Хронологія вулканізму на Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виверження Сент-Геленс 1980 рокуВиверження Новарупта 1912 рокуЄллоустоун (640 000 років до н.е.)Єллоустоун (2,1 млн. років до н.е.)Виверження Санта-Марії 1902 рокуВиверження Кілотоа 1280 рокуВиверження Вайнапутіна 1600 рокуВиверження Пуєуе-Кордон-Каулле 2011—2012 роківВиверження Еяф'ятлайокютль 2010 рокуВиверження Лакі 1783 рокуВиверження Бардарбунґа 1477 рокуВиверження Везувію 79 рокуВиверження Колумбо 1650 рокуВиверження Санторині 1627 року до н.е.Теорія катастрофічного виверження Тоба 69-77 тис. років томуКурильські островиВиверження Пекту 946 рокуКальдера КікайВиверження Пінатубо 1991 рокуЛонг-Айленд (Папуа Нова Гвінея)Виверження Тамбора 1815 рокуВиверження Кракатау 1883 рокуВиверження Мерапі 2010 рокуВиверження Біллі Мітчелл 1580 рокуВиверження Таупо 230 рокуВиверження Таупо 22 500 років до н.е.Виверження Таупо 252 000 років до н.е.Озеро Крейтер (5677 рік до н.е.)
Клікабельна мапа зображень, відомих вулканічних вивержень. Видимий об'єм кожної бульбашки лінійно пропорційний об'єму викинутої тефри, позначеної кольором за часом виверження (див. легенду внизу зображення мапи). Рожеві лінії позначають конвергентні межі (лінії зіткнення літосферних плит), сині лінії позначають дивергентні межі (лінії розходження літосферних плит), а жовті плями позначають гарячі точки.

Хронологія вулканізму на Землі — набір даних (список) великих вулканічних вивержень приблизно принаймні 6-ї і вище величини (індексу) за шкалою вулканічної активності (експлозивності, VEI) або еквівалентного викиду діоксиду сірки (SO2) протягом четвертинного періоду (від 2,58 млн років тому до теперішнього часу). Також тут перераховані й інші значні виверження вулканів.

Деякі виверження призводили до охолодження глобального клімату Землі, спричиняючи вулканічну зиму, залежно від кількості викинутого діоксиду сірки та масштабу виверження[1][2]. До сучасної епохи голоцену оцінки вивержень були менш точними, через обмежену доступність даних, частково через те, що пізніші виверження знищили докази попередніх. Перераховано лише деякі виверження до неогенового періоду (від 23 до 2,58 млн років тому). Також наведено дані про відомі великі виверження після періоду палеогену (від 66 до 23 млн років тому), особливо ті, що стосуються гарячої точки Єллоустоун, кальдери Санторіні та вулканічної зони Таупо.

Активні вулкани, такі як Стромболі, Етна та Кілауеа, не відображаються в цьому списку, але деякі вулкани в задуговій западині, які створили кальдери, в статті згадується. Деякі небезпечні вулкани в «населених районах» наведені багато разів: Санторіні, гаряча точка Єллоустоун. Також часто наведена вулканічна дуга Бісмарка, о. Нова Британія (Папуа Нова Гвінея), і вулканічна зона Таупо, (Нова Зеландія).

На додаток до подій, перерахованих нижче, є багато прикладів вивержень у голоцені на півострові Камчатка[3], які описані в додатковій таблиці Пітера Ворда[en][4].

Великі четвертинні виверження[ред. | ред. код]

Епоха голоцену починається 11 700 років до нашої ери (10 000 14 C років тому)[5].

1000—2000 роки нашої ери[ред. | ред. код]

Огляд нашої ери[ред. | ред. код]

Це підведений підсумок 27 великих вивержень за останні 2000 років з VEI ≥6, що означає в середньому близько 1,3 вивержень на століття. Підрахунок не включає помітні VEI 5 виверження вулканів Сент-Геленс і Везувій. Виверження з невизначеними датами, обсягами тефри та посиланнями також не включені.

№ Кальдера/
Назва виверження 		Вулканічна дуга/ пояс, субрегіон або гаряча точка VEI Дата Відомі/ ймовірні наслідки
1 Пінатубо Лусон, вулканічна дуга 6 1991, 15 червня Глобальна температура впала на 0,4 °C
2 Новарупта[en] Алеутський хребет 6 1912, 6 червня
3 Санта-Марія Вулканічна дуга Центральної Америки 6 1902, 24 жовтня
4 Кракатау Зондська дуга 6 1883, 26–27 серп. Щонайменше 30 тисяч загиблих
5 Тамбора Малі Зондські острови 7 1815, 10 квітня Рік без літа (1816)
6 Таємниче виверження 1808 Південно-західна частина Тихого океану 6 1808, грудень Збільшення сульфатів в кернах льоду
7 Лонг-Айленд Вулканічна дуга Бісмарка 6 1660
8 Вайнапутіна Анди, Анд. вулканічний пояс 6 1600, Feb 19 Голод у Московському Царстві 1601-1603
9 Біллі Мітчелл Бугенвіль & Соломонові Острови 6 1580
10 Бардарбунґа Ісландія 6 1477
11 Таємниче виверження 1458 невідомо 6-7 1458 Можливо, більший за вплив Тамбора
12 Таємниче виверження 1452-53 невідомо 6-7 1452–53 2-й імпульс[27] Малого льодовикового періоду?
13 Кілотоа Анди, Андійський вулканічний пояс 6 1280
14 Сегара-Анак (Ринджані) Ломбок, Малі Зондські острови 7 1257 1257, виверження Самалас, 1-й імпульс[28][29] Малого льодовикового періоду? (бл. 1250)
15 Пекту/Виверження «Тяньчі» КНР/ Північна Корея (кордон) 7 946-947, листопад Обмежений регіональний кліматичний вплив[30].
16 Себоруко[en] Трансмексиканський вулканічний пояс 6 930
17 Дакатауа[en] Вулканічна дуга Бісмарка 6 800
18 Паґо Вулканічна дуга Бісмарка 6 710
19 Черчилль[en] Сх. Аляска, США 6 700
20 Кальдера Рабаул Вулканічна дуга Бісмарка 6 683 (прибл.)
21 Вулканічна зима 536 року Кракатау 6-7 535
22 Ілопанго[en] Вулканічна дуга Центральної Америки 6 450
23 Ксудач[en] Камчатський півострів 6 240
24 Кальдера Таупо/Виверження Хатепе Таупо 7 180 або 230 Явище «червоного неба» над Римом і Китаєм
25 Черчилль Сх. Аляска, США 6 60
26 Амбрим Вулканічна дуга Нові Гебриди 6 50
27 Апоеке[en] Вулканічна дуга Центральної Америки 6 50 рік до н. е. (±100)

Примітка: назви кальдери мають тенденцію змінюватися з часом. Наприклад, кальдера Окатайна, кальдера Харохаро, вулканічний комплекс Харохаро та вулканічний комплекс Таравера мали однакове джерело магми у вулканічній зоні Таупо. Єллоустоунська кальдера, кальдера Генріс-Форк, кальдера Айленд-Парк, вулканічне поле Хейзе — джерело магми.

Ранні четвертинні виверження[ред. | ред. код]

2,588 ± 0,005 млн років до нашої ери починається четвертинний період і епоха плейстоцену.

Великі неогенові виверження[ред. | ред. код]

Хронологія вулканізму на Землі. Карта розташування: Невада
Санта-Роза-Каліко
Санта-Роза-Каліко
Долина Вірджин
Долина Вірджин
Макдермітт
Макдермітт
Блек-Маунтін
Блек-Маунтін
Сайлент-Каньйон
Сайлент-Каньйон
Тімбер-Маунтін
Тімбер-Маунтін
Стоунволл
Стоунволл
Місячний кратер
Місячний кратер
Невада/ Каліфорнія:
Місцерозташування вулканізму.
Хронологія вулканізму на Землі. Карта розташування: Колорадо
Кочетопа
Кочетопа
Платоро
Платоро
Доцеро
Доцеро
Вулканізм Колорадо. Посилання: Ла-Гаріта, Кочетопа і Норт-Пасс (Північний перевал[en]), Лейк-Сіті і Доцеро[en].
Хронологія вулканізму на Землі. Карта розташування: Нью-Мексико
Потрільо
Потрільо
Зуні-Бандера
Зуні-Бандера
Каррізозо
Каррізозо
Вулканізм Нью-Мексико. Посилання: Кальдера Валлес, Сокорро, Потрільо[en], Каррізозо[en] та Зуні-Бандера[en].

Пліоценові виверження[ред. | ред. код]

Приблизно 5,332 млн років до нашої ери починається епоха пліоцену. Більшість вивержень до четвертинного періоду мають невідомий VEI.

Міоценові виверження[ред. | ред. код]

Останні виверження на півострові Бенкс у Новій Зеландії відбулися приблизно 9 мільйонів років тому.
Велике виверження вулкана Гран-Канарія відбулося близько 14 мільйонів років тому.

Приблизно 23,03 млн років до н. е. починається неогеновий період і міоценова епоха.

Вулканізм до неогену[ред. | ред. код]

Розподіл вибраних гарячих точок. Цифри на малюнку позначені найвідоміші Гарячі точки

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Кілорік (ka, англ. kiloannum) — одиниця часу, що дорівнює тисячі років, мається на увазі «тисяч років тому». Мегарік (Ma, англ. Megaannum) — одиниця часу, що дорівнює одному мільйону років, мається на увазі «мільйонів років тому».

Індекс вулканічної вибуховості (VEI)[ред. | ред. код]

Докладніше: Індекс вулканічної експлозивності
Кореляція VEI та об'єму викиду
VEI Обсяг тефри
(кубічних кілометрів) 		Приклади
0 Ефузивний Вулкан Масая[en], Нікарагуа, 1570 рік
1 >0,00001 Вулкан Поас[en], Коста-Ріка, 1991 рік
2 >0,001 Вулкан Руапеху, Нова Зеландія, 1971 рік
3 >0,01 Невадо-дель-Руїс, Колумбія, 1985 рік
4 >0,1 Ейяф'ятлайокутль, Ісландія, 2010
5 >1 Вулкан Сент-Геленс, США, 1980 рік
6 >10 Вулкан Пінатубо, Філіппіни, 1991 рік
7 >100 Вулкан Тамбора, Індонезія, 1815 рік
8 >1000 Єллоустоунська кальдера, США, плейстоцен

Вулканічне затемнення[ред. | ред. код]

Докладніше: Глобальне затемнення

Глобальне затемнення через вулканізм (аерозоль попелу та діоксид сірки) є цілком незалежним від величини вулканічної експлозивності при виверженні (VEI)[104][105][106]. Коли діоксид сірки (точка кипіння в стандартному стані: -10 °C) вступає в реакцію з водяною парою, утворюючи сульфат-іони (попередники сірчаної кислоти), які добре відбивають випромінювання; зольний аерозоль, навпаки, поглинає ультрафіолетові промені[107]. Глобальне охолодження через вулканізм є сумою впливу глобального затемнення та впливу високого альбедо (фізична величина, що описує здатність поверхні відбивати та розсіювати випромінення (світло) шару попелу, що осідає[108]. Нижня межа снігу та його вищий альбедо можуть подовжити цей період охолодження.[109]. Біполярне порівняння показало шість сульфатних подій виверження: Тамбора (1815), Косігуїна (1835), Кракатау (1883), Агунг (1963) і Ель-Чичон (1982), а також таємниче виверження 1808 року[110]. А атмосферна передача даних прямого сонячного випромінювання з обсерваторії Мауна-Лоа[en] (MLO; працює з 28 червня 1956), Гаваї (19°32'N) виявили лише п'ять вивержень, які в тій чи іншій мірі вплинули на клімат:[111]

Але дуже великі викиди діоксиду сірки перевищують окиснювальну здатність атмосфери. Концентрація окису вуглецю та метану зростає (парникові гази), зростає глобальна температура, температура океану підвищується, а розчинність вуглекислого газу в океані знижується[1].

Картографічна галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Ворд, Пітер Л. (2 квітня 2009). Sulfur Dioxide Initiates Global Climate Change in Four Ways. Thin Solid Films. 517 (11): 3188—3203. Bibcode:2009TSF...517.3188W. doi:10.1016/j.tsf.2009.01.005.
  2. ↑ а б в Robock, A.; C.M. Ammann; L. Oman; D. Shindell; S. Levis; G. Stenchikov (2009). Did the Toba volcanic eruption of ~74k BP produce widespread glaciation?. Journal of Geophysical Research. 114 (D10): D10107. Bibcode:2009JGRD..11410107R. doi:10.1029/2008JD011652.
  3. ↑ Holocene Kamchatka volcanoes. Institute of Volcanology and Seismology, Far Eastern Branch of the Російська академія наук. Процитовано 15 листопада 2023.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи Supplementary Table to P.L. Ward, Thin Solid Films (2009) Major volcanic eruptions and provinces (PDF). Teton Tectonics. Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2010. Процитовано 15 листопада 2023.
  5. ↑ International Stratigraphic Chart (PDF). Міжнародна комісія зі стратиграфії. Архів оригіналу (PDF) за 29 грудня 2009. Процитовано 15 листопада 2023.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Large Holocene Eruptions. Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 15 листопада 2023.
  7. ↑ Brantley, Steven R. (4 січня 1999). Volcanoes of the United States. Online Version 1.1. Геологічна служба США. с. 30. ISBN 978-0-16-045054-9. OCLC 156941033. Процитовано 15 листопада 2023.
  8. ↑ Fierstein, Judy; Hildreth, Wes; James W. Hendley II; Peter H. Stauffer (1998). Can Another Great Volcanic Eruption Happen in Alaska? - U.S. Geological Survey Fact Sheet 075-98. Version 1.0. Геологічна служба США. Процитовано 15 листопада 2023.
  9. ↑ Fierstein, Judy; Hildreth, Wes (11 грудня 2004). The plinian eruptions of 1912 at Novarupta, Katmai National Park, Alaska. Bulletin of Volcanology. Springer. 54 (8): 646—684. Bibcode:1992BVol...54..646F. doi:10.1007/BF00430778.
  10. ↑ Santa Maria. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 15 листопада 2023. (англ.)
  11. ↑ Hopkinson, Deborah (January 2004). The Volcano That Shook the world: Krakatoa 1883. Storyworks. Т. 11, № 4. New York. с. 8 — через Scholastic.com.
  12. ↑ http://www.kscnet.ru/ivs/bibl/vulk/kuozero/Pon-KurileLake.pdf
  13. ↑ Tambora. www.earlham.edu. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 15 листопада 2023.
  14. ↑ University of Bristol (19 вересня 2014). First eyewitness accounts of mystery volcanic eruption (Пресреліз). Архів оригіналу за 10 грудня 2014.
  15. ↑ Undocumented volcano contributed to extremely cold decade from 1810–1819.
  16. ↑ Guevara-Murua, A.; Williams, C. A.; Hendy, E. J.; Rust, A. C.; Cashman, K. V. (2014). Observations of a stratospheric aerosol veil from a tropical volcanic eruption in December 1808: is this the "Unknown" ~1809 eruption? (PDF). Climate of the Past Discussions. 10 (2): 1901—1932. Bibcode:2014CliPa..10.1707G. doi:10.5194/cpd-10-1901-2014. ISSN 1814-9359.
  17. ↑ BBC Two - Timewatch. BBC.
  18. ↑ Програма глобального вулканізму | Grímsvötn (Ґрімсвотн).
  19. ↑ Huaynaputina. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 15 листопада 2023. (англ.)
  20. ↑ The massive volcano that scientists can't find.
  21. ↑ Bauch, Martin (2017). The day the sun turned blue. A volcanic eruption in the early 1460s and its putative climatic impact – a globally perceived volcanic disaster in the Late Middle Ages?. Transcultural Research – Heidelberg Studies on Asia and Europe in a Global Context: 107. doi:10.1007/978-3-319-49163-9_6.
  22. ↑ Nemeth, Karoly; Shane J. Cronin; James D.L. White (2007). Kuwae caldera and climate confusion. The Open Geology Journal. 1 (5): 7—11. Bibcode:2007OGJ.....1....7N. doi:10.2174/1874262900701010007.
  23. ↑ Gao, Chaochao; A. Robock; S. Self; J. B. Witter; J. P. Steffenson; H. B. Clausen; M.-L. Siggaard-Andersen; S. Johnsen; P. A. Mayewski (27 червня 2006). The 1452 or 1453 A.D. Kuwae eruption signal derived from multiple ice core records: Greatest volcanic sulfate event of the past 700 years. Journal of Geophysical Research. 111 (D12): D12107. Bibcode:2006JGRD..11112107G. doi:10.1029/2005JD006710. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 15 листопада 2023.
  24. ↑ Witter, J.B.; Self S. (January 2007). The Kuwae (Vanuatu) eruption of AD 1452: potential magnitude and volatile release. Bulletin of Volcanology. 69 (3): 301—318. Bibcode:2007BVol...69..301W. doi:10.1007/s00445-006-0075-4.
  25. ↑ Lavigne, Franck (4 вересня 2013). Source of the great A.D. 1257 mystery eruption unveiled, Samalas volcano, Rinjani Volcanic Complex, Indonesia. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 110 (42): 16742—7. Bibcode:2013PNAS..11016742L. doi:10.1073/pnas.1307520110. PMC 3801080. PMID 24082132.
  26. ↑ Mystery 13th Century eruption traced to Lombok, Indonesia. BBC News. 30 вересня 2013. Процитовано 15 листопада 2023.
  27. ↑ Miller et al. 2012. «Abrupt onset of the Little Ice Age triggered by volcanism and sustained by sea-ice/ocean feedbacks» Geophysical Research Letters 39, January 31
  28. ↑ Lavigne, Franck та ін. (2013). Source of the great A.D. 1257 mystery eruption unveiled, Samalas volcano, Rinjani Volcanic Complex, Indonesia. PNAS. 110 (42): 16742—16747. Bibcode:2013PNAS..11016742L. doi:10.1073/pnas.1307520110. PMC 3801080. PMID 24082132.
  29. ↑ Was the Little Ice Age Triggered by Massive Volcanic Eruptions? ScienceDaily, 30 January 2012 (accessed 21 May 2012)
  30. ↑ Jiandong Xu et al. 2013. «Climatic impact of the Millennium eruption of Changbaishan volcano in China: New insights from high-precision radiocarbon wiggle-match dating» Geophysical Research Letters 40 http://academiccommons.columbia.edu/download/fedora_content/download/ac:162055/CONTENT/XU_et_al_2013_GRL.pdf
  31. ↑ van den Bogaard, P (1995). 40Ar/(39Ar) ages of sanidine phenocrysts from Laacher See Tephra (12,900 yr BP): Chronostratigraphic and petrological significance
  32. ↑ De Klerk, Pim; Janke, Wolfgang; Kühn, Peter; Theuerkauf, Martin (2008). Environmental impact of the Laacher See eruption at a large distance from the volcano: Integrated palaeoecological studies from Vorpommern (NE Germany). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 270 (1–2): 196—214. Bibcode:2008PPP...270..196D. doi:10.1016/j.palaeo.2008.09.013.
  33. ↑ Baales, Michael; Jöris, Olaf; Street, Martin; Bittmann, Felix; Weninger, Bernhard; Wiethold, Julian (November 2002). Impact of the Late Glacial Eruption of the Laacher See Volcano, Central Rhineland, Germany. Quaternary Research. 58 (3): 273—288. Bibcode:2002QuRes..58..273B. doi:10.1006/qres.2002.2379. S2CID 53973827.
  34. ↑ Forscher warnen vor Vulkan-Gefahr in der Eifel. Spiegel Online, 13. February 2007. Процитовано 15 листопада 2023.
  35. ↑ Carey, Steven N.; Sigurdsson, Haraldur (1980). The Roseau Ash: Deep-sea Tephra Deposits from a Major Eruption on Dominica, Lesser Antilles Arc. Journal of Volcanology and Geothermal Research. 7 (1–2): 67—86. Bibcode:1980JVGR....7...67C. doi:10.1016/0377-0273(80)90020-7.
  36. ↑ Alloway, Brent V.; Agung Pribadi; John A. Westgate; Michael Bird; L. Keith Fifield; Alan Hogg; Ian Smith (30 жовтня 2004). Correspondence between glass-FT and 14C ages of silicic pyroclastic flow deposits sourced from Maninjau caldera, west-central Sumatra. Earth and Planetary Science Letters. Elsevier. 227 (1–2): 121—133. Bibcode:2004E&PSL.227..121A. doi:10.1016/j.epsl.2004.08.014.
  37. ↑ Twickler and K. Taylor, G. A.; Mayewski, P. A.; Meeker, L. D.; Whitlow, S.; Twickler, M. S.; Taylor, K. (1996). Potential Atmospheric impact of the Toba mega-eruption ~71'000 years ago. Geophysical Research Letters. American Geophysical Union. 23 (8): 837—840. Bibcode:1996GeoRL..23..837Z. doi:10.1029/96GL00706.
  38. ↑ Jones, S.C. (2007) The Toba supervolcanic eruption: Tephra-fall deposits in India and Paleoanthropological implications; in The evolution and history of human populations in South Asia (eds.) M D Petraglia and B Allchin (New York: Springer Press) pp. 173–200
  39. ↑ а б Chesner, C.A.; Westgate, J.A.; Rose, W.I.; Drake, R.; Deino, A. (March 1991). Eruptive History of Earth's Largest Quaternary caldera (Toba, Indonesia) Clarified (PDF). Geology. 19 (3): 200—203. Bibcode:1991Geo....19..200C. doi:10.1130/0091-7613(1991)019<0200:EHOESL>2.3.CO;2. Процитовано 15 листопада 2023.
  40. ↑ Ninkovich, D.; N.J. Shackleton; A.A. Abdel-Monem; J.D. Obradovich; G. Izett (7 грудня 1978). K−Ar age of the late Pleistocene eruption of Toba, north Sumatra. Nature. Nature Publishing Group. 276 (5688): 574—577. Bibcode:1978Natur.276..574N. doi:10.1038/276574a0. S2CID 4364788.
  41. ↑ Guatemala Volcanoes and Volcanics. USGS - CVO. Процитовано 15 листопада 2023.
  42. ↑ Cities on Volcanoes 5. www.eri.u-tokyo.ac.jp.
  43. ↑ Sierra la Primavera. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 15 листопада 2023. (англ.)
  44. ↑ GEOLOGIC SETTING OF THE UZON CALDERA, KAMCHATKA, FAR EAST RUSSIA. gsa.confex.com. Архів оригіналу за 3 червня 2008. Процитовано 15 листопада 2023.
  45. ↑ Uzon. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 18 грудня 2023. (англ.)
  46. ↑ Sruoga, Patricia; Eduardo J. Llambías; Luis Fauqué; David Schonwandt; David G. Repol (September 2005). Volcanological and geochemical evolution of the Diamante Caldera–Maipo volcano complex in the southern Andes of Argentina (34°10′S). Journal of South American Earth Sciences. 19 (4): 399—414. Bibcode:2005JSAES..19..399S. doi:10.1016/j.jsames.2005.06.003. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  47. ↑ Karlstrom, K.; Crow, R.; Peters, L.; McIntosh, W.; Raucci, J.; Crossey, L.; Umhoefer, P. (2007). 40Ar/39Ar and field studies of Quaternary basalts in Grand Canyon and model for carving Grand Canyon: Quantifying the interaction of river incision and normal faulting across the western edge of the Colorado Plateau. GSA Bulletin. 119 (11/12): 1283—1312. Bibcode:2007GSAB..119.1283K. doi:10.1130/0016-7606(2007)119[1283:AAFSOQ]2.0.CO;2.
  48. ↑ Hildreth, W. (1979), Sarna-Wojcicki et al. (2000).
  49. ↑ Izett, Glen A. (1981).
  50. ↑ Heiken et al. (1990).
  51. ↑ а б Wolff, J. A.; Ramos, F. C. (18 грудня 2013). Processes in Caldera-Forming High-Silica Rhyolite Magma: Rb-Sr and Pb Isotope Systematics of the Otowi Member of the Bandelier Tuff, Valles Caldera, New Mexico, США. Journal of Petrology. 55 (2): 345—375. doi:10.1093/petrology/egt070. ISSN 0022-3530.
  52. ↑ а б Ben G. Mason; David M. Pyle; Clive Oppenheimer (2004). The size and frequency of the largest explosive eruptions on Earth. Bulletin of Volcanology. 66 (8): 735—748. Bibcode:2004BVol...66..735M. doi:10.1007/s00445-004-0355-9.
  53. ↑ Wood, Charles A.; Jűrgen Kienle (1990). Volcanoes of North America. Cambridge University Press. с. 170–172.
  54. ↑ Geological origins [Архівовано 2008-09-07 у Wayback Machine.], Norfolk Island Tourism. Accessed 2007-04-13.
  55. ↑ Ort, M. H.; de Silva, S.; Jiminez, N.; Salisbury, M.; Jicha, B. R. and Singer, B. S. (2009). Two new supereruptions in the Altiplano-Puna Volcanic Complex of the Central Andes [Архівовано 2009-10-20 у Wayback Machine.].
  56. ↑ Lindsay, Jan M.; Tim J. Worthington; Ian E. M. Smith; Philippa M. Black (June 1999). Geology, petrology, and petrogenesis of Little Barrier Island, Hauraki Gulf, New Zealand (PDF). New Zealand Journal of Geology and Geophysics. 42 (2): 155—168. doi:10.1080/00288306.1999.9514837. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2004. Процитовано 15 листопада 2023.
  57. ↑ Philippe Nonnotte. Étude volcano-tectonique de la zone de divergence Nord-Tanzanienne (terminaison sud du rift kenyan) – Caractérisation pétrologique et géochimique du volcanisme récent (8 Ma – Actuel) et du manteau source – Contraintes de mise en place thèse de doctorat de l'université de Bretagne occidentale, spécialité : géosciences marines (PDF).
  58. ↑ Lindsay J. M.; de Silva S.; Trumbull R.; Emmermann R.; Wemmer K. (2001). La Pacana caldera, N. Chile: a re-evaluation of the stratigraphy and volcanology of one of the world's largest resurgent calderas. Journal of Volcanology and Geothermal Research. 106 (1–2): 145—173. Bibcode:2001JVGR..106..145L. doi:10.1016/S0377-0273(00)00270-5.
  59. ↑ Frailes Plateau.[недоступне посилання з 01.07.2018]
  60. ↑ а б в г д Morgan, Lisa A. Morgan; William C. McIntosh (March 2005). Timing and development of the Heise volcanic field, Snake River Plain, Idaho, western USA (PDF). GSA Bulletin. 117 (3–4): 288—306. Bibcode:2005GSAB..117..288M. doi:10.1130/B25519.1. Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2011. Процитовано 15 листопада 2023.
  61. ↑ Salisbury, M. J.; Jicha, B. R.; de Silva, S. L.; Singer, B. S.; Jimenez, N. C.; Ort, M. H. (21 грудня 2010). 40Ar/39Ar chronostratigraphy of Altiplano-Puna volcanic complex ignimbrites reveals the development of a major magmatic province. Geological Society of America Bulletin. 123 (5–6): 821—840. Bibcode:2011GSAB..123..821S. doi:10.1130/B30280.1.
  62. ↑ Geography and Geology [Архівовано 2014-09-12 у Wayback Machine.], Lord Howe Island Tourism Association. Процитовано 15 листопада 2023.
  63. ↑ Cerro Panizos. Volcano World. Архів оригіналу за 4 жовтня 2023. Процитовано 15 листопада 2023.
  64. ↑ Te Ara — the Encyclopedia of New Zealand
  65. ↑ а б в г д е Mark Anders: Yellowstone hotspot track. Columbia University, Lamont–Doherty Earth Observatory (LDEO). Процитовано 15 листопада 2023.
  66. ↑ а б Knott, Thomas; Branney, M.; Reichow, Marc; Finn, David; Tapster, Simon; Coe, Robert (June 2020). Discovery of two new super-eruptions from the Yellowstone hotspot track (USA): Is the Yellowstone hotspot waning?. Geology. 48 (9): 934—938. Bibcode:2020Geo....48..934K. doi:10.1130/G47384.1. Процитовано 15 листопада 2023.
  67. ↑ Coombs, D. S., Dunedin Volcano, Misc. Publ. 37B, pp. 2–28, Geol. Soc. of N. Z., Dunedin, 1987.
  68. ↑ Coombs, D. S., R. A. Cas, Y. Kawachi, C. A. Landis, W. F. Mc-Donough, and A. Reay, Cenozoic volcanism in north, east and central Otago, Bull. R. Soc. N. Z., 23, 278—312, 1986.
  69. ↑ Bishop, D.G., and Turnbull, I.M. (compilers) (1996). Geology of the Dunedin Area. Lower Hutt, NZ: Institute of Geological & Nuclear Sciences. ISBN 0-478-09521-X.
  70. ↑ Sawyer, David A.; R. J. Fleck; M. A. Lanphere; R. G. Warren; D. E. Broxton; Mark R. Hudson (October 1994). Episodic caldera volcanism in the Miocene southwestern Nevada volcanic field: Revised stratigraphic framework, 40Ar/39Ar geochronology, and implications for magmatism and extension. Geological Society of America Bulletin. 106 (10): 1304—1318. Bibcode:1994GSAB..106.1304S. doi:10.1130/0016-7606(1994)106<1304:ECVITM>2.3.CO;2.
  71. ↑ http://www-odp.tamu.edu/Publications/157_SR/VOLUME/CHAP_14.PDF
  72. ↑ The Geology of the Canary Islands - 1st Edition. www.elsevier.com. Процитовано 15 листопада 2023.
  73. ↑ а б в г д е Lipman, P.W. (30 вересня 1984). The Roots of Ash Flow Calderas in Western North America: Windows Into the Tops of Granitic Batholiths. Journal of Geophysical Research. 89 (B10): 8801—8841. Bibcode:1984JGR....89.8801L. doi:10.1029/JB089iB10p08801.
  74. ↑ Rytuba, James J.; John, David A.; McKee, Edwin H. Volcanism Associated with Eruption of the Steens Basalt and Inception of the Yellowstone Hotspot. Rocky Mountain (56th Annual) and Cordilleran (100th Annual) Joint Meeting (May 3–5, 2004). Paper No. 44-2. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 15 листопада 2023.
  75. ↑ а б в г Steve Ludington; Dennis P. Cox; Kenneth W. Leonard & Barry C. Moring (1996). Chapter 5, Cenozoic Volcanic Geology in Nevada. У Donald A. Singer (ред.). An Analysis of Nevada's Metal-Bearing Mineral Resources (PDF). Nevada Bureau of Mines and Geology, University of Nevada. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2006.
  76. ↑ а б Rytuba, J.J.; McKee, E.H. (1984). Peralkaline ash flow tuffs and calderas of the McDermitt Volcanic Field, southwest Oregon and north central Nevada. Journal of Geophysical Research. 89 (B10): 8616—8628. Bibcode:1984JGR....89.8616R. doi:10.1029/JB089iB10p08616. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 15 листопада 2023.
  77. ↑ Matthew A. Coble & Gail A. Mahood (2008). New geologic evidence for additional 16.5–15.5 Ma silicic calderas in northwest Nevada related to initial impingement of the Yellowstone hot spot. Earth and Environmental Science. Т. 3, № 1. Collapse Calderas Workshop, IOP Conf. Series. с. 012002. Bibcode:2008E&ES....3a2002C. doi:10.1088/1755-1307/3/1/012002.
  78. ↑ Carson, Robert J.; Pogue, Kevin R. (1996). Flood Basalts and Glacier Floods:Roadside Geology of Parts of Walla Walla, Franklin, and Columbia Counties, Washington. Washington State Department of Natural Resources (Washington Division of Geology and Earth Resources Information Circular 90).
  79. ↑ Reidel, Stephen P. (2005). A Lava Flow without a Source: The Cohasset Flow and Its Compositional Members. «The Journal of Geology»[en]. 113 (1): 1—21. Bibcode:2005JG….113….1R. doi:10.1086/425966. S2CID 12587046. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  80. ↑ Brueseke, M.E.; Heizler, M.T.; Hart, W.K.; S.A. Mertzman (15 березня 2007). Distribution and geochronology of Oregon Plateau (U.S.A.) flood basalt volcanism: The Steens Basalt revisited. Journal of Volcanology and Geothermal Research. 161 (3): 187—214. Bibcode:2007JVGR..161..187B. doi:10.1016/j.jvolgeores.2006.12.004.
  81. ↑ SummitPost.org, Southeast Oregon Basin and Range
  82. ↑ USGS, Andesitic and basaltic rocks on Steens Mountain
  83. ↑ а б GeoScienceWorld, Genesis of flood basalts and Basin and Range volcanic rocks from Steens Mountain to the Malheur River Gorge, Oregon
  84. ↑ Oregon: A Geologic History. 8. Columbia River Basalt: the Yellowstone hot spot arrives in a flood of fire. Oregon Department of Geology and Mineral Industries. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 15 листопада 2023.
  85. ↑ Madsen, J.K.; Thorkelson, D.J.; Friedman, R.M.; Marshall, D.D. (6 травня 2018). Cenozoic to Recent plate configurations in the Pacific Basin: Ridge subduction and slab window magmatism in western North America. Geosphere. 2 (1): 11. Bibcode:2006Geosp...2...11M. doi:10.1130/ges00020.1.
  86. ↑ Largest explosive eruptions: New results for the 27.8 Ma Fish Canyon Tuff and the La Garita caldera, San Juan volcanic field, Colorado [Архівовано 2011-05-19 у Wayback Machine.]
  87. ↑ Olivier Bachmann; Michael A. Dungan; Peter W. Lipman (2002). The Fish Canyon Magma Body, San Juan Volcanic Field, Colorado: Rejuvenation and Eruption of an Upper-Crustal Batholith. Journal of Petrology. 43 (8): 1469—1503. Bibcode:2002JPet...43.1469B. doi:10.1093/petrology/43.8.1469. Процитовано 16 березня 2010.
  88. ↑ а б Ingrid Ukstins Peate; Joel A. Baker; Mohamed Al-Kadasi; Abdulkarim Al-Subbary; Kim B. Knight; Peter Riisager; Matthew F. Thirlwall; David W. Peate; Paul R. Renne (2005). Volcanic stratigraphy of large-volume silicic pyroclastic eruptions during Oligocene Afro-Arabian flood volcanism in Yemen. Bulletin of Volcanology. 68 (2): 135—156. Bibcode:2005BVol...68..135P. doi:10.1007/s00445-005-0428-4..
  89. ↑ George A. Morris & Robert A. Creaser (2003). Crustal recycling during subduction at the Eocene Cordilleran margin of North America: a petrogenetic study from the southwestern Yukon. Canadian Journal of Earth Sciences. 40 (12): 1805—1821. Bibcode:2003CaJES..40.1805M. doi:10.1139/e03-063.
  90. ↑ Sur l'âge des trapps basaltiques (On the ages of flood basalt events); Vincent E. Courtillot & Paul R. Renneb; Comptes Rendus Geoscience; Vol: 335 Issue: 1, January, 2003; pp: 113—140
  91. ↑ Stratigraphic Chart 2022 (PDF). International Stratigraphic Commission. February 2022. Процитовано 15 листопада 2023.
  92. ↑ ASH FALL: Newsletter of the Volcanology and Igneous Petrology Division Geological Association of Canada Процитовано 15 листопада 2023.
  93. ↑ Muskox Property - The Muskox Intrusion. Архів оригіналу за 8 квітня 2009.
  94. ↑ The 1.27 Ga Mackenzie Large Igneous Province and Muskox layered intrusion. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 5 лютого 2024.
  95. ↑ Westward Migrating Ignimbrite Calderas and a Large Radiating Mafic Dike Swarm of Oligocene Age, Central Rio Grande Rift, New Mexico: Surface Expression of an Upper Mantle Diapir? (PDF). New Mexico Tech. Процитовано 15 листопада 2023.
  96. ↑ Fialko, Y., and M. Simons, Evidence for on-going inflation of the Socorro magma body, New Mexico, from interferometric synthetic aperture radar imaging Geop. Res. Lett., 28, 3549–3552, 2001.
  97. ↑ Socorro Magma Body. New Mexico Tech. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 15 листопада 2023.
  98. ↑ Figure: Calderas within southwestern Nevada volcanic field. Los Alamos National Laboratory. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2023.
  99. ↑ Smith, E.I. & D.L. Keenan (30 серпня 2005). Yucca Mountain Could Face Greater Volcanic Threat (PDF). Eos, Transactions, American Geophysical Union. 86 (35): 317. Bibcode:2005EOSTr..86..317S. doi:10.1029/2005eo350001. Процитовано 15 листопада 2023.
  100. ↑ Geologic Provinces of the United States: Basin and Range Province on USGS.gov website [Архівовано 2009-01-25 у Wayback Machine.] Процитовано 15 листопада 2023.
  101. ↑ Doell, R.R., Dalrymple, G.B., Smith, R.L., and Bailey, R.A., 1986, Paleomagnetism, potassium-argon ages, and geology of rhyolite and associated rocks of the Valles Caldera, New Mexico: Geological Society of America Memoir 116, p. 211—248.
  102. ↑ Izett, G.A., Obradovich, J.D., Naeser, C.W., and Cebula, G.T., 1981, Potassium-argon and fission-track ages of Cerro Toledo rhyolite tephra in the Jemez Mountains, New Mexico, in Shorter contributions to isotope research in the western United States: U.S. Geological Survey Professional Paper 1199-D, p. 37-43.
  103. ↑ Christiansen, R.L., and Blank, H.R., 1972, Volcanic stratigraphy of the Quaternary rhyolite plateau in Yellowstone National Park: U.S. Geological Survey Professional Paper 729-B, p. 18.
  104. ↑ Salzer, Matthew W.; Malcolm K. Hughes (2007). Bristlecone pine tree rings and volcanic eruptions over the last 5000 yr (PDF). Quaternary Research. 67 (1): 57—68. Bibcode:2007QuRes..67...57S. doi:10.1016/j.yqres.2006.07.004. Процитовано 15 листопада 2023.
  105. ↑ VEI glossary entry. USGS. Процитовано 15 листопада 2023.
  106. ↑ Volcanic Sulfur Aerosols Affect Climate and the Earth's Ozone Layer - Volcanic ash vs sulfur aerosols. U.S. Geological Survey. Процитовано 15 листопада 2023.
  107. ↑ NASA.gov Earth Observatory — Sarychev Eruption
  108. ↑ Jones, M.T., Sparks, R.S.J., and Valdes, P.J. (2007). The climatic impact of supervolcanis ash blankets. «Climate Dynamics»[en]. 29 (6): 553—564. Bibcode:2007ClDy…29..553J. doi:10.1007/s00382-007-0248-7. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  109. ↑ Jones, G.S., Gregory, J.M., Scott, P.A., Tett, S.F.B., Thorpe, R.B., 2005. An AOGCM model of the climate response to a volcanic super-eruption. Climate Dynamics 25, 725—738
  110. ↑ Dai, Jihong; Ellen Mosley-Thompson; Lonnie G. Thompson (1991). Ice core evidence for an explosive tropical volcanic eruption six years preceding Tambora. Journal of Geophysical Research: Atmospheres. 96 (D9): 17, 361—17, 366. Bibcode:1991JGR....9617361D. doi:10.1029/91jd01634. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 15 листопада 2023.
  111. ↑ http://www.esrl.noaa.gov/gmd/grad/mloapt.html Atmospheric transmission of direct solar radiation (Preliminary) at Mauna Loa, Hawaii
  112. ↑ Mt. Pinatubo's cloud shades global climate. Science News. Процитовано 7 березня 2010.
  113. ↑ Jones, P.D., Wigley, T.M.I, and Kelly, P.M. (1982), Variations in surface air temperatures: Part I. Northern Hemisphere, 1881–1980: Monthly Weather Review, v.110, p. 59-70.
  114. ↑ Спектрометр картування загального озону (англ. Total Ozone Mapping Spectrometer (TOMS) супутниковий інструмент НАСА, а саме спектрометр для вимірювання озонового шару.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Теми
Списки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хронологія_вулканізму_на_Землі&oldid=42220414