний Суддя Чарниш, але зусиллями Меншикова був усунутий; а згодом 1751 року, Гайворон був відданий Гетьманом Кирилом Розумовським, у вічне володіння Генеральному Підскарбію Михайлу Васильовичу Скоропадському. ...Церква Покрова Пресвятої Богородиці, дерев'яна, старої побудови; оновлена 1845 року. Священик Володимир Давидовський, з 1889 року. Школа - земська...
.

Про село є також згадка у енциклопедичному словнику «Малоросія»:

..На північ від станції Дмитрівки, у 6 верстах, на перехресті торгових шляхів розташоване село Гайворон з п’ятитисячним населенням. У селі декілька крамниць й щотижневий базар. Тут таки працює борошномельний млин Ушакової, який заробляє на цьому більше тисячі рублів на рік. У шести верстах на північний схід звідси, по берегах річки Зарукавної – притоки Ромна, лежить волосне село Голінка
.

Перенаселеність села провокувала земельні конфлікти. Тож мешканці Гайворона у 1890-тих роках взяли участь у заснуванні Зеленого Клину - колонізації далекого Сходу Російської імперії. Неподалік озера Ханка переселенці заснували однойменне село - Гайворон, в якому по сьогодні живуть нащадки станових козаків із Конотопського повіту[1]. Серед першопоселенців на Далекому Сході - родини Сівер, Сурмач, Пушкар, Маленко, Сінгур, Радченко.

У XIX столітті в селі проживала родина московського дворянина Петра Ушакова, в якій народився майбутній активіст російського більшовизму - Костянтин Ушаков.

З 1917 - у складі УНР. На 1991 - село Бахмацького району.

Сучасний стан[ред.ред. код]

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

Козацька земля, після незаконного відторгнення на баланс більшовицьких колгоспів, наприкінці 1990-тих частково розпайована між колишніми членами колгоспних установ. Цей факт ускладнює реституцію козацьких земельних фондів законним власникам - членам родин, які є нащадками козацьких станових родів Гайворона. Бахмацька районна державна адміністрація чинить опір відродженню козацької історії села з огляду на небезпеку майнових претензій з боку військових козацьких родів колишньої Голінської сотні Прилуцького полку.

Релігійна громада[ред.ред. код]

Перша православна церква збудована в Гайвороні у часи Гетьмана Богдана Хмельницького. Антимінс надано Константинопольським патріархатом. 1780 тут була дерев'яна Свято-Покровська церква. Новий масивний дерев'яний храм збудовано всередині XIX століття. Тут же старовинний цвинтар (недіючий). У часи комуністичної навали церкву спаплюжили. Під час Другої світової війни у стінах храму був шпиталь для воїнів німецької армії. Храм наново розписаний 1990, оскільки старі образи зіпсувалися - у храмі комуністи влаштували зерносховище.

Храмове свято - Покрова Пресвятої Богородиці. Настоятель - о. Віталій Темчур (з 2012 року живе у селі Голінка).

Перша літургія у нововідкритому храмі відправлена 1992 року на Лазареву суботу протоієреєм Анатолієм (Романюком). Церковний хор зберіг особливості літургійного співу, притаманні козачим приходам Київської митрополії XVIII-XIX століть.

Пам'ятки[ред.ред. код]

На сільському кладовищі 40 м від входу 1960 споруджено братську могилу 6 воїнів, які загинули у боях з німецькими військами у вересні 1943 р. Прізвища невідомі. Також на кладовищі розташована могила жертви інтервенції в Афганістан В. В. Висовченка (1964–1984 рр.), на якій 1985 споруджено пам'ятник.

У південно-східній частині села 1960 споруджено меморіальний комплекс із комуністичними знаками. До комплексу входять:

  • братська могила 13 солдатів;
  • пам'ятний знак мобілізованим односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни у 1941-1945 роках;
  • пам'ятний знак жертвам війни.

Меморіал реконструйовано 1983. Прізвища загиблих українціів виписані іноземною мовою.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.