Джеррі Фодор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеррі Фодор
Jerry Fodor.jpg
Народження 22 квітня 1935(1935-04-22)[1][2]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Смерть 29 листопада 2017(2017-11-29)[3][4][2] (82 роки)
Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[5]
хвороба Паркінсона
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Знання мов
  • англійська[6]
  • Ім'я при народженні Jerry Alan Fodor
    Діяльність
  • науковий працівник, викладач університету
  • Викладав Ратґерський університет, Массачусетський технологічний інститут і Міський університет Нью-Йорка
    Член Американська академія мистецтв і наук
    Основні інтереси філософія свідомості
    Значні ідеї модулярність розуму, гіпотеза про мову мислення[en]
    Alma mater Принстонський університет, Колумбійський університет і Університет Оксфорду (1961)
    Конфесія атеїзм
    Нагороди

    Джеррі Алан Фодор (англ. Jerry Alan Fodor; 22 квітня 1935 — 29 листопада 2017) — американський філософ та психолінгвіст-експериментатор. Автор багатьох робіт з філософії свідомості та когнітивної науки, де серед усього іншого показав основні ідеї про модулярність свідомості та висловив гіпотезу про мову мислення[en]. Є одним з найбільш впливових філософів свідомості кінця XX — початку XXI століття. Зробив значний вплив на розвиток когнітивної науки.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 1935 року в Нью-Йорку, США.

    Крім цього
    Постійний автор London Review of Books

    Є членом багатьох товариств

    • Phi Beta Kappa[en]
    • Американська Академія мистецтв і наук (American Academy of Arts and Sciences)

    Має численні нагороди та звання:

    Як описує Джеррі Фодора його колишній колега з Університету Рутгерса, філософ Колін Макгінн:

    «… Це справжній джентльмен, схильний до великих дискусій. Він сором'язливий і балакучий одночасно… відмінний полеміст з досить сприйнятливою душею… … Поява Джеррі Фодора на факультеті Рутгерса була одразу помічена, і за спільною згодою ми визнали, що це провідний філософ свідомості у світі на сьогоднішній день».

    Посередницька роль ментальних репрезентацій[ред. | ред. код]

    З 1975  Джеррі Фодор опублікував ряд статей, де висуває свою точку зору про те, що ментальні репрезентації здійснюють усі ментальні процеси людини; вони, таким чином, є ментальними посередниками, яким властиві ключові характеристики мови. Це «виливається» у нову гіпотезу про можливе існування мови мислення, як він сам його назвав «менталізм». Джеррі Фодор висуває наступні тези:

    • По-перше, «Пропозиціональні відносини реалізуються через відносини всередині ментальних пропозицій, сформульованих мовою мислення суб'єкта»[7]. Вважається, що поведінка людини, її ментальне становище визначається її судженнями та бажаннями. «Менталізм» різною мірою розвинений у всіх людей, але у кожного з нас є певний набір ментальних репрезентацій (певна система), схожа на природномовну систему.
    • По-друге, психологічно релевантні каузальні властивості пропозиціональних відносин випливають з синтаксичних властивостей ментальних пропозицій, що реалізують дані відносини. У ментальних знаків є певні внутрішні властивості. Окремі пропозиції мають власний зміст, завдяки тому, що мають відносини із зовнішнім світом. Але два внутрішніх знаки можуть мати абсолютно однакові внутрішні властивості, а представляти різні репрезентації (наприклад, зображення коня і зебри).
    • По-третє, семантичний зміст пропозиціональних відносин пояснюється семантичними характеристиками ментальної пропозиції. Семантичні характеристики ментальної пропозиції пояснюються її синтаксичною структурою і семантикою елементів, що її утворюють.

    Модулярна свідомість[ред. | ред. код]

    Найбільшу популярність Дж. Фодору принесла книга 1983 року «Модулярність свідомості». Вважається, що її витоки йдуть від вчення Іммануїла Канта та від теорії Франца Йозефа Галля[ru] (кінець 19 ст.), засновника напряму френології, який вважав, що будь-яка ментальна здатність має вираз у будові мозоку — мається на увазі, що певні виступи на черепі людини говорять про її розум чи, навпаки, дурість. Теорія Галля була незабаром спростована, а ось теорія Фодора про модулярність свідомості отримала належний розвиток.

    Ця книга стала в 1983 році справжнім маніфестом «нового підходу до розуміння когнітивної архітектури»[8]; вона викликала бурхливі дискусії, що тривають донині. Припущення Фодора полягало в тому, що він переглянув теорію Ноама Хомського. Він заявив, що „спеціальність“ мови — це не приватний, а загальний випадок. Архітектурна будова пізнання є „мозаїкою численних паралельних і відносно автономних у функціональному відношенні процесів, а зовсім не організоване в єдиний механізм ціле“[8]. Послідовники даного підходу порівнюють свідомість зі швейцарським ножем, де є все необхідне в одному предметі — це зручний універсальний інструмент, який можна використовувати в різноманітних ситуаціях.

    Джеррі Фодор поділяє свідомість на 3 специфічних модулі, що функціонують незалежно[9]: провідники, системи входу і центральні системи. Провідники займаються тим, що перетворюють дані в зручні формати для обробки специфічними модулями, перцептивними системами — системами входу. На цьому рівні відбувається обчислення „параметрів предметного оточення“[8]. Отримані репрезентації обробляються центральними системами, які займаються діяльністю вищих когнітивних процесів: формування думок і переконань, прийняття рішень і планування розумних дій. Думка Фодора така, що людська психіка неоднорідна за своєю структурою, складається (як описано вище) з блоків, кожному з яких запропонована своя функція. Вони всі інформаційно „інкапсульовані“ („informationally encapsulated“), тобто інші складові частини свідомості не можуть ні впливати, ні надавати будь-якого впливу на внутрішню роботу модуля, тільки на вихідні дані. Самі модулі мають доступ до інформації лише на нижчих рівнях процесів[9]. Системи входу розв'язують обмежений клас задач. Центральні системи універсальніші; вони відкриті для інтеграції, в них можлива побудова будь-якої думки.

    Джеррі Фодор сформулював 8 основних критеріїв для чіткої ідентифікації когнітивних модулів:

    • Вузька спеціалізація — обмежена область дії будь-якого модуля; наприклад, якщо розглядати зір, то тут ми зможемо знайти дії з детекції краю і руху, сприйняття кольору тощо;
    • Інформаційна закритість, або „інкапсулювання“ — приклад виразу можна розглянути в разі оптико-геометричної ілюзії Мюллера-Лаєра;
    • Обов'язковість — незмінна обробка всіх сигналів, що надходять на вхід якого-небудь модуля; неможливість зупинки обробки або відмови від неї;
    • Висока швидкість — оскільки процеси, що відбуваються на модулях, є обчислювальними рефлексами;
    • Поверхнева обробка — всі отримані в модулях дані є поверхневими репрезентаціями; це лише „сирий“ матеріал, який ще належить обробити;
    • Біологічне походження — можливо, що схожі модулі можуть бути виявлені в різних біологічних видах;
    • Селективність випадінь — в роботі окремо взятого модуля можуть відбуватися порушення, однак на роботу інших модулів це пошкодження не впливає;
    • Фіксованість нейроанатомічних механізмів — у кожного є своє власне місце.

    На думку Бориса Величковського[ru] 3 останні ознаки „надали… особливий вплив на переорієнтацію всього комплексу когнітивних досліджень“[8]

    У роботі „Modularity of Mind“ («Модулярність свідомості») 1983 року Джеррі Фодор підтверджує точку зору, що сприйняття непізнаване. До цього вважалося (як вважається і зараз), що „сприйняття насичується пізнанням“[10], що люди бачать і відчувають те, що вони готові побачити, що багато чого з того, що люди відчувають, зумовлено багатьма факторами (зокрема економічними та соціальними). Люди вважали, що „вся наша метафізика визначається структурою мови, якою ми розмовляємо“[10]. Джеррі Фодор подібну точку зору називає „релятивістським холізмом“, така точка зору дозволяє розглянути об'єкт дослідження тільки зсередини, одним цілим, і ніяк інакше. Фодор відкрито не приймає релятивізм, і ця ненависть проглядається через всі його роботи, оскільки вчений не сприймає фіксованості людської природи:

    „Я ненавиджу релятивізм більше, ніж будь-що… … я думаю, що релятивізм — це, очевидно, помилкова теорія. Те, що він випускає з уваги — це, грубо кажучи, незмінна структура людської природи. Але в когнітивній психології заява про те, що структура людської природи незмінна, традиційно приймає форму твердження про гетерогенність пізнавальних механізмів і жорсткість організації пізнання, яка сприяє їхній інкапсуляції. Якщо існують модулі і здібності, значить не все впливає на все, не все пластичне. Чим би не було це Все, в ньому міститься, принаймні, більше, ніж Один елемент“[11] (Дж. Фодор).

    Суперечка Дж. Фодора з С. Пінкером[ред. | ред. код]

    Після виходу книги відомого американського психолінгвіста, учня Н.Чомського, Стівена Пінкера «Як працює розум», Дж. Фодор написав книгу з відкрито „антіпінкеровською“ назвою «Мислення працює не так», де на прикладі модулярності мозку він пише про те, що людський мозок набагато краще розвинений, ніж мозок вищих приматів, і ставить питання: можливо, це сталося не завдяки еволюції, а через випадкові мутаційні зміни, які і „спровокували“ такий бурхливий розвиток людського мозку?

    Для Дж. Фодора мислення, попри величезний накопичений матеріал, все ж залишається незбагненною загадкою людства, і що в ньому є головним, також невизначено. Тому цього вченого деколи називають „новим містиком від психології“.

    Мозок „зібраний“ з незалежних модулів, кожен з яких обробляє тільки спеціалізовану інформацію. Подібна система влаштована досить складно, і якщо мозок справді діє по вищеописаній ознаці, то всі модулі ніяк не могли утворитися завдяки однієї мутації. Справа тут в еволюції.

    Згідно з концепцією Дж. Фодора про модулярності свідомості, кожен модуль мозку обробляє тільки спеціалізовану інформацію. Одже, всі ці модулі не могли утворитися в один мозок тільки в результаті однієї мутації — швидше за все, тільки тривалий процес еволюції є причиною цього.

    Коли книга Дж. Фодора тільки вийшла, було багато суперечок через дане питання. Вже сьогодні з'явилися експериментальні факти, які підтверджують, що саме еволюція була причиною. На одній з конференцій по людському геному, генетик Сванте Пааво розповів про одне своє дослідження з виявлення відмінностей між людськими генами та генами шимпанзе і макак. Відмінності виявилися мізерно малими: близько 1,3 відсотка. Але активність різних генів виявилася досить варіативна; якщо, припустимо, в клітинах печінки відмінності не надто помітні, то саме у мозку гени людини, шимпанзе і макаки працюють по-різному. Факти, надані дослідником Сванте Пааво, підтверджують думку Дж. Фодора про те, що модулярність мозку — складне завдання для однієї мутації в одному якому-небудь гені. Це були довгі і поступові зміни в багатьох генах, в результаті чого зараз ми маємо величезну відмінность людського мозку від мавпячого.[12]

    Погляди на еволюцію[ред. | ред. код]

    Подальший розвиток поглядів Фодора на еволюцію зображено в книзі What Darwin Got Wrong (2010), його спільній роботі з біологом Массімо Піателлі-Пальмаріні. Автори називають неодарвіністів „прикро некритичними“ і говорять, що теорія еволюції Дарвіна „переоцінює внесок, який робить середовище проживання у формуванні фенотипу виду, і, відповідно, недооцінює вплив ендогенних змінних.“[13][14][15] Еволюційний біолог Джеррі Койн назвав цю книгу „глибоко помилковою критикою природного відбору“[16] і „такою ж біологічно необізнаною, як і химерною.“[17]Філософ біології[ru] Олександр Розенберг критикував Фодора за неправильне розуміння механізму природного відбору, відзначаючи, що «коли філософ намагається поставити під сумнів міцно закріплену наукову теорію на чисто апріорній основі, то проблема не в теорії, а в філософії.»[18]

    Критика[ред. | ред. код]

    Однак ідеї Фодора не залишилися непоміченими і знайшли як своїх прихильників, так і супротивників.

    Наприклад, в 1981 році, Деніел Деннет висунув контраргумент з приводу підсвідомої поведінки людини — те, що прямі репрезентації не є необхідними для пояснення пропозіціональних відносин. Ми часто приписуємо багатьом об'єктам людські можливості, «олюднюючи» їх, але ж ми насправді не вважаємо, що комп'ютер дійсно «думає» або «вважає», коли вирішує яку-небудь задачу. На мові «менталіз» ми також не зуміємо осмислити («обміркувати») яку-небудь ідею.

    У 1984 році Саймон Блекберн[en] в одній зі статей запропонував таку ідею: Дж. Фодор пояснює вивчення природних мов як процес, що підтверджує «мови думки», або «менталіз», і це, таким чином, залишає відкритим питання про те, чому ж «мова думки» («менталіз») сама по собі не вважається мовою, що вимагає ще й іншої більш фундаментальної репрезентативної основи, в якій формуються і підтверджуються гіпотези про те, що «менталезе» може бути вивчено.

    Дж. Фодор заявив у відповідь, що «менталіз» унікальний саме в тому, що не повинен вивчатися за допомогою рідної мови, оскільки є вродженим.

    Звісно, знайшлися також і лінгвісти, які сперечаються з Фодором з інших питань. Кейт Бах звинувачувала Фодор за те, що він критикує лексичну семантику і багатозначність, заперечує наявність лексичних структур у таких загальних англійських дієсловах як get, keep, make і put. Він також «скидає» в загальну купу концептів такі поняття, як BACHELOR (холостяк), EFFECT (ефект), ISLAND (острів), TRAPEZOID (трапеція), VIXEN (лисиця), WEEK (тиждень) як примітивні, вроджені і неаналізовані, оскільки на думку Дж. Фодор, вони потрапляють в категорію, яку він називає «лексичними концептами». Для їх визначення в мові потрібно всього лише одне слово. У чому ж з Фодором сперечається К. Бах? Вона вважає, що, навпаки, ці концепти не можуть «вміщати» у собі одне поняття. Наприклад, «холостяк» — це з'єднання «чоловік» і «самотній»; «Лисиця» — «самка» і «лисиця» і так далі.

    Основні роботи[ред. | ред. код]

    • The Structure of Language (with J.Katz), Prentice Hall, 1964, ISBN 0-13-854703-3.
    • Psychological Explanation, Random House, 1968, ISBN 0-07-021412-3.
    • The Psychology of Language (with T.Bever and M.Garrett), (with T.Bever and M.Garrett), McGraw Hill, 1974, ISBN 0-394-30663-5.
    • The Language of Thought, Harvard University Press, 1975, ISBN 0-674-51030-5.
    • Representations; Essays on the Foundations of Cognitive Science, Harvest Press (UK) and MIT Press (US), 1979, ISBN 0-262-56027-5.
    • The Modularity of Mind: an Essay of Faculty Psychology, MIT Press, 1983, ISBN 0-262-56025-9.
    • Psychosemantics: The Problem of Meaning in the Philosophy of Mind, MIT Press, 1987, ISBN 0-262-56052-6.
    • A Theory of Content and Other Essays, MIT Press, 1990, ISBN 0-262-56069-0.
    • Holism: a Shopper's Guide(with E.Lepore), Blackwell, 1992.
    • Holism: a Consumer Update(with E.Lepore), Grazer Philosohische Studien, Vol 45. Rodopi, Amsterdam, 1993, ISBN 90-5183-713-5.
    • The Elm and the Expert, Mentalese and Its Semantics, MIT Press, 1994, ISBN 0-262-56093-3.
    • Concepts; Where Cognitive Science Went Wrong, Oxford University Press, 1998, ISBN 0-19-823636-0. ((PDF book))
    • In Critical Condition, MIT Press, 1998, ISBN 0-262-56128-X.
    • The Mind Doesn't Work This Way; The Scope and Limits of Computational Psychology, MIT Press, 2000, ISBN 0-262-56146-8.
    • The Compositionality Papers (with E.Lepore), Oxford University Press, 2002, ISBN 0-19-925216-5.
    • Hume Variations, Oxford University Press, 2003, ISBN 0-19-928733-3.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119020122 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
    3. In Memoriam: Jerry Fodor (1935-2017)
    4. Jerry Fodor (1935-2017)
    5. https://www.nytimes.com/2017/11/30/obituaries/jerry-a-fodor-dead-philosopher-of-the-mind.html
    6. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    7. С. В. Лур'є «Психологічна антропологія», http://svlourie.narod.ru/PA/Pt2.htm
    8. а б в г Величковський Б. М. «Когнітивна наука: Основи психології пізнання: в 2 т. — Т.1. — М.: Сенс: Видавничий центр „Академія“, 2006.
    9. а б The MIT Encyclopedia of the Cognitive Science, The MIT Press, Cambridge, Massachusetts
    10. а б ,http://kinocenter.rsuh.ru/Fodor1.htm Архівовано 30 вересень 2008 у Wayback Machine.
    11. С.Пінкер „Мова як інстинкт“, — М .: Едиториал УРСС, 2004.
    12. Знание-сила: „ЗС“
    13. Survival of the fittest theory: Darwinism's limits
    14. „Did Charles Darwin get it wrong?“
    15. What Darwin Got Wrong
    16. „Worst science journalism of the year: Darwin completely wrong (again)“ @ Why Evolution is True
    17. The Improbability Pump " (a review of What Darwin Got Wrong and Richard Dawkins ' s The Greatest Show on Earth ) @ The Nation
    18. Debating Darwin: How Jerry Fodor Slid Down the Slippery Slope to Anti-Darwinism http://www.youtube.com/watch?v=g4sJj888Qnc&feature=player_embedded