Перейти до вмісту

Гіпатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гіпатія
дав.-гр. Ὑπᾰτία Редагувати інформацію у Вікіданих
Західна філософія
Елберт Габбард. Гіпатія (1908)
Народження360 Редагувати інформацію у Вікіданих
Александрія, діоцез Схід, преторіанська префектура Східd, Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Смертьберезень 415 Редагувати інформацію у Вікіданих
Александрія, діоцез Єгипетd, преторіанська префектура Східd, Східна Римська імперія, Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
здирання шкіриd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство (підданство)Східна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мов
  • давньогрецька мова Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Діяльність
  • математик, астрономка, письменниця, винахідниця Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Школа / Традиціянеоплатонізм
    Основні інтересиматематика, астрономія
    ВплинулаСинезій
    Літературний напрямНеоплатонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
    Зазнала впливу
  • Платон, Арістотель
    • ВчителіГієрокл Александрійськийd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Відомі студентиСінесій Редагувати інформацію у Вікіданих
    Історичний періодАнтична філософія
    БатькоТеон Александрійський Редагувати інформацію у Вікіданих
    CMNS: Гіпатія у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
    Q: Висловлювання у Вікіцитатах

    Гіпатія[2] (Іпатія з Александрії[2], грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα, близько 350—370 — 415) — грецька астрономка, філософиня, математикиня, винахідниця, викладачка та громадська діячка, що працювала в Александрії. Неоплатоніанка школи Ямвліха. Обчислювала астрономічні таблиці, коментувала твори Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики). Гіпатія брала участь у громадських справах міста, була дуже популярною та впливовою. Гіпатію вбив розлючений натовп християн або християнських фанатиків парабалан[en] під керівництвом патріарха Кирила Александрійського, одного з отців Церкви[3][4]. Вбивство Гіпатії стало кінцем класичної античності та початком остаточного занепаду інтелектуального життя Александрії[5][6]. Історію Гіпатії християнська церква використала для створення образу Святої Катерини[7][8][9].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Гіпатія була дочкою Теона з Александрії, останнього управителя Александрійської бібліотеки. Мати її померла при пологах, і вона жила з батьком в Александрійському мусейоні, великому науковому центрі того часу. У батька Гіпатія навчалася ораторству та мистецтву переконувати людей. До складу мусейону також входили організації, за сучасним уявленням порівняні з Академією наук та університетом. Саме там Гіпатія здобула першу освіту. Далі навчалася в Афінах. Вивчала праці Платона та Арістотеля. А повернувшись до Александрії, почала викладати в Мусейоні математику, механіку, астрономію та філософію.

    Гіпатія опинилася у центрі релігіного конфлікту. Час її життя припадав на завершення античного світу. За Костянтина християнство отримало значну підтримку. У 313 році був виданий Міланський едикт, який узаконив християнство та гарантував релігійну терпимість. Попри те, що традиційні культи та обряди залишалися легальними, деякі язичницькі храми закрили або перетворили на християнські церкви, подекуди знищували язичницькі святині. Так 391 року за наказом єпископа Феофіла було знищено александрійський храм Серапеум з усім книжковим скарбом. 394 року імператор Феодосій, який отримав від християнської церкви прізвисько «Великий», скасував Олімпійські ігри, порушивши давню традицію греків. Багато античних храмів, пам'яток культури, було зруйновано.

    На початку V сторіччя астрономія була частиною математики, і різниці між астрономією, яка вивчає небесні явища, і астрологією, тобто передріканням долі за зірками, не робилося. Навіть в офіційних документах зоренауковців називали просто математиками.

    409 року імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон. Математикам ставилося в обов'язок з'явитися до єпископа, відректися від богопротивних поглядів, спалити список своїх помилок і присягнути дотримуватися християнської віри. Тих, хто відмовлялися принести зречення, необхідно було вигнати з Риму та всіх інших міст. Математиків, які наважилися порушити цю постанову, самовільно залишилися в містах або під прикриттям неправдивої присяги продовжували потай займатися професією, належало карати без усякого милосердя.

    Впливовість Гіпатії не влаштовувала духовенство, оскільки вона викладала філософію язичників — неоплатонізм. Александрійський патріарх (412–444) Кирило проводив жорстку політику утвердження християнства. Він був ворогом Гіпатії та поширював плітки про те, що Гіпатія чаклунка. Пізніше було знайдено привід для страти. Був убитий якийсь монах на ім'я Гієрака. Кирило звинуватив Гіпатію в причетності до вбивства. Це спричинило істерику серед християн.

    У 415 році під час березневого посту натовп релігійних фанатиків під керівництвом Петра замордував її. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та живцем зрізали тіло до самих кісток уламками від керамічного посуду. Гіпатію розірвали на шматки, а рештки спалили у вогні.

    Наукова діяльність

    [ред. | ред. код]

    Гіпатія обчислювала астрономічні таблиці, написала коментарі до наукових творів Аполлонія Перзького (щодо конічних перетинів) і Діофанта Александрійського (з арифметики). Ці коментарі не збереглися.

    Гіпатія мала славу талановитої науковиці та викладачки. До Гіпатії в Александрію приїжджали вчитися люди з різних країв світу. Одним з її учнів був Сінесій, єпископ Птолемаїди. Він написав Листи до Гіпатії, вперше надруковані у 1553 році.

    Гіпатія стала останньою представницею давньогрецької математики. Її вбивство стало кінцем класичної античності та початком остаточного занепаду інтелектуального життя Александрії[5][6]. «Після цих останніх спалахів вогонь грецької математики загас, як загасла свічка», — писав Ван дер Варден у книзі «Пробудилася наука».

    У світовій культурі

    [ред. | ред. код]

    Слава Гіпатії та жорстокість розправи над нею зробили її героїнею творів мистецтва та культури різних століть зокрема її історію романтизували як класичну трагедію, використовували в релігійних дебатах та відзначали в контексті феміністичного мистецтва.

    За життя Гіпатії її сучасник та земляк, поет Теон з Александрії присвятив їй епіграму: «Коли ти переді мною, я чую твою мову, Благий твій погляд та обитель зірок чистих Я підношу, — так все в тобі, Гіпатіє, Небесне — і справи, і краса промов, І чисте, як зірки, науки мудрої світло».

    У 1712 році ірландський раціоналіст Джон Толанд опублікував антикатолицьку працю Hypatia or the History of a most beautiful, most virtuous, most learned and in every way accomplished lady, who was torn to pieces by the clergy of Alexandria to gratify the pride, emulation and cruelty of the archbishop commonly but undeservedly titled St Cyril (1720)

    У ХІХ столітті були написані два романи про Гіпатію:

    «Гіпатія, або філососфії» Діодати Салуццо[en], 1827

    У 1827 італійська поетеса та письменниця Діодата Салуццо[en] опублікувала поему «Гіпатія, або філососфії» (Ipazia ovvero delle filosofie, v. 1). Поетичний твір займає понад 200 сторінок.

    1979 року Гіпатія вшанована на Поверсі спадщини феміністської мисткині Джуді Чикаго.

    У 1990 році український письменник Олесь Бердник описав життя Гіпатії у художній повісті «Лабіринт Мінотавра».

    У 2009 році режисер Алехандро Аменабар зняв художній фільм «Агора» (виробництво: Іспанія, Мальта). Роль Гіпатії виконала акторка Рейчел Вайс.

    Іменування на честь

    [ред. | ред. код]
    Астероїд 238 Гіпатія

    В найстарішому районі Афін (Плака) є вулиця Гіпатії.

    У 1884 році на честь дослідниці названо відкритий астероїд 238 Гіпатія.

    1935 році ім'ям Гіпатії назвали один з кратерів Місяця.[10] А згодом за кратером було названо прилеглу борозну.


    У Сарагосі існує Бібліотека Гіпатії Александрійської.

    Також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ City and School in Late Antique Athens and Alexandria — University of California Press, 2006. — С. 197–198.
    2. ↑ а б Гіпатія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 111. — ISBN 966-613-263-X.
    3. ↑ Edward Jay Watts, (2006), City and School in Late Antique Athens and Alexandria. «Hypatia and pagan philosophical culture in the later fourth century» [Архівовано 17 липня 2017 у Wayback Machine.], pages 197—198. University of California Press
    4. ↑ A.B. Deakin, Michael (1994). Hypatia and Her Mathematics. Mathematical Association of America. с. 234—243.
    5. ↑ а б «Women Philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle», by Kathleen Wider. Hypatia © 1986 Indiana University Press p. 49–50; Mangasarian, Mangasar Mugurditch. The Martyrdom of Hypatia, 1915
    6. ↑ а б Christian Wildberg, in Hypatia of Alexandria — a philosophical martyr [Архівовано 14 березня 2011 у Wayback Machine.], The Philosopher's Zone, ABC Radio National (4 April 2009)
    7. ↑ Преображенский П. Ф.[ru] Вступление. // Кингсли Ч., Маутнером Ф. Ипатия. — Харьков: ИКП «Паритет» ЛТД, 1994.
    8. ↑ Гіпатія // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
    9. ↑ Jameson, Anna. «Sacred and Legendary Art», 1857. pp 84.
    10. ↑ [1] [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Гіпатія
    у сестринських Вікіпроєктах
    d: Інформація у Вікіданих?
    q: Цитати у Вікіцитатах?
    Родовід: Генеалогія на Родоводі?
    CMNS: Гіпатія у Вікісховищі?
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіпатія&oldid=46825933