Дипіридамол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dipyridamole.svg
Дипіридамол
Систематизована назва за IUPAC
2,2',2'',2'''-(4,8-di(piperidin-1-yl)pyrimido[5,4-d]pyrimidine-2,6-diyl)bis(azanetriyl)tetraethanol
Класифікація
ATC-код B01AC07
PubChem 3108
Хімічна структура
Формула C24H40N8O4 
Мол. маса 504,626 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 37-66% (перорально) 100% (в/в)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 40 хв. (перша фаза), 10-12 год. (друга фаза)
Екскреція Жовч, фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата КУРАНТИЛ® 25,
«БЕРЛІН-ХЕМІ АГ», Німеччина
UA/9678/01/01
30.05.2014-30/05/2019
ДИПІРИДАМОЛ,
ВАТ «Лубнифарм», Україна
UA/6555/01/01
07.12.2012-07/12/2017
ДИПІРИДАМОЛ,
ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС»/ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», Україна
UA/7465/01/01
05.10.2012-05/10/2017[1]


Дипіридамол (англ. Dipyridamole, лат. Dipyridamolum) — синтетичний препарат, який є похідним як піримідину[2], так і піперидину та належить до групи інгібіторів фосфодіестерази.[3] Дипірідамол застосовується як перорально, так і парентерально (внутрішньовенно та внутрішньом'язово).[4][2] Дипіридамол уперше синтезований в лабораторії німецької фірми «Boehringer Ingelheim», яка випускала його під торговельною маркою «Персантин».[5]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Дипіридамол — синтетичний препарат, що є похідним піримідину, так і піперідину та належить до групи інгібіторів фосфодіестерази. Механізм дії препарату полягає як у пригніченні ферменту тромбоцитів фосфодіестерази[3], так і в інгібуванні ферменту аденозиндезамінази[4], який розщеплює аденозин. Обидва механізми призводять до підвищення концентрації аденозину в крові, що стимулює підвищення активності ферменту аденілатциклази тромбоцитів, наслідком чого є збільшення концентрації в тромбоцитах циклічного АМФ, завдяки чому знижується їх здатність до агрегації, а підвищення концентрації циклічних АМФ та гуанозинмонофосфату в крові призводить також до підвищення концентрації простацикліну, що сприяє також судинорозширювальному ефекту дипіридамолу.[6][3] Дипіридамол має здатність до розширення коронарних судин, покращує забезпечення міокарду киснем, покращує колатеральний кровообіг у міокарді при порушенні його в основних коронарних судинах[4], щоправда, при внутрішньовенному введенні дипіридамолу спостерігається так званий «синдром обкрадування», пов'язаний із нерівномірним розподілом крові по коронарних судинах, що супроводжується погіршенням перебігу стенокардії.[2] Дипіридамол має здатність пригнічувати проліферацію клітин гладеньких м'язів судин, що сприяє зменшенню розвитку атеросклеротичних бляшок.[3] Дипіридамол покращує також мозковий кровообіг[4], та сприяє зменшенню ризику повторного ішемічного інсульту[3], особливо при комбінованому застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою.[7][6] Дипіридамол також застосовується для проведення кардіологічних стрес-тестів (у тому числі стрес-ехокардіографії), а також для проведення дипіридамол-талієвої−201 перфузійної сцинтиграфії з фізичним навантаженням.[5] Дипіридамол також має властивості індуктора інтерферону, та підвищує неспецифічну резистентність до вірусних інфекцій.[2] Дипіридамол пригнічує реплікацію РНК ряду вірусів (зокрема, менговірусів[8]), та застосовується для пригнічення росту вірусів на культурах клітин в лабораторних умовах.

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Дипіридамол швидко та добре всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить лише 37—66 %[5], та сильно варіює від форми призначення препарату.[6] При парентеральному застосуванні біодоступність препарату становить 100 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 75 хвилин при пероральному застосуванні.[2], після внутрішньовенного введення максимальна концентрація препарату досягається протягом 6,5 хвилин.[5] Дипіридамол майже повністю зв'язується з білками плазми крові та накопичується у серці та еритроцитах, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Дипіридамол у незначній кількості проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[6] Дипіридамол метаболізується у печінці з утворенням малоактивних метаболітів.[2][6] Виводиться препарат переважно із жовчю у вигляді метаболітів, незначна кількість виводиться із калом, а також із сечею, спостерігається також ентерогепатична циркуляція дипіридамолу.[2][6]. Період напіввиведення дипіридамолу двофазний, у першій фазі становить 40 хвилин, у другій фазі 10—12 годин[2][5], даних за збільшення цього часу в хворих із порушенням функції печінки або нирок немає.

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Дипіридамол застосовується як антиагрегант для попередження післяопераційних тромбозів, при інфаркті міокарду, порушеннях мозкового кровообігу, для профілактики плацентарної недостатності.[4][2]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні дипіридамолу найчастішими побічними ефектами є[4][2]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Дипіридамол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при гострій кровотечі та схильності до кровотеч, декомпенсованій серцевій недостатності, гострому інфаркті міокарду та нестабільній стенокардії, важких аритміях, вираженому атеросклерозі коронарних судин, важкій нирковій недостатності і неконтрольованій артеріальній гіпотензії (колапсі). Препарат засосовується при вагітності та годуванні грудьми з обережністю.[4][2]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Дипіридамол випускається у вигляді 0,5 % розчину для ін'єкцій у ампулах по 2 мл; таблеток по 0,025; 0,05; 0,075 г.[5] Препарат випускається також у вигляді нефіксованої комбінації з ацетилсаліциловою кислотою по 0,2 г дипіридамолу та 0.025 г ацетилсаліцилової кислоти.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]