Гольдштейн Аркадій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гольдштейн Аркадій Федорович
рос. Ариэль Голан
Народився 10 грудня 1921(1921-12-10)
Херсон, Миколаївська губернія, Українська СРР
Помер 2 грудня 2007(2007-12-02) (85 років)
Єрусалим
Країна  Ізраїль
 СРСР
Діяльність дослідник
Заклад Дагестанський державний університет
Nauchno-issledovatelʹskiĭ institut teorii i istorii arkhitektury i gradostroitelʹstvad
Вчене звання науковий співробітникd
Науковий ступінь кандидат архітектури
Науковий керівник Гегелло Олександр Іванович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гольдштейн.

Аркадій Федорович Гольдштейн (відомий також як Аріель Голан[1]; нар. 10 грудня 1921(19211210), Херсон, Українська РСР — пом. 2 грудня 2007, Єрусалим, Ізраїль) — російський та ізраїльський дослідник Кавказу, дослідник архітектури, письменник; кандидат архітектури.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1921 року в Херсоні. Учасник німецько-радянської війни, дійшов до Угорщини, де був поранений у бою під містом Сомбатгей. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

У 1951 році закінчив навчання на архітектурному факультеті Харківського інженерно-будівельного інституту. Після цього працював архітектором в місті Саратові[2].

Закінчив аспірантуру в Академії будівництва і архітектури СРСР, темою кандидатської дисертації була творчість американського архітектора Френка Ллойда Райта[3]. У ті ж роки Гольдштейн переклав з англійської книгу Райта «Майбутнє архітектури»[4], яка була видана в 1960 році з його коментарями і з передмовою, написаним Гольдштейном спільно з Олександром Гегелло, його науковим керівником. У 1973 році вийшла в світ монографія Гольдштейна про Райта.

У 1959—1969 роках викладав архітектуру на будівельному факультеті кафедри архітектури і будівельних конструкцій Дагестанського державного університету[5]. Під час викладання курсів щодо основ проектування та історії архітектури і містобудування, у нього виник інтерес до традиційної архітектури Кавказу, якій він присвятив свої основні праці[3]. Надалі Гольдштейн став старшим науковим співробітником Центрального науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури[2].

Аркадій Федорович є автором понад шістдесят друкованих праць[2], в тому числі науково-популярної книги «Вежі в горах», присвяченій матеріальній культурі і побуту народів Кавказу, де в формі подорожніх записок документовані і систематизовані архітектурні пам'ятки Північного Кавказу, багато з яких вже в 1960-ті роки знаходилися на межі зникнення, також описані побут та традиції народів Кавказу[6]. У зв'язку з тим, що у «Вежах» критикувалася місцева влада, в Дагестані книги були вилучені з продажу[7].

У науковій монографії «Середньовічне зодчество Чечено-Інгушетії та Північної Осетії» автор зробив спробу узагальнення і класифікації середньовічного зодчества даних регіонів, "велика увага була приділена автором проблематиці генезису оборонних, похоронних і культових споруд, виявлення зв'язків місцевого зодчества з архітектурою суміжних країн, а також походження архітектурних форм «[8]. Професор, доктор історичних наук, археолог В. Тменов[9] назвав цю роботу Гольдштейна «першою спробою комплексного підходу професіонала-архітектора до досліджуваної теми»[8]. У передмові до книги «Середньовічне зодчество Чечено-Інгушетії та Північної Осетії» Геннадій Мовчан писав[10]:

Робота А. Ф. Гольдштейна по суті відкриває нам ту архітектуру, яка тут вціліла, і він зумів побачити - вперше! - в цих небагатьох зруйнованих залишках дорогоцінний матеріал для наукових побудов - побачив в них як геологічні нашарування змінювали одна одну.

...у цій роботі автор шукає і дає смислове та історико-архітектурне обґрунтування величезній кількості фактів, які опинилися на шляху його маршрутів по Чечено-Інгушетії і Осетії. Обгрунтування в більшості випадків нові, часто сміливі. Автор шукає і знаходить потрібні паралелі в досить широкій зоні і географічної, і історичної, і навіть - з успіхом - лінгвістичної (термінологічний аналіз). Навіть поодинокі, приватні архітектурні або конструктивні прийоми не залишені ним без уваги. Більшість його постулатів доводиться визнати мабуть правильними, ось так, зараз, важко їх опротестувати. І у всякому разі цікавими, правдоподібними, якщо навіть вони і спонукають до подальших вишукувань і перевірці. Само собою, такий підхід до теми вимагав від автора великий прозорливості, здатності до здогаду, наукової дотепності. Все це робить роботу по-справжньому цінною, оригінальною і цікавою для всіх, хто вивчає Кавказ.

Багато тез Гольдштейна піддавалися і піддаються критиці, однак він є одним з дослідників, що стояли біля витоків системного вивчення пам'яток центральної і східної частини Північного Кавказу[8]. До його робіт зверталися такі дослідники Кавказу, як: Геннадій Мовчан[11], Селім Хан-Магомедов[3][12][13][14], Віктор Шнірельман[15], Шарпудін Ахмадов[16][17], Віталій Тменов, Мужухоєв М. Б.[18] та інші.

Обстеживши місцевість Центрального Дагестану, Гольдштейн опублікував низку статей і книжку «Архітектурні пам'ятки Кайтага» (Махачкала, 1969), потім об'їздив весь Північний Кавказ і опублікував книгу «Вежі в горах» (Москва, 1977)[3].

«Його зацікавили деякі загальні проблеми архітектури цього регіону, зокрема баштові типи житла», — згадував Хан-Магомедов у своїх працях. Опублікувавши книгу «Вежі в горах», Гольдштейн захистив докторську дисертацію з архітектури Північного Кавказу, проте ВАК її не затвердила через звертання до політичних питань, які не мали відношення до якості наукового дослідження.

У 1973 році в місті Алагир, в горах Північної Осетії, проводив натурні обстеження збережених пам'яток народного зодчества[5].

У 1987 році Гольдштейн репатріювався до Ізраїлю, де змінив ім'я на «Аріель Голан». Під цим ім'ям опублікував дві роботи про символізм народних орнаментів, які використовуються в традиційній архітектурі та інших ремеслах. Згідно теорії автора, повторювані або подібні у різних культурах елементи орнаментів мають спільні витоки, що сягають епохи кам'яного віку, коли вони символізували божеств пантеону. Книга «Міф і символ» містить величезну базу даних подібних орнаментів-символів[19], багато з яких були зібрані Гольдштейном у подорожі Кавказом. Обидві книги були видані англійською мовою, «Міф і символ» також російською. На ці останні роботи Гольдштейна посилаються праці зарубіжних і вітчизняних авторів в різних областях, в основному пов'язані з релігієзнавством , антропологією і археологією[1][20][21][22]. Інші, визнаючи цікавими ідеї і дані роботи Гольдштейна, критикують його наукові методи як застарілі[23] або помилкові.

Рукописи[ред. | ред. код]

Збереглася неопублікований рукопис книги Гольдштейна «Архітектура Північного Кавказу»[24], над якою автор працював у період між 1960 і 1980 роккми. Рукопис супроводжується фотографіями, зробленими автором під час поїздок Кавказом: їх більше п'ятисот. Автору вдалося переправити її до Ізраїлю вже після свого від'їзду з СРСР.

Селім Хан-Магомедов згадував[3] про підготовлений до друку, але так і не опублікований рукопис «Кумикська архітектура». Її місцезнаходження, а також доля інших неопублікованих матеріалів Гольдштейна, на даний момент невідома.

Публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Російською мовою
Іншими мовами
  • Ariel Golan. «Миф и символ: символизм в доисторических религиях» = «Myth and symbol: symbolism in prehistoric religions»(англ.). — «The Journal of Religion», 1991. — ISBN 978-9652222459.
  • Ariel Golan. «Доисторическая религия: мифология, символизм» = «Prehistoric religion: mythology, symbolism»(англ.). — 2003. — ISBN 978-9659055500.

Статті[ред. | ред. код]

Російською мовою
  • Гольдштейн А. Ф. «Башенные сооружения горного Дагестана». Архитектурное наследство. Сб. 23, М., 1975.
  • Гольдштейн А. Ф. «Генетические связи дагестанского длиннопланного дома». В сб. «Зодчество Дагестана». Махачкала, 1974.
  • Гольдштейн А. Ф. «Дороги и мосты старого Дагестана». В сб. «Зодчество Дагестана». Махачкала, 1975.
  • Гольдштейн А. Ф. «Жилой дом в народной архитектуре кумыков». СНС ДГУ, вып. I. Махачкала, 1967.
  • Гольдштейн А. Ф., Гаджиева С. Ш.. "Жилище дагестанских теркеменцев[ru] XIX — начале XX в.". — Махачкала, 1974. — Вып. I (6 мая). — С. 45—69.
  • Гольдштейн А. Ф., Гаджиева С. Ш. «Из истории жилища дагестанских ногайцев». УЗИИЯЛ, т. XX, серия общ. наук. Махачкала, 1970.
  • Гольдштейн А. Ф. «К типологии дагестанского жилища». В сб. «Зодчество Дагестана». Махачкала, 1974.
  • Гольдштейн А. Ф. «Намогильные стелы Дагестана». В кн. «Дагестанское искусствознание», вып. I. Махачкала, 1977.
  • Гольдштейн А. Ф. «О стиле архитектурного орнамента Дагестана». ГМИНВ, вып. VI. М., 1972.
  • Гольдштейн А. Ф. «Планировка и застройка дагестанских селений». СНС ДГУ, вып. III. Махачкала, 1969.
  • Гольдштейн А. Ф. «Планировка и фортификация горных селений Чечено-Ингушетии и Северной Осетии». Архитектурное наследство. Сб. 25, М., 1976.
  • Гольдштейн А. Ф. «Прообраз формы ионической капители в искусстве Ирана, Кавказа и Восточного Средиземноморья». В кн. «Искусство и археология Ирана». 2-я Всесоюзная конференция. ГМИНВ, М., 1976.
  • Гольдштейн А. Ф.. "Своеобразные типы планировок дагестанского жилища". — М. : Архитектурное наследство, 1975. — № 23 (6 травня).
  • Гольдштейн А. Ф. «Срубные конструкции домостроительства в нагорном Дагестане XV—XVIII веков». В сб. «Зодчество Дагестана». Махачкала, 1974.
  • Гольдштейн А. Ф.. "Традиционная строительная техника в дагестанском зодчестве". — Махачкала : ДГУ, 1969. — Вип. III (6 травня).
  • Гольдштейн А. Ф.. "Семантика символа креста в древних культурах Передней Азии и Кавказа" // «Искусство и археология Ирана и его связь с искусством народов СССР с древнейших времён» : Сб.. — Тез. докл.. — М. : «Советский художник», 1979. — Вип. III Всесоюз. конф. — С. 30, 31. — 96 с.

Автореферати дисертацій[ред. | ред. код]

  • «Гольдштейн А. Ф. Специфика и генезис архитектуры Дагестана, Чечено-Ингушетии и Северной Осетии XII—XIV веков»: Автореферат дис. на соиск. учён. степени д-ра арх-ры: (18.00.01) / Центр. науч.-исслед. ин-т теории и истории архитектуры. М., 1977.
  • «Гольдштейн А. Ф. Теория и практика „Органичной архитектуры“ (На примере творчества Ф. Л. Райта)»: Автореферат дис. на соискание учён. степени канд. арх-ры. (№ 840) / Груз. политехн. ин-т. Тбилиси, 1969.
  • «Гольдштейн А. Ф. Теоретические взгляды архитектора Райта»: Автореферат дис. на соискание учён. степени канд. арх-ры / Архит. А. Ф. Гольдштейн; Академия строительства и архитектуры СССР. НИИ теории и истории архитектуры и строит. техники. М., 1959.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Мусаєв Тимур Абдулзагирович. "Семантика культовых изображений в древней и средневековой культуре горного Дагестана" // автореферат диссертации по истории. — Махачкала, 2004.
  2. ↑ а б в Аннотация книги А. Гольдштейна «Башни в горах». www.books.totalarch.com (рос.). Советский художник. Архів оригіналу (HTML) за 27 вересня 2020. Процитовано 3 серпня 2020.
  3. ↑ а б в г д Хан-Магомедов С. О. Выпуск 1. «Рутульская архитектура. По материалам экспедиции 1952 г.» // «Архитектура Дагестана»: В 8 выпусках. — ил. — М. : MAPS, «Ладья», 1998. — 365 с. — ISBN 5-7068-0105-3.
  4. ↑ Франк Ллойд Райт (англ. Frank Lloyd Wright). [1] = The future of architecture / Пер. с англ. Гольдштейн А. Ф., ред. Гегелло А. И. — М., Нью Йорк : «Госстройиздат», «Horizon Press», 1960. — 248 с. Архівовано з джерела 30 липня 2020
  5. ↑ а б Бесолов В. Б.. "Выдающийся российский учёный, гражданин и патриот — академик архитектуры селим Омарович Хан-Магомедов". — Вестник института ИАЭ, 2012. — Т. 2, вып. 29, № 1 (6 мая). — С. 84, 93. — DOI:10.32653. Архівовано з джерела 24 жовтня 2020. Процитовано 3 серпня 2020.
  6. ↑ Ч. Китабов (4 жовтня 2018). «Слово о книге — А. Гольдштейн Башни в горах». www.serdalo.ru (рос.). «Сердало» — общенац. газ. респ. Ингушетия. Архів оригіналу (HTML) за 29 жовтня 2018. Процитовано 23 травня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  7. ↑ Владимир Севриновский (11 травня 2017). «Интервью Заремы Дадаевой, директора Музея истории города Махачкалы». www.etokavkaz.ru (рос.). «Это Кавказ» — информационно-познавательный мультимедийный портал агентства ТАСС о российском Кавказе. Архів оригіналу (HTML) за 8 травня 2021. Процитовано 10 травня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  8. ↑ а б в Віталій Тменов. [2] / Северо-Осетинский институт гуманитарных исследований. — «Владикавказ» : РИПП им. В. А. Гассиева, 1995. — 437 с. — 2000 прим. Архівовано з джерела 28 грудня 2019
  9. ↑ Л. Чибиров, Г. Керцева (21 березня 2019). «Я о многом хотел бы сказать…». www.sevosetia.ru (рос.). Республиканская ежедневная газета «Северная Осетия». Архів оригіналу (HTML) за 25 лютого 2020. Процитовано 10 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  10. ↑ Мовчан Г. Я. Предисловие к книге Гольдштейна А. Ф. «Средневековое зодчество Чечено-Ингушетии и Северной Осетии» [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Мовчан Г. Я. [3] = «The old avar house in the mountains of Daghestan and its destiny»: По материалам авт. обследований 1945 — 1964 гг. — цв. ил. — М. : «ДМК Пресс», 2001. — 527 с. — ISBN 5-94074-118-5. Архівовано з джерела 10 травня 2019
  12. ↑ Хан-Магомедов С. О. Выпуск 2. «Цахурская архитектура» // «Архитектура Дагестана»: В 8 выпусках. — ил. — М. : MAPS, «Ладья», 1999. — 244 с. — ISBN 5-7068-0105-3.
  13. ↑ Хан-Магомедов С. О. Выпуск 4. «Агульская архитектура. По материалам экспедиции 1950 года» // «Архитектура Дагестана»: В 8 выпусках. — ил. — М. : MAPS, «Ладья», 2001. — 356 с. — ISBN 5-7068-0105-3.
  14. ↑ Хан-Магомедов С. О. Выпуск 6. «Лакская архитектура» // «Архитектура Дагестана»: В 8 выпусках. — ил. — М. : MAPS, «Архитектура-С», 2005. — 352 с. — ISBN 5-9647-0028-4.
  15. ↑ Шнирельман В. А.. [4] / Ред. серии И. Калинин. — М. : «Новое литературное обозрение», 2006. — 696 с. — (Библиотека журнала «Неприкосновенный запас» / РАН, Институт этнологии и антропологии имени Н. Н. Миклухо-Маклая РАН) (Новое литературное обозрение. Культурология. История. Политология)) — 1500 прим. — ISBN 5-86793-406-3. Архівовано з джерела 26 листопада 2019
  16. ↑ Ахмадов Ш. Б.. [5] / д-р филос. наук, проф. А. Д. Яндаров. — Элиста : АПП «Джангар», 2002. — 528 с. — ISBN 5-94587-072-3. Архівовано з джерела 24 жовтня 2020
  17. ↑ Шарапудін Ахмадов, Даніял Кідірніязов. "Из истории материальной культуры чеченцев в XVIII в.: памятники архитектуры" // Вестник КИГИ РАН (Аннотация). — Вестн. РАН. — Элиста : КИГИ РАН, 2016. — Вип. 24, № 2. — С. 74—80. — 197 с. — 2 ствп. — 300 екз. — ISBN 5-94587-072-3. — ISSN 2075-7794.
  18. ↑ Мужухоев М. Б.. [6] — ил. — Грозний : Чеч.-Инг. изд.-полигр. об-ние «Книга», 1989. — 220 с. — ISBN 5-7666-0270-7. Архівовано з джерела 10 травня 2019
  19. ↑ Майкл Фишбэйн[en] (1994-01). "Book Notes" = «Отзыв о книге А. Голана „Миф и символ“». The University of Chicago Press (англ.). The Journal of Religion. с. 149. Архів оригіналу (PDF) за 7 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  20. ↑ Anning Jing (Аннинг Цзин). «Храм воды Бога монастыря Гуаншэн» = "The Water God's Temple of the Guangsheng Monastery". — ил. — Leiden, Boston, Köln : Brill, 2002. — 294 с. — ISBN 9004119256.
  21. ↑ Theresa Bane (Тереза Бэйн). «Энциклопедия Мифологии Вампиров» = "Encyclopedia of Vampire Mythology". — ил. — Lefferson, North Carolina, and London : McFarland & Company[en], 2017. — 207 с. — (Academic & Nonfiction Books anthology) — ISBN 0786444525.
  22. ↑ Szücs-Csillik Iharka, Zoia Maxim. [7] = «The Divine Bulll From Parta» / Западный университет Тимишоара. — Szeged : «JATEPress Kiadó», «Arheovest», 2016. — ISBN 978-963-315-310-9. Архівовано з джерела 1 лютого 2022
  23. ↑ Ilia V. Palaguta. «Доисторический орнамент: возможные направления исследований и аспекты для интерпретации, как было предложено при анализе керамики в Триполье-Кукутень» // [8] = англ. «Looking for the semantic basis of the Tripolye-Cucuteni ornamentation: the centenary of research» / пол. Instytut archeologii i etnologii PAN. — 68. — kraków : пол. «Library of the Institute of Archaeology and Ethnology of the Polish Academy of Sciences», 2016. — С. 65—80 (70). — ISBN (PL ISSN): 0081-3834. — DOI:10.23858/SA68.2016.004. Архівовано з джерела 30 серпня 2018
  24. ↑ Упоминание о рукописи книги [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] — блог Давида Дектора.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гольдштейн_Аркадій_Федорович&oldid=40923614