Джордж Генрі Мартін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Мартін
George Martin
Зображення
Мартін на шоу The Beatles Love, Лас Вегас, 2006
Основна інформація
Дата народження 3 січня 1926(1926-01-03)
Місце народження Highbury[d], Ізлінгтон, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Дата смерті 8 березня 2016(2016-03-08) (90 років)
Місце смерті Свіндон, Вілтшир, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія[1]
Роки активності 1950-1998, 2006
Країна Велика Британія Велика Британія
Професія музичний продюсер, аранжувальник, композитор, музикант
Інструменти гобой, піаніно
Жанри рок, поп, класична музика
Колективи The Beatles, Wings, America, Mahavishnu Orchestra
Лейбл Parlophone, Apple[en], EMI
Нагороди

 

Кавалер ордена Британської імперії
Лицар-бакалавр
sirgeorgemartin.com
CMNS: Файли на Вікісховищі

Сер Джо́рдж Ге́нрі Ма́ртін (англ. George Henry Martin; * 3 січня 1926, Лондон, Велика Британія — † 8 березня 2016[2]) — британський музичний продюсер, аранжувальник і композитор, славу якому принесла його співпраця з гуртом The Beatles у 1960-ті роки (його іноді називають «п'ятим бітлом»: він продюсував майже всі платівки гурту). Крім The Beatles Мартін також працював з окремими учасниками групи після її розпаду, а також із іншими виконавцями (America, Ultravox, Селін Діон, Джефф Бек). Командор ордену Британської імперії.

Продюсерська діяльність[ред. | ред. код]

Джордж Мартін ще до The Beatles продюсував записи Ширлі Бессі і Метта Монро, скіффл- і джазових колективів, записи комедійних акторів. Після того, як менеджер «Бітлз» Браян Епштейн привів у фірму Parlophone, де працював Мартін, Сіллу Блек, Gerry & The Pacemakers, Billy J. Kramer And The Dakotas, Мартін продюсував і їх платівки. У 1965 році Мартін створив власну студію AIR London. У 70-х був продюсером ряду хітових альбомів гурту America, працював також із Нілом Седакою, Mahavishnu Orchestra, Рінго Старром, Полом Вінтером, Джимі Веббом і Джеффом Беком.

Продовжував підтримувати стосунки з усіма колишніми учасниками The Beatles, у 1977 році підготував випуск концертного альбому The Beatles at the Hollywood Bowl, був продюсером сольних альбомів Пола Маккартні, саундтрека до його фільму Передай привіт Брод-стріт (англ. Give My Regards To Broad Street) . В кінці 70-х побудував студію на карибському острові Монтсеррат, у ній записувалися Пол Маккартні, Dire Straits, Rolling Stones. У 1989 році ураган знищив студію, і багато музикантів віддали свої записи для створеного Мартіном благодійного альбому After The Hurricane(укр. Після урагану). Джордж Мартін також був продюсером телевізійного документального фільму, присвяченого 25-річному ювілею альбому Sgt.Pepper's Lonely Hearts Club Band, підготував три подвійних CD Антологія «Бітлз» (The Beatles Anthology). Остання його робота (разом із сином Джайлзом) — альбом Love, за який він отримав Grammy у 2008 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Кожну новостворену пісню музиканти «Бітлз» (перш за все, Леннон і Маккартні) презентували Мартіну, яку той оцінював (як продюсер) не тільки з точки зору комерційної привабливості, але здійснював і її загальномузичну експертизу. Відмінність «методу Леннона» від «методу Маккартні» Мартін описував такими словами:

Якби мене запитали, кого з них було легше зрозуміти, я сказав би, що найменш зрозумілими були пояснення Джона. Він говорив про настрої, про колорит, про все, але ніколи не вказував конкретно, який інструмент повинен виконувати конкретний рядок. У всьому цьому мені доводилося розбиратися самому. А Пол просто сідав за піаніно поруч зі мною, і ми працювали разом. Джон же частіше казав (як при роботі над «Being for the Benefit of Mr. Kite!»): «Це абсолютно ярмарковий уривок. Я хочу створити атмосферу цирку, хочу, щоб під час цієї пісні відчувався запах тирси». І лишав мені досягати цього.

Джордж Мартін, Антологія The Beatles, оцифрування див. тут

Роль Мартіна у колективній роботі над композицією ще більше зросла з тих пір (приблизно з 1966), як група відмовилася від «живих» концертів, зосередившись на роботі в студії звукозапису (коли з'явилася можливість накладення аудіотреків, експериментів з магнітофонною стрічкою та інших спеціальних можливостей запису, які не можна уявити в живому концертному звучанні). Музичний професіоналізм Мартіна (який знав Інструментознавство і володів майстерністю академічного оркестрування) сприяв тому, що «сирі» заготовки пісень набували формально завершеного вигляду і професійного лоску.

Більшість аранжувань, відображених в аудіозаписах Бітлз, були написані Мартіном для різних інструментальних складів, аж до невеликого симфонічного оркестру (в ранніх записах Мартін також нерідко фігурував як піаніст, а в пісні «In My Life» виконав віртуозне соло на бароковому клавесині).

Саме з його ініціативи (яку спочатку Маккартні заперечував) в записі «Yesterday» з'вився струнний квартет.

The Beatles і Джордж Мартін у студії

У пісні «Penny Lane» Мартін ввів партію труби пікколо, оформивши мелодію (яку наспівав Маккартні) як віртуозне соло, стилізоване під бахівські Бранденбурзькі концерти[3].

Мартін оркестрував для струнного оркестру пісню «Eleanor Rigb» і виступив у записі також як диригент[4].

Для пісні «I Am the Walrus» він написав оригінальне аранжування за участі ансамблю мідних духових інструментів, скрипок, віолончелей і вокального ансамблю.

В пісні «A Day in the Life[en]» Мартін реалізував знамениту «апокаліптичну» кульмінацію композиції (з використанням алеаторики), яку було вирішено втілити в звучанні симфонічного оркестру[5].

У свої аранжування Мартін вплітав експерименти з магнітофонною стрічкою, вмикаючи її задом наперед і змінюючи швидкість відтворення («Strawberry Fields Forever»). Створюючи циркову атмосферу, якої вимагав Леннон в пісні «Being for the Benefit of Mr. Kite![en]», придумав закільцювати плівку з фрагментами органного програшу (на органах грали Мартін і Леннон).

Мартін також зробив оркестрову обробку пісні «Good Night», написав оркестрову партитуру для фільму «Yellow Submarine», брав участь у багатьох інших композиціях, в яких були зайняті (крім членів групи) академічні музичні інструменти[6].

Джордж Мартін також автор книги спогадів під назвою «All you need is ears», низка розділів якої присвячена його роботі з Бітлз. Мартін ні схильний перебільшувати свою роль як «п'ятого бітла». Навпаки, він скромно стверджує, що в роки його роботи з групою не було жорсткої професійної спеціалізації:

...Не було чіткої демаркаційної лінії. Тоді це було більшою мірою питання хорошої командної роботи, ніж роботи окремих особистостей - продюсера, аранжувальника, композитора-пісняра. Коли я писав аранжування, я тісно співпрацював з Джоном, Полом або з кимось ще, і вони аранжували разом зі мною. Для прикладу можна згадати соло пікколо-труби в «Пенні Лейн». Справедливо стверджувати, що саме я аранжував його, але також справедливо, що Пол складав мелодію. Якби мені довелося складати самому, чесно кажучи, не думаю, що зміг би написати настільки хорошу музику для трубача, який виконав її, Дейвіда Мейсона.

Джордж Мартін, All you need is ears, chap.13[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.lemonde.fr/culture/article/2016/03/09/mort-de-george-martin-producteur-de-legende-des-beatles_4879002_3246.html
  2. George Martin, Beatles Producer, Has Died
  3. Як продюсер Бітлз назавжди змінив світ музикиBBC Україна. 20 травня, 2016 рік.
  4. В 2007 році
  5. Ідею симфонічної зв'язки між частинами композиції дуже загально подав Леннон. В аудіозаписі цієї зв'язки взяли участь 40 академічних музикантів-оркестрантів.
  6. Але не пісні She's Leaving Home", інструментування якої виконав запрошений музикант Майк Ліндер (Mike Leander).
  7. There were no clear lines of demarcation. It was more a question of being a good team than of isolating individuals as being producer, arranger or songwriter. When I arranged, I worked closely with John, Paul or whoever it was, and they arranged with me. To hark back to an example - the use of the piccolo trumpet on 'Penny Lane': it is true that I arranged it, but equally true that Paul was thinking up the notes. If I had been left to myself, I honestly do not think I would have written such good notes for David Mason to play.

Твори[ред. | ред. код]

  • Martin G., Hornsby J. All you need is ears. New York: St. Martin's Press, 1979; reprint 1994. 285 pp.

Література[ред. | ред. код]

  • The Beatles. Антология. Перевод с английского У. В. Сапциной. (рос.) М.: Росмэн, 2002. ISBN 5-353-00285-7.
  • Emerick G., Massey H. Here, There and Everywhere: My Life Recording the Music of the Beatles. (англ.) New York: Gotham Books, 2006.xi, 387 pp.
  • Марк Льюїсон. Повний каталог студійних записів «Бітлз»: Офіційна історія студії «Еббі-роуд» у 1962—1970 роки (Mark Lewisohn. The Complete Beatles Recording Sessions: The Official Story of the Abbey Road Years 1962—1970). London: Hamlyn, 1988, 204 pp. ISBN 0-681-03189-1.